Справа №22-6292/2010
Головуючий у І інстанції Чмель О.Л. Категорія
52
Доповідач Песоцька Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Баркової Л.Л., Сорока Г.П.
при секретарі Ушаковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
ОСОБА_3 до Комунального закладу «Донецький академічний ордена
Пошани обласний російський драматичний театр (м. Маріуполь)» про поновлення на
роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на
рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25
листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовами про поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн., посилаючись на те, що
наказом від 17 травня 2010 року він незаконно звільнений відповідачем з роботи
провідного майстра сцени з 18 травня 2010 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
У жовтні 2010 року позивач звернувся з додатковим позовом про скасування
наказів від 2 березня та 17 травня 2010 року про оголошення йому догани і
звільнення з роботи, посилаючись на те, що не порушував вимоги посадової
інструкції і колективного договору.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25
листопада 2010 року ОСОБА_3 поновлено строк звернення до суду з позовами
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та
відшкодування моральної шкоди і відмовлено у задоволені позовів про скасування
наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений
прогул та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і
ухвалення рішення про задоволення його позовів, посилається на порушення судом
норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав
скаргу, представника відповідача ОСОБА_4, яка заперечувала проти скарги,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,
що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено, що позивач працював у комунальній установі «Донецький
академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр (м. Маріуполь)»
з червня 1996 року по грудень 2003 року артистом; з жовтня 2004 року по
вересень 2005 року, а потім з грудня 2005 року - артистом вищої категорії і з 1
листопада 2007 року - провідним майстром сцени (а.с.8-11).
Наказом № 26-ос від 2 березня 2010 року йому оголошена догана за те, що він 3
лютого 2010 року запізнився на виставу, у зв’язку з чим був затриманий її
початок; 3 і 4 лютого 2010 року у виставах самовільно змінював авторський
текст, мізансцени, промовляв репліки, які не мали відношення до вистави, не
виконував вказівки режисера.
Наказом № 79-ос від 17 травня 2010 року позивач звільнений з роботи з 18 травня
2010 року за систематичне невиконання трудових обов’язків за п.3 ст. 40 КЗпП
України.
Відмовляючи у задоволені позову про скасування наказу про оголошення догани,
суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних
причин. З висновком суду погодитись не можна.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення
трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен
був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в
місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі
трудової книжки.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 4 постанови, постанови Пленуму
Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду
судами трудових спорів», оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку
у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише
причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 3 і 4 лютого 2010 року допустив порушення
трудової дисципліни, а саме: 3 лютого спізнився на виставу; 4 лютого, приймаючи
участь у виставі, самовільно змінював авторський текст, мізансцени, промовляв
репліки, які не мали відношення до вистави, не виконував вказівки режисера, за
що в установленому законом порядку наказом № 26-ос від 2 березня 2010 року йому
оголошена догана (а.с.28,32-33,51-61).
З урахуванням встановленого колегія суддів не може погодитись з рішенням суду
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування наказу № 26-ос
від 2 березня 2010 року з підстави пропуску строку звернення до суду, оскільки
цей строк встановлений для захисту порушеного права, а позивач законно та
обґрунтовано був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з відмовою у
задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування наказу № 26-ос від 2 березня
2010 року про оголошення йому догани за безпідставністю вимог.
Щодо вимог про скасування наказу № 79-ос від 17 травня 2010 року про звільнення
з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, то суд поновив позивачеві строк звернення до суду з цими
позовами і відмовив у їх задоволенні за безпідставністю. З цим висновком суду
також погодитись не можна.
У відповідності з вимогами ст. 69 ЦПК України перебіг процесуального строку
починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання
події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 70 ЦПК України передбачено, що строк, обчислюваний місяцями,
закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день,
останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 був звільнений з роботи наказом № 79-ос
від 17 травня 2010 року з 18 травня 2010 року (а.с.29), тобто днем звільнення є
18 травня 2010 року.
Перебіг строку звернення до суду почався з 19 травня і закінчився у суботу 19
червня 2010 року, до суду позивач звернувся у понеділок 21 червня 2010 року (а.
с.2). Таким чином, строк звернення до суду ним не пропущено.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на
невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку
його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом
лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин
обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього
трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи
дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно зі ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути
застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен
враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду,
обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових
спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення
трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось
порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для
розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП,
чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями
147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,
зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже
за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні
ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких
вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 звільнений з роботи за систематичне
невиконання трудових обов’язків за п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі звіту
по проведенню вистави «Ілля Муромець» (а.с.29).
У зазначеному звіті вказано, що ОСОБА_3 у фінальній картині не вийшов на
сцену, після вистави його знайшли у гримерці сплячим (а.с.56).
Невихід на сцену позивач пояснив тим, що у його гримерці не працювала
радіотрансляція і він, тривалий час чекаючи вихід на сцену, заснув, оскільки
доглядав за тяжко хворою матір’ю.
З доповідної позивача на ім’я генерального директора та показань свідка ОСОБА_5
вбачається, що радіотрансляція у гримерці позивача не працювала (а.с.65).
Відповідачем не надані докази, які б спростовували цю обставину.
З медичних довідок вбачається, що ОСОБА_6, мати позивача, 10 березня 2010
року була виписана на амбулаторне лікування у хірурга у зв’язку з великою
кількістю хронічних трофічних язв обох гомілок, крім того, вона страждала
атеросклеротичним кардіосклерозом, цукровим діабетом (а.с.97-98). Зі справи
вбачається, що ОСОБА_3 проживав удвох з матір’ю.
Позивач з 1996 року працює у Донецькому академічному ордена Пошани обласному
російському драматичному театрі (м. Маріуполь), з 2007 року – провідним
майстром сцени. Відповідачем не надані дані про те, що він і раніше
притягувався до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням встановленого колегія суддів вважає, що висновки суду про
обґрунтованість звільнення позивача з роботи не відповідають обставинам справи,
тому рішення суду і в решті частини підлягає скасуванню.
Враховуючи конкретні обставини справи, причини, з яких позивач допустив
проступок, за який був звільнений, відсутність значущих наслідків цього
проступку, тривалість його роботи у відповідача, високі професійні якості, а
також те, що звільнення з роботи є крайнім заходом дисциплінарного впливу,
колегія суддів вважає, що позови про скасування наказу про звільнення,
поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за вимушений прогул є
обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, обчислення
середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових
відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки
працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані
відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців
роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за
невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна
заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці
роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Зі справи та даних особового рахунку позивача вбачається, що позивачу було
нараховано у березні 2010 року 2404 грн. 52 коп., у квітні 2236 грн. 80 коп.,
відпрацьовано ним у зазначені місяці по 25 днів. Тому його середньоденний
заробіток становить 92,83 грн. (2404,52 + 2236,80 : 50).
За час вимушеного прогулу з відповідача на його користь підлягає стягненню
середній заробіток в сумі 17544 грн. 87 коп. (92,83 х 189).
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно
обов'язком роботодавця та працівника, то ця сума визначена без утримання цього
податку й інших обов'язкових платежів.
З урахуванням конкретних обставин справи і положень закону, колегія суддів
вважає, що поновлення позивача на роботі є достатньою сатисфакцією моральної
шкоди і відсутні підстав для задоволення його позову про відшкодування
моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача
підлягають стягненню судовий збір у розмірі 175 грн. 44 коп. на розрахунковий
рахунок – 31411537700004, код бюджетної класифікації – 22090100, МФО в ГУ ДКУ
Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач – місцевий бюджет м.
Донецька Ворошиловський район, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи у розмірі 120 грн. на рахунок 31213263700004, код бюджетної
класифікації – 22050002, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО -
34686537, одержувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 25 листопада 2010 року скасувати.
У задоволені позовів ОСОБА_3 до Комунального
закладу «Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний
театр (м. Маріуполь)» про скасування наказу № 26-ос від 2 березня 2010 року
про оголошення догани і відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
відмовити.
Позови ОСОБА_3 до Комунального закладу «Донецький
академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр (м. Маріуполь)»
про скасування наказу № 79-ос від 17 травня 2010 року про звільнення з роботи,
поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул
задовольнити.
Скасувати наказ № 79-ос від 17 травня 2010 року про звільнення
ОСОБА_3 з роботи і поновити його на роботі провідним майстром
сцени Комунального закладу «Донецький академічний ордена Пошани обласний
російський драматичний театр (м. Маріуполь)».
Стягнути з Комунального закладу «Донецький академічний ордена Пошани обласний
російський драматичний театр (м. Маріуполь)» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17544 (сімнадцять
тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 87 коп. і судовий збір у розмірі 175 грн. 44
коп. на розрахунковий рахунок – 31411537700004, код бюджетної класифікації –
22090100, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО - 34686537,
одержувач – місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. на рахунок
31213263700004, код бюджетної класифікації – 22050002, МФО в ГУ ДКУ Донецької
області - 834016, код ОКПО - 34686537, одержувач – Державний бюджет м.
Донецька Ворошиловський район.
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного
виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді