Справа №22-6099/2010
Головуючий у І інстанції Гаврилова Г.Л. Категорія
42
Доповідач Песоцька Л.
І.
У Х В А Л А
Іменем України
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.
при секретарі Стрілецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про
стягнення суми боргу за апеляційною скаргою відповідача на рішення
Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16
серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 16 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції
- 13640 грн., проценти від суми позики - 2611 грн., 3% річних від простроченої
суми боргу – 625 грн. та відшкодування судового збору в розмірі 164 грн.,
витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування
рішення суду в частині стягнення процентів від суми позики - 2611 грн. та 3%
річних від простроченої суми боргу – 625 грн., посилаючись на незаконність
рішення в частині стягнення процентів.
В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що у зв’язку з розірванням
шлюбу 14 січня 2010 року і прийняттям дошлюбного прізвища її прізвище ОСОБА_4.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4,
яка підтримала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_3, який заперечував проти
скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в
апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість
рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених у суді першої інстанції.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних
лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 1 серпня 2007 року між сторонами був укладений договір
позики, за яким позивач передав відповідачу 10000 грн., а відповідач зобов’
язалась повернути суму позики до 1 грудня 2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що сума позики позивачу не
повернута, тому з відповідача на його користь підлягає стягненню сума боргу з
урахуванням індексу інфляції, проценти від суми позики та 3% річних від
простроченої суми боргу. З висновком суду не можна не погодитись.
Зі справи вбачається, що 1 серпня 2007 року ОСОБА_4 отримала
від ОСОБА_3 за договором позики 10000 грн. і зобов’язалась повернути цю
грошову суму до 1 грудня 2007 року, про що видала письмову розписку (а.с.6),
але суму боргу не повернула.
Тому суд законно та обґрунтовано стягнув з неї на користь позивача суму боргу з
урахуванням індексу інфляції, проценти від суми позики та 3% річних від
простроченої суми боргу.
З доводами відповідача в апеляційній скарзі про незаконність стягнення
процентів, погодитись не можна.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
З урахуванням положень зазначеної норми закону, суд обґрунтовано стягнув з
відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми в розмірі 625
грн.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на
одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено
договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються
договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір
визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки сторони не обумовили розмір процентів від суми позики, суд
обґрунтовано погодився з вимогою позивача про визначення їх розміру на рівні
облікової ставки НБУ.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг», на який посилається відповідач, регулює відносини за участю фінансових
установ, які є професійними учасниками ринку з наданням фінансових послуг і не
регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики.
Тому її незгода з рішенням суду і в частині стягнення процентів від суми
позики, є неспроможною.
Рішення суду відповідає вимогам ст. ст.10, 60, 213-215 ЦПК України та
положенням ст. ст. 625, 1046-1048 ЦК України, підстав для його скасування не
наведено.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді