Справа 22а-11757-11                              Головуючий у 1 інстанції  Епель О.В.

Категорія 10.3.1                                            Доповідач Зайцева С.А.

                                                          П О С Т А Н О В А

                         І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

                  02 червня  2011  року                                                                 м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого Новікової Г.В., суддів Ларіної Н.О., Зайцевої С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в  Київському  районі м.Донецька на постанову  Київського  районного суду м.Донецька від 09 вересня  2009  року по адміністративній справі за позовом  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в  Київському  районі м.Донецька про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни,    

                                                                В С Т А Н О В И В:

      23 червня  2009 року позивач звернувся до суду з позовом до   управління Пенсійного фонду України   в Київському   районі м.Донецька про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, посилаючись на те, що він  відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак відповідач у 2007 році вказану надбавку не нараховував та не виплачував, а у 2008-2009 роках виплачував не в повному обсязі. Просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачене  підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 по 01.04.2009 року    , а також щомісячно виплачувати вказане підвищення до пенсії.

      Постановою  Київського  районного суду м.Донецька від 09 вересня   2009  року позов  ОСОБА_1    задоволений частково:  поновлено строк звернення до суду , зобов*язано   управління Пенсійного фонду України в Київському   районі м.Донецька   здійснити позивачу  нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі   управління Пенсійного фонду України   в Київському   районі м.Донецька просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення ,яким відмовити у задоволенні  позовних вимог, з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про   зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу  недоплачене  підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2009 року   - скасуванню з ухваленням нової постанови з таких підстав.  

Справа на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року розглядається за правилами КАС України.

      З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в  Київському  районі м.Донецька визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

      Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

      Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України,  положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.

   Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

    Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованими.      

  При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

  Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрунтовані і не спростовують висновків суду.

Однак не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог про   зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  позивачу  недоплачене  підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2009  року     з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені вказаних позовних вимог, суд першої інстанції послався на ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», згідно з якою Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Тому її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

       За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

          Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                 Таким чином судом першої інстанції при ухваленні постанови в цій частині порушено вимоги матеріального права.

                Тому постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог  про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу  недоплачене  підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2009  року   на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення вказаних позовних вимог.                    

               Постанова суду в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

                      П О С Т А Н О В И В : :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м.Донецька задовольнити частково.

Постанову  Київського  районного суду м.Донецька від  09 вересня   2009   року в частині відмови у задоволені позовних вимог про  зобов’язання до нарахування та виплати щомісячного підвищення  до пенсії  за період з 01 січня 2009 року  по  01 квітня   2009  року скасувати.    

Позовні вимоги  ОСОБА_1   до   управління Пенсійного фонду України   в  Київському   районі м.Донецька про  зобов’язання до нарахування та виплати  щомісячного підвищення до пенсії за період з 01 січня 2009 року по  01 квітня  2009  року задовольнити.    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України   в Київському  районі м.Донецька нарахувати та виплатити  ОСОБА_1   щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по  01 квітня   2009 року з урахуванням раніше виплачених сум .

В іншій частині постанову залишити без змін.

             Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією  постановою.

Головуючий :

              Судді: