ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11                                                                                           Справа  № 8/48

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді                                                                      Хабіб М.І.

суддів                                                                                            Якімець Г.Г.

                                                                                                      Юрченка Я.О.                                                                                                     

при секретарі судового засідання                                         Бараняк Н.Я.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 25.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, - представник, довіреність від 26.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю “Трансмост” № 550/33 від 01.08.2011 року, м.Чернівці

на рішення господарського суду Чернівецької області  від 11.07.2011 року

у справі № 8/48

за позовом: публічного акціонерного товариства “Північно-східна будівельна компанія”, м.Київ

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю “Трансмост”, м.Чернівці

про стягнення заборгованості 2 570 697,13 грн.

                                                         ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.07.2011 року ( суддя І.В. Марущак) частково задоволено позовні вимоги  публічного акціонерного товариства “Північно-східна будівельна компанія” до товариства з додатковою відповідальністю “Трансмост” в частині стягнення 2 032 222,44 грн. основного боргу, 223544,47 грн. інфляційних втрат, 61133,71 грн. трьох відсотків річних та 9538,29 грн. пені за договором субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором, проте, доказів повної оплати виконаних робіт відповідачем не подано, а тому позовні вимоги про  стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та частково пені за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.

В частині стягнення 218571,72 грн. пені відмовлено, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для  звернення з  позовом про її стягнення, а відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача 223544,47 грн. інфляційних втрат та 61133,71 грн. трьох відсотків річних  та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, апелюючи тим, що за змістом ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Скаржник покликається на те, що прострочення виконання зобов’язання по оплаті за виконані позивачем роботи відбулося через відсутність оплати за виконанні роботи зі сторони замовника об’єкта будівництва та власника результатів виконаних робіт –ТОВ «Техбудмеханіка –Промисловий демонтаж». Скаржник вважає, що  ним вжито всіх необхідних заходів для належного виконання фінансових зобов’язань перед позивачем, оскільки подано позовну заяву про стягнення із замовника заборгованості за договором підряду, а тому вина відповідача у простроченні виконання фінансових зобов’язань по договору субпідряду відсутня, що свідчить про відсутність підстав для стягнення передбачених ст.625 ЦК України нарахувань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду змінити в частині стягнення пені, а саме стягнути пеню в розмірі 97 756,01 грн. за період з 14.01.2009 року по 14.07.2009 року, оскільки початок перебігу строку позовної давності для пені слід обчислювати з 19.05.2011 року, тобто з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області у справі №5/74, яким визнано недійсним пункт4.2.2 договору субпідряду в частині слів «та проведення оплати виконаних робіт замовником будівництва». На думку позивача, названим рішенням суду встановлено, що відповідач зобов’язаний був оплатити виконані роботи упродовж 5 банківських днів після підписання актів виконаних робіт і ця обставина стала йому відома лише з 19.05.2011р.

В судове засідання представники сторін з’явились та підтримали свої доводи.

Апеляційний суд, дослідивши наявні докази у справі, доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року закритим акціонерним товариством «Трансмост»(підрядник) та відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»(субпідрядник) укладено договір субпідряду №ДС 30/0708Т.

Згідно з пунктом 1.1 статуту публічного акціонерного товариства "Північно - східна будівельна компанія", зареєстрованого 14.04.2011р.,   воно є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Північно - східна будівельна компанія". Довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію підтверджено, що код ЄДРПОУ товариства, а саме 32690473 не змінився та залишився попереднім, проте змінилось місцезнаходження: 03083 вул.Червонопрапорна, 28А м.Київ.

Згідно з пунктом 1.2 статуту товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост», зареєстрованим 31.12.2010р., воно є правонаступником всіх прав та зобов’язань закритого акціонерного товариства «Трансмост».

Вказані питання правонаступництва судом  першої інстанції досліджено в ухвалах від 23.06.2011 р. та 30.06.2011 р..

Відповідно до пункту 1.1. договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року субпідрядник за завданням підрядника зобов'язується виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами у встановлений строк комплекс робіт по влаштуванню буронабивних паль на об'єкті підрядника (далі - роботи), а підрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи згідно умов цього договору. Об'єктом будівництва є санаторій «Золотий пляж», що реконструюється в АР Крим ( п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року загальна вартість робіт з ПДВ складає 1 863 989,82 грн. і визначається виходячи із вартості улаштування 1куб.м буронабивної палі.

02.09.2011 р. ЗАТ «Трансмост»та ВАТ «Північно-східна будівельна компанія»укладено додаткову угоду №1 до договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 р., якою змінено пункт 3.1 договору та визначено, що загальна вартість робіт складає 4 056 919,02 грн. і визначається виходячи із вартості улаштування 1куб.м буронабивної палі.

Умовами договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року (п.п.4.3 та 4.4) встановлено, що субпідрядник готує та надає підряднику акти виконаних підрядних робіт (акт виконаних підрядних робіт за формою КБ —2В та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ - 3) різом із виконавчою документацією до 19-го числа звітного місяця. Підрядник протягом 3-х днів перевіряє надану звітну документацію та підписує її або в письмовій формі готує аргументовану відмову з переліком недоліків і пропозицій щодо їх усунення. У випадку непідписання підрядником протягом 5-ти днів наданої звітної документації та ненадання мотивованої письмової відмови, вищезазначені акти виконаних підрядних робіт (акт виконаних підрядних робіт за формою КБ - 2В та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ - 3) вважаються підписаними в редакції субпідрядника та підлягають оплаті на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач виконав роботи на суму 3 144 483,33 грн., що підтверджено довідками про вартість виконаних підрядних робіт  (типова форма № КБ- 3) та  актами приймання виконаних підрядних робіт  (типова форма № КБ-2в):

        - за серпень 2008р. на суму  1 062 260,89 грн.,  підписані 30.08.2008 р.;

- за вересень 2008 р. на суму 1 249 333,47 грн.,  підписані 30.09.2008 р.;

        - за грудень 2008 р. на суму 832 888,98 грн.,  підписані 30.12.2008 р.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 р. підрядник має право перерахувати субпідряднику аванс, в розмірі, додатково погодженому сторонами.

Оплата фактично виконаних робіт підрядник здійснює протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт та проведення оплати виконаних робіт замовником будівництва (п. 4.2.2.договору).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.03.2011р. у справі №5/74 за позовом ПАТ «Північно-східна будівельна компанія» до  ЗАТ «Трансмост»,залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від19.05.2011р., визнано недійсним пункт4.2.2 договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 р. в частині слів «та проведення оплати виконаних робіт замовником будівництва».

Відповідач свої зобовязання за договором виконав лише частково на суму  1 112 260,89 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача, а саме: 10.09.2008 р.- 500000 грн., 17.09.2008 р.- 562260,89 грн., та 07.04.2009 р.- 50000 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка на день подання позову до суду становить 2 032 222,44 грн., проти якої відповідач не заперечує.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин першої та другої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт на суму на суму 3 144 483,33 грн., та факт їх часткової оплати в сумі 1 112 260,89 грн.,  місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 032 222,44 грн. основного боргу за виконані роботи за договором субпідряду № ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 61133,71 грн. трьох відсотків річних та 223544,47 грн. інфляційних втрат за період з 08.04.2009 р. по 08.04.2010 р.

Посилання скаржника на відсутність у нього вини  у простроченні виконання грошового зобов’язання перед позивачем та вжиття усіх необхідних заходів для усунення такого прострочення є безпідставним.

В силу ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором субпідряду відповідач виступає перед позивачем як замовник, та несе повну відповідальність за своєчасну оплату виконаних на його замовлення  робіт.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить про те, що застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання. Тобто, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. А тому, якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення  грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічна умова передбачена п. 9.3 договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 року, згідно якого за несвоєчасну оплату виконаних робіт підрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості договору.

Зі змісту позовної заяви та розрахунку пені вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 228110,01 грн. за період з 08.04.2009 р. по 08.10.2009 р. на суму заборгованості 2 032 222,44 грн.

Разом з тим, згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 cт.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу ч.3, ч.4 cт.257 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Таким чином, з врахуванням положень пункту 4.2.2 договору субпідряду №ДС 30/0708Т від 30.07.2008 р., строк оплати виконаних робіт, встановлений договором, закінчився: 05.09.2008 р.- на оплату виконаних робіт в серпні 2008р. на суму  1 062 260,89 грн.   (довідка та акт підписані 30.08.2008 р.); 07.10.2008 р.- на оплату виконаних робіт у вересні 2008р. на суму 1 249 333,47 грн.  (довідка та акт підписані 30.09.2008 р.); 13.01.2009 р. –на оплату виконаних робіт в грудні 2008р. на суму 832 888,98 грн. (довідка та акт підписані 30.12.2008р.).

Після спливу строку оплати виконаних робіт ( у разі їх неоплати або часткової оплати),  настає прострочення виконання зобов’язання, що є підставою для нарахування на суму боргу пені, встановленої договором.  

Оскільки позовна заява направлена позивачем 24.06.2010 р., що підтверджується відміткою на кур’єрському бланку доставки, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо спливу річного  строку позовної давності для стягнення пені, нарахованої на суми  основної заборгованості за виконані роботи в серпні 2008р. і вересні 2008р.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 9538,29 грн. за період з 26.06.2009 р. по 14.07.2009 р., яка  нараховується на суму  832 888,98 грн. основного боргу за виконані роботи в грудні 2008р., оскільки позивач згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України має право на  цю суму основної заборгованості нараховувати пеню з 14.01.2009 р. по 14.07.2009 р., з урахуванням річного строку позовної давності для стягнення пені від дня звернення з позовом.

Таким чином, місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 9538,29 грн. та відмовлено в частині стягнення пені на суму 218571,72 грн. у зв’язку з пропуском строку позовної давності на звернення з  позовом про її стягнення.

Твердження позивача у відзиві, що  початок перебігу строку позовної давності для пені слід обчислювати з 19.05.2011 року, тобто з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області по справі №5/74, апеляційний суд вважає  такими, що суперечать законодавству та фактичним обставинам справи, а його вимогу про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені безпідставною.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261); за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання( ч.5 ст.261 ЦК). Рішенням суду, на яке посилається позивач, не змінено строк оплати робіт, визначений договором, та не встановлено інший. Про сплив строку оплати виконаних робіт, встановленого договором, позивач  сам вказує у позовній заяві, що свідчить, що на момент подання позову позивачу було відомо про порушення його права відповідачем, відтак, про початок перебігу позовної давності, встановлений законом, як для звернення з позовом про стягнення основного боргу, так і для звернення з позовом про стягнення пені.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що відповідачем (скаржником) не доведено наявність підстав для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних,  що при прийнятті рішення місцевим судом повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права,  а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   Постановив:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області  від 11.07.2011 року у справі №8/48 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю “Трансмост” без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

3. Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                       Хабіб М.І.

суддя                                                                                                                              Якімець Г.Г.

суддя                                                                                                                             Юрченко Я.О.   

постанова підписана 14.10.11р.