Справа №22ц-6643/11 Головуючий в 1 інстанції – Попревич В.М.
категорія:27 Доповідач – Ювченко Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ювченко Л.П.
суддів: Постолової В.Г., Ткачук С.С.
при секретарі Стіба Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” на рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”, Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області,- про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки , -
В С Т А Н О В И ЛА:
08.04.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”, Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визнати недійсним кредитний договір № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”. Визнати недійсним договір іпотеки № 7831005/Zфквіп-08 від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”. Визнати недійсним договір поруки № 783-0071005/Zфпор-08 від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_2 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”.
Кредитний договір було укладено на суму 103 000 доларів США строком на 252 місяці до 26.06.2029 року. За договором іпотеки предметом іпотеки в забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором стала земельна ділянка по АДРЕСА_1. За договором поруки ОСОБА_2 прийняла зобов»язання поручителя за кредитним договором.
На час укладення зазначених договорів ТОВ «Укрпромбанк» не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України щодо надання та отримання кредиту в іноземній валюті, та здійснення як засобу платежу іноземної валюти. Тому зазначені договори позивачі просили визнати недійсними.
Позивачі просили, встановити заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ „Укрпромбанк” у розмірі 438 156.00 грн. які еквівалентні 103 700 доларів США за курсом, який діяв на день укладання недійсного договору кредиту за вирахуванням вже отриманих сум, сплачених відповідачеві на погашення кредиту.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 05 травня 2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”, Національного банку України про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки.
Визнано недійсним договір кредиту № 783-0071005/ФКВ від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”.
Визнано недійсним договір іпотеки № 7831005/Zфквіп-08 від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_1 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”.
Визнано недійсним договір поруки № 783-0071005/Zфпор-08 від 27.06.2008р., укладений між ОСОБА_2 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк”.
В порядку застосування недійсності договору іпотеки № 7831005/Zфквіп-08 від 27.06.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та Донецькою філією ТОВ „Укрпромбанк” – виключено з державного реєстру іпотек запис № 2916 від 27.06.2008 р. про державну реєстрацію договору іпотеки № МL № 7831005/Zфквіп-08 від 27.06.2008р., виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис № 2917,55 від 27.06.2008р. про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки № 7831005/Zфквіп-08 від 27.06.2008р.
Не погодившись із вказаним рішенням Національний банк України та ПАТ „Дельта Банк” подали апеляційні скарги, які разом з матеріалами справи надійшли до апеляційного суду Донецької області.
За договором від 30.06.2010р. між ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір за яким ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитним договорам
В апеляційній скарзі Національний банк України просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк” просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню у зв»язку з тим, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про відмову в позові, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги по справі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачами та ТОВ «Укрпромбанк»( первісний кредитор) був укладений кредитний договір з поверненням платежів в іноземній валюті. Суд дійшов висновку про недійсність кредитного договору у зв»язку з відсутністю у банку індивідуальної ліцензії Національного банку України. Суд визнав кредитний договір недійсним відповідно до ст. 216 ЦК України, внаслідок чого суд визнав недійсними договір іпотеки та договір поруки на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.
П. «в» частини 4 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але відсутні нормативні умови для застосування індивідуального ліцензування. Тому правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті відповідно до ст. 5 Декрету – є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004р.
Відповідно до п.1.4 Положення встановлено використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)- використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов»язань або оплати товарів що придбані.
П.2.3 зазначеного Положення визначає, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
Чинне законодавство України не містить заборони на вираження грошових зобов»язань в іноземній валюті, ст. 1054 ЦК України, визначаючи поняття кредитного договору за яким банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти – не містить заборони на укладення кредитного договору в іноземній валюті.
Право банків здійснювати кредитні операції в іноземній валюті, передбачене ст. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93р. за № 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності.
13 грудня 2001р. ТОВ «Укрпромбанк» від НБУ отримав Банківську ліцензію № 67, 21 березня 2002р. Отримано письмовий дозвіл №67 -2, 26 січня 2004р. – письмовий дозвіл № 67-3.(а.с.104 – 113).
Надані докази свідчать, що ТОВ «Укрпромбанк» є уповноваженим банком мав право здійснювати валютні операції з позивачем ОСОБА_1 без наявності індивідуальної ліцензії, а ОСОБА_1 має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу для здійснення валютних операцій.
Аналіз правовідносин між сторонами свідчить, що договори кредиту, іпотеки та поруки були укладені між сторонами з дотриманням умов ст. 203 ЦК України, яка встановлює вимоги додержання яких необхідне для чинності правочину.
Договори є дійсними та обов»язковими до виконання відповідно до ст.ст. 626,629 ЦК України.
Висновки суду про недійсність кредитного договору на підставі ст.ст. 203, 215,227 ЦК України, не підтверджені доказами по справі. Кредитний договір укладено між ОСОБА_1 і Банком відповідно до діючого законодавства, на підставі ліцензії, а тому відсутні підстави для визнання недійсними договору іпотеки та договору поруки. Рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в позові.
За таких обставин, підлягає скасуванню рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису за № 2916 від 27.06.2008р. та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна запису за №2917,55 від 27.06.2008р. про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором Іпотеки від 27.06.2008р. Тобто, рішення підлягає скасуванню в повному об»ємі з ухваленням нового рішення про відмову в позові відповідно до ст. 309 ЦПК України.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, –
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 травня 2011 року скасувати.
Відмовити в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Дельта Банк», Національного банку України в особі Донецького управління про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
СУДДІ: