Справа № 521/15475/24

Номер провадження № 2/521/1137/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 січня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Громіка Д.Д.,

при секретарі - Котигорох Н.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 15.05.2009р. між нею та ОСОБА_2 було розірвано шлюб. Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та знаходяться на її повному матеріальному утриманні. 25.06.2019р. позивач зареєстровала шлюб з ОСОБА_5 , про що було видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач у справі, не цікавиться дітьми, не відвідує їх, не спілкується з ними по телефону чи засобами інтернет та електронного зв`язку. Не вітає зі святами чи днями їх народжень, не приймає участі у їх вихованні та забезпеченні їх належного утримання. Відповідач в добровільному та в примусовому порядку не виконує обов`язку щодо утримання дітей та надання коштів на їх належне існування.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 09.10.2024 року було постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з`явився, надав через канцелярію суду заяву про підтримання позовних вимог, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за їх відсутністю.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, однак матеріали справи містять заяву, якою проти позбавлення його батьківських прав не заперечує та просить справу розглядати за його відсутністю.

Представник Органу опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився. Однак, надіслали до суду листа, в якому просить провести розгляд даної справи за їх відсутності та прийняти рішення з урахуванням прав та найкращих інтересів дитини.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.09.2017 року було розірвано, що підтвердження наявною в матеріалах справи копію вказаного рішення.

У даному шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 20.12.2024 року № 164, враховуючи інтереси малолітніх дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також вищевказаним висновком встановлено, що 13.12.2024 року начальником Служби у справах дітей Дальницької сільської ради Цуркан О.О. разом з інспектором цієї ж Служби Будішевською Т.О. було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 . В ході обстеження з`ясовано, що гр. ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком ОСОБА_5 та трьома дітьми: неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька від першого шлюбу ОСОБА_5 ), малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок перебуває у задовільному стані та складається з 2-ох житлових кімнат, ванної кімнати, коридору, кухні. У дітей є окрема кімната, письмовий стіл, в наявності є ліжка, одяг та взуття по сезону.

Одночасно представники Служби у справах дітей Дальницької сільської ради провели бесіду з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо їх спілкування з батьком ОСОБА_2 . В ході бесіди з`ясовано, що хлопчик не спілкується з батьком вже більше 5-ти років, фінансово батько йому не допомагає та не бере участі у вихованні. Дівчинка також повідомила, що батька зовсім не пам`ятає та не спілкується з ним.

Сусідка сім`ї ОСОБА_1 також підтверджує той факт, що ОСОБА_2 , як батько, не займається вихованням та утриманням дітей, матеріально не допомагає. Сусідка жодного разу не бачила його з дітьми.

ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 взяли на себе всю турботу про долю названих вище дітей. Створили для них належні умови проживання, піклуються про стан здоров`я та розвиток. Усі витрати на лікування та утримання дітей здійснюються ними без участі біологічного батька ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 має заборгованість та ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заяви, яка нотаріально завірена 05.07.2024 року приватним нотаріусом Мазаратій А.В. та зареєстрована в реєстрі за № 2326 ОСОБА_2 надав згоду на позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно принципів, закріплених ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно приписів ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Під час розгляду даної справи суд дійшов обґрунтованого висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, воно має законну мету у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Статтею 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

При цьому, встановленні під час розгляду даної справи обставини переконують суд у тому, що відповідач ОСОБА_2 взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо своїх дітей, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою, яка міститься у матеріалах справи. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зазначені обставини дають суду обґрунтовані підстави для переконання, що через тривалий час окремого проживання між відповідачем та дітьми втрачено родинні зв`язки та розуміння їх вікових психологічних особливостей. Батько дітьми не цікавиться, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до дітей, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов`язками.

Крім того, така поведінка батька суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Вказані принципи відповідач, як батько, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов`язків батька по вихованню неповнолітніх дітей.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухилявся від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не займається їх вихованням, не піклується, матеріально не забезпечує, під час розгляду справи не проявив інтересу до стану їх здоров`я та навчання, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком неповнолітніх дітей, а тому суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до приписів ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання, однак, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Керуючись ст.ст. 4 - 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 - 259, 264, 265, 280 - 283, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 153, 159, 164, 166, 180 - 183, 192 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 січня 2025 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: Орган опіки та піклування Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області (адреса місцезнаходження: 67842, Одеська обл., Одеський р-н, с. Дальник, вул. Дружби, буд. 126)

Суддя: Д.Д. Громік