Постанова

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 755/2711/22

Провадження № 61-17849св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

скаржниця - ОСОБА_1 (далі - скаржниця, боржниця),

приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович (далі - приватний виконавець),

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» (далі - стягувач, ТОВ «Компанія Севеко»),

за скаргою скаржниці на дії та рішення приватного виконавця

за касаційною скаргою приватного виконавця на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, постановлену суддею Катющенко В. П., і постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Нежури В. А., Верланова С. М., Поліщук Н. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Скаржниця є боржницею за двома виконавчими листами у цивільних справах про стягнення з неї на користь компанії коштів і одночасно є стягувачем коштів з іншої особи на підставі рішення господарського суду. Скаржниця бажала погасити її боргові зобов`язання перед компанією у виконавчому провадженні за рахунок коштів, які на її користь стягнув господарський суд і щодо стягнення яких є інше виконавче провадження. Приватний виконавець заборгованість перед скаржницею за рішенням господарського суду вважав правом вимоги грошових коштів за судовим рішенням, прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, вчинив дії з визначення вартості цього майна та передав його як право вимоги на примусову реалізацію з електронних торгів. Боржниця звернулася до суду зі скаргоюна постанови та дії приватного виконавця.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили скаргу частково. Зазначили, що приватний виконавець помилково визначив як окреме право вимоги боргові зобов`язання перед скаржницею, розмір яких підтверджений за рішенням господарського суду; такі зобов`язання не можна вважати «правом вимоги грошових коштів за судовим рішенням» й оцінювати його безвідносно до змісту відповідного судового рішення. Приватний виконавець із судовими рішеннями не погодився.

3. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, які дії щодо майна боржниці в інтересах компанії-стягувача у виконавчому провадженні мав вчинити приватний виконавець, знаючи, що боржниця одночасно є стягувачкою на підставі чинного рішення господарського суду. Виснував, що приватний виконавець порушив процедуру звернення стягнення на кошти, які належать особі, що має перед боржницею підтверджену судовим рішенням заборгованість. Приватний виконавець, насамперед, мав установити, чи не сплив строк на пред`явлення скаржницею до виконання виконавчого документа про стягнення на її користь коштів за вказаним судовим рішенням. З`ясувавши, що такий строк не сплив, - звернутися до суду першої інстанції у справі, в якій виданий виконавчий документ про стягнення коштів зі скаржниці, про звернення стягнення на кошти особи, яка має підтверджену судовим рішенням, що набрало законної сили, заборгованість перед скаржницею. У разі задоволення цим судом заяви приватного виконавця останній звертає стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед скаржницею, у межах цієї заборгованості (якщо вона менша, ніж борг скаржниці), або у межах заборгованості скаржниці (якщо вона більша, ніж розмір її підтверджених судовим рішенням кредиторських вимог). Після такого звернення стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржницею, така особа звертається до суду, який видав виконавчий документ про стягнення з неї коштів на користь боржниці, про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню, у розмірі суми, яку стягнув приватний виконавець.

(2) Зміст скарги на дії приватного виконавця

4. 21 лютого 2022 року скаржниця звернулася до суду зі скаргою, у якій просила:

4.1. Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, прийняту 1 лютого 2022 року у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - ЗВП № НОМЕР_1).

4.2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця у ЗВП № НОМЕР_1 щодо визначення вартості майна скаржниці, а саме: права вимоги грошових коштів згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14, за яким суд стягнув із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Севеко» (далі - ТОВ «Торговий дім Севеко») на користь скаржниці 5 495 600,00 грн вартості частини майна, 665 705,74 грн як три відсотки річних, 5 511 485,00 грн інфляційних втрат, 3 205,00 грн витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн витрат на оплату судової експертизи (далі - право вимоги грошових коштів).

4.3. Визнати неправомірною (недійсною) прийняту приватним виконавцем як замовником і виконану суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - оцінювач) у ЗВП № НОМЕР_1 оцінку у розмірі 10 993,00 грн права вимоги грошових коштів на суму 11 699 966,94 грн.

4.4. Визнати неправомірними дії приватного виконавця у ЗВП № НОМЕР_1 щодо передання на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів через офіційний вебсайт Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») майна скаржниці, а саме права вимоги грошових коштів.

4.5. Зобов`язати приватного виконавця невідкладно повідомити ДП «Сетам» про зняття з примусової реалізації майна за лотом № 510125, а саме права вимоги грошових коштів.

5. Скаргу обґрунтувала так:

5.1. На виконанні у приватного виконавця перебуває ЗВП № НОМЕР_1 з примусового виконання двох виконавчих листів, виданих Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2016 року у справі № 214/9128/14-ц (далі - виконавчий лист № 214/9128/14-ц) і Дніпровським районним судом міста Києва від 4 березня 2020 року у справі № 755/14404/18 (далі - виконавчий лист № 755/14404/18). Згідно з цими листами скаржниця є боржницею, а одним зі стягувачів - ТОВ «Компанія Севеко».

5.2. 18 січня 2022 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву скаржниці та відстрочив виконання рішення цього суду від 15 січня 2015 року у справі № 214/9128/14-ц про стягнення зі скаржниці на користь ТОВ «Компанія Севеко» 2 379 000,00 грн до набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року у справі № 756/2131/20.

5.3. 24 січня 2022 року скаржниця звернулася до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчих дій. Він отримав цю заяву, тому з 28 січня 2022 року не мав права вчиняти будь-які виконавчі дії за виконавчим листом № 214/9128/14-ц. Однак міг вчиняти виконавчі дії, зокрема з оцінки майна боржниці у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/14404/18, а не у ЗВП № НОМЕР_1.

5.4. Приватний виконавець лише 1 лютого 2022 року виніс постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, порушивши вимогу частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Цього ж дня він виніс постанову у ЗВП № НОМЕР_1 про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 755/14404/18 і № 214/9128/14-ц (хоча за останнім приватний виконавець мав зупинити вчинення виконавчих дій не пізніше 28 січня 2022 року). Тому є підстави для визнання неправомірною та скасування зазначеної постанови про призначення оцінювача.

5.5. Згідно з постановою від 1 лютого 2022 року приватний виконавець зобов`язав оцінювача надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості описаного й арештованого нерухомого та рухомого майна з метою подальшої його реалізації відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: (1) однокімнатної квартири загальною площею 42,5 кв. м і житловою площею 23,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на 3-му поверсі 4-поверхового будинку (квартира складається з кімнати 23,4 кв. м, кухні 5,6 кв. м, вбиральні 4,5 кв. м, коридора 4,6 кв. м, вбудованої шафи 3,5 кв. м, балкону 0,9 кв. м); (2) права вимоги грошових коштів за рішенням суду від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14 про стягнення з ТОВ «Торговий дім Севеко» на користь скаржниці 11 699 966,94 грн.

5.6. 10 лютого 2022 рокуоцінювач склав висновок, згідно з яким вартість права вимоги грошових коштів у розмірі 11 699 966,94 грн визначив у розмірі 10 993,00 грн, тобто більше ніж у 1 000 разів дешевше реальної вартості. Вартість цього права є істотно заниженою, зокрема через неподання оцінювачу повного обсягу документів, на підставі яких треба було проводити оцінку, та порушення вимог чинного законодавства під час проведення оцінки. Зазначений висновок є невід`ємною частиною звіту про оцінку вартості майна від 10 лютого 2022 року № 1002.1/22. Однак цей звіт приватний виконавець в автоматизовану систему виконавчих проваджень не завантажив, а копію скаржниці не надіслав. У наданні для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження чи звіту про оцінку вартості майна відмовив. Рекомендував оскаржити постанови на підставі документів, завантажених в автоматизовану систему виконавчих проваджень. Таким чином, приватний виконавець створив перешкоди у реалізації скаржницею права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та оскарження результатів оцінки її майна.

5.7. 14 лютого 2022 року в систему електронних торгів внесена інформація про реалізацію права вимоги грошових коштів за лотом № 510125 зі стартовою ціною 10 993,00 грн. Торги були призначені на 9 березня 2022 року. Отже, приватний виконавець передав вказані майнові права на примусову реалізацію. Це суперечить пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження».

5.8. 12 грудня 2011 року скаржниця подала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім Севеко». Вказала на необхідність виплати їй вартості частини майна у статутному капіталі. Загальні збори учасників ТОВ «Торговий дім Севеко» згідно з рішенням від 12 грудня 2011 року виключили скаржницю зі складу учасників цього товариства, провели державну реєстрацію змін до його установчих документів. Із урахуванням вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ «Торговий дім Севеко» до 12 грудня 2012 року мало виплатити скаржниці 5 495 600,00 грн вартості частини майна у статутному капіталі, проте не виплатило.

5.9. Обставини невиконання цього грошового зобов`язання у вказаний строк Господарський суд Дніпропетровської області встановив у рішенні від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14. Згідно з цим рішенням стягнув із ТОВ «Торговий дім Севеко» на користь скаржниці 5 495 600,00 грн вартості частини майна, 665 705,74 грн як три проценти річних, 5 511 485,00 грн інфляційних втрат, 3 205,00 грн витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн витрат на оплату судової експертизи. 17 лютого 2017 року на виконання вказаного рішення Господарський суд Дніпропетровської області видав відповідний наказ.

5.10. Приватний виконавець знав про зазначене рішення суду, однак не звернув стягнення на 11 699 966,94 грн, що належали ТОВ «Торговий дім Севеко», яке мало заборгованість перед скаржницею. Він провів оцінку та виставив на примусову реалізацію не право грошової вимоги скаржниці до ТОВ «Торговий дім Севеко» щодо сплати коштів за цивільно-правовим (господарським) зобов`язанням через вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім Севеко», а право вимоги грошових коштів за рішенням у справі № 904/166/14. Тобто приватний виконавець виставив на примусову реалізацію неіснуючий об`єкт, чим ввів в оману потенційних покупців, що негативно вплине на результати електронних торгів. Такі дії приватного виконавця є протиправними, бо права стягувача за судовим рішенням не можна передавати третім особам, а заміна стягувача за судовим рішенням можлива лише у разі наявності правонаступництва у матеріальних правовідносинах.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

6. 16 лютого 2023 року Дніпровський районний суд міста Києва постановив ухвалу (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 грудня 2023 року), згідно з якою скаргу задовольнив частково, а саме визнав неправомірними у ЗВП № НОМЕР_1: постанову приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 1 лютого 2022 року; оцінку вартості майна скаржниці від 10 лютого 2022 року; дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна скаржниці за результатами оцінки такої вартості від 10 лютого 2022 року; дії приватного виконавця з передання на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів через офіційний вебсайт ДП «Сетам» майна скаржниці, а саме права вимоги грошових коштів; у задоволенні решти вимог скарги відмовив. Мотивував ухвалу так:

6.1. Приватний виконавець помилково визначив природу належного скаржниці майна у вигляді боргових зобов`язань перед нею з боку ТОВ «Торговий дім Севеко» (їхній розмір встановив Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14), іменуючи їх «право вимоги грошових коштів за судовим рішенням», що зумовило подальші неправомірні дії у межах ЗВП № НОМЕР_1. Тому вчинив неправомірні дії з визначення вартості цього майна за результатами оцінки та передання такого майна на примусову реалізацію.

6.2. Приватний виконавець не позбавлений можливості залучати інших осіб, які мають необхідні знання та кваліфікацію, для вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження, зокрема для визначення вартості майна. Однак розмір боргових зобов`язань ТОВ «Торговий дім Севеко» перед скаржницею встановлений рішенням суду. Такі зобов`язання не підлягають оцінці та не можуть називатися «правом вимоги грошових коштів за судовим рішенням». Тому неправомірними є винесення приватним виконавцем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 1 лютого 2022 року та визначення вартості майна скаржниці за результатами оцінки.

6.3. Щодо вимоги про зобов`язання приватного виконавця невідкладно повідомити ДП «Сетам» про зняття з примусової реалізації майна, то суд не вправі підмінити інший орган влади та перебрати на себе повноваження приватного виконавця з вирішення питання, яке законодавство віднесло до його компетенції.

7. 11 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Навів аналогічні до неї мотиви.

(4) Касаційне провадження

8. 12 грудня 2023 року приватний виконавець подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження; (2) скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року про часткове задоволення скарги та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні скарги. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтував тим, що копія оскарженої постанови апеляційного суду з накладеним електронним підписом надійшла на офіційну електрону пошту приватного виконавця 14 листопада 2023 року, що засвідчує супровідний лист Київського апеляційного суду (вих. № 755/2711/22/117256/2023), який зареєстрований в автоматизованій системі документообігу суду 13 листопада 2023 року.

9. 5 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Приватний виконавець мав надати відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету та конкретизувати підстави касаційного оскарження.

10. 11 січня 2024 року приватний виконавець сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 1368/0/220-24 від 12 січня 2024 року), до якої додав відповідь з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» від 11 січня 2024 року № 413641 про наявність у нього електронного кабінету, зареєстрованого 3 червня 2019 року; конкретизував норми матеріального та процесуального права, які суди попередніх інстанцій, на його думку, неправильно застосували або порушили.

11. 30 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив на п`ять днів із дня вручення приватному виконавцеві тієї ухвали встановлений процесуальний строк для подання до суду доказів надсилання учасникам справи копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги разом із додатком.

12. 2 лютого 2024 року приватний виконавець сформував у системі «Електронний суд» заяву про зупинення дії оскаржених судових рішень, а також заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додавдокази надсилання учасникам справи копій документів із додатками.

13. 26 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив приватному виконавцю строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця на підставі абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України (суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права), відмовив у задоволенні заяви про зупинення дії оскаржених судових рішень.

14. 6 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Приватний виконавець мотивував касаційну скаргу так:

15.1. Суди попередніх інстанцій не застосували низку норм матеріального права, що безпосередньо регулюють спірні правовідносини, зокрема приписи статей 509, 512-519, 656, 1077-1084 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та неправильно застосували норми права щодо майнових прав як об`єкта цивільних прав (статті 177, 178, 190 ЦК України).

15.2. Суди першої й апеляційної інстанцій помилилися, оцінюючи правовідносини щодо звернення стягнення на права вимоги скаржниці у виконавчому провадженні. Немає жодного посилання на норми права, які порушив приватний виконавець, визначаючи боргові зобов`язання.

15.3. Через заміну кредитора у зобов`язанні останнє зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 червня 2020 року у справі № 910/1755/19).

15.4. Оскільки у виконавчому провадженні реалізація майна (майнових прав) відбувається примусово, без отримання згоди кредитора, то необхідно враховувати обсяг прав, що передаються новому кредитору. У випадку із правами вимоги електронні торги можуть мати ознаки факторингового правочину. Сталої судової практики з цього питання немає.

15.5. Безпідставним є твердження суду про те, що іменування майна - «право вимоги грошових коштів за судовим рішенням» - зумовлює настання несприятливих наслідків для сторін. Відомостей, зазначених у лоті № 510125, було достатньо для розуміння новим кредитором того, який саме обсяг прав у зобов`язанні він отримує та на яке право вимоги претендує. Лот не визначає вимогу, що передається, а вказує на підставу виникнення цієї вимоги. Новий кредитор має право вимагати від боржника виконання тієї частини вимог, яка буде дійсною на час продажу майна.

15.6. Право вимоги боржниці «настає» за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Приватний виконавець не міг охарактеризувати її майнові права інакше, ніж «право вимоги грошових коштів за судовим рішенням», бо продається саме обсяг прав кредитора, які виникли на підставі судового рішення. Моментом виникнення права вимоги та «єдиним джерелом існування такої вимоги є саме судове рішення, що набрало законної сили». Оцінювач встановив лише початкову вартість «немайнового права» скаржниці - права грошової вимоги, яке виникло на підставі судового рішення.

15.7. Суд першої інстанції частково задовольнив скаргу на підставі статей 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте не обґрунтував, які саме права скаржниці порушив приватний виконавець, як задоволення скарги може їх поновити, та як це вплине на кінцеву мету виконавчого провадження - виконання судового рішення.

(2) Позиції інших учасників справи

16. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу на подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги(частина третя статті 400 ЦПК України).

19. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але не обмежений ними тоді, коли, зокрема, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, який Верховний Суд сформулював у постанові після подання касаційної скарги.

20. З огляду на вказаний припис Верховний Суд переглядає оскаржені приватним виконавцем судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, щодо задоволення вимог скарги скаржниці про визнання неправомірними: постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 1 лютого 2022 року, оцінки вартості майна скаржниці від 10 лютого 2022 року; дій приватного виконавця щодо визначення вартості майна скаржниці за результатами оцінки вартості її майна від 10 лютого 2022 року; дій приватного виконавця з передання на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів через офіційний вебсайт ДП «Сетам» майна скаржниці, а саме права вимоги грошових коштів.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Які дії щодо майна боржниці в інтересах компанії-стягувача у виконавчому провадженні мав вчинити приватний виконавець, знаючи, що боржниця одночасно є стягувачкою на підставі чинного рішення господарського суду?

21. Боржниця просила визнати неправомірними постанови та дії приватного виконавця, спрямовані на звернення стягнення на її право вимоги щодо стягнення коштів зі стягувача за рішенням господарського суду. Наголосила, що внаслідок дій виконавця 11 699 966,94 грн, які стягнув на її користь цей суд, оцінювач оцінив у 10 993,00 грн. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили скаргу частково. Вважали, що приватний виконавець помилково визначив природу належного скаржниці майна у вигляді боргових зобов`язань стягувача перед нею, розмір яких встановлений рішенням господарського суду. Вказали, що такі зобов`язання не можна оцінювати як «право вимоги грошових коштів за судовим рішенням».

22. Приватний виконавець у касаційній скарзі стверджував, що він не міг охарактеризувати майнові права інакше, ніж «право вимоги грошових коштів за судовим рішенням», бо продавав права кредитора, які виникли на підставі судового рішення. Зауважив, що оцінювач встановив лише початкову вартість «немайнового права» скаржниці - права грошової вимоги. Тому просив судові рішення в оскарженій частині скасувати й ухвалити нове - про відмову у задоволенні скарги. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення скарги на дії приватного виконавця, оскільки той порушив порядок звернення стягнення на кошти, що належать іншій, ніж скаржниця, особі.

23. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

24. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

25. Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (частина перша статті 53 Закону України «Про виконавче провадження»).

26. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (частина четверта статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій).

27. Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначений у статті 440 ЦПК України.

28. Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили (частина перша статті 440 ЦПК України).

29. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми (частини восьма, дев`ята статті 440 ЦПК України).

30. Аналогічні положення є у статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

31. Особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (провадження № 12-146гс19)).

32. За змістом статті 53 Закону України «При виконавче провадження» та статті 336 ГПК України спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій виключно з метою фактичного виконання рішення суду. Положення зазначених статей не є імперативними. У суду є повноваження обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви. Предметом дослідження під час розгляду останньої відповідно до статті 336 ГПК України має бути наявність заборгованості, підтвердженої доказами, зокрема відповідним рішенням суду, та беззаперечність заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 листопада 2023 року у справі № 913/869/14).

33. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - вчинила відповідні дії) з примусового виконання судового рішення. Тому оскаржити оцінку майна можливо у порядку оскарження рішень і дій виконавців (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18, пункт 31), від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)).

34. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

35. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

35.1. 15 січня 2015 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив заочне рішення у справі № 214/9128/14-ц, згідно з яким стягнув з боржниці на користь ТОВ «Торговий дім Севеко» 2 379 000,00 грн і 3 654,00 грн судових витрат. Заочне рішення набрало законної сили 5 жовтня 2016 року.

35.2. 8 жовтня 2016 року ТОВ «Компанія Севеко» (стягувач) як новий кредитор і ТОВ «Торговий дім Севеко» як первісний кредитор уклали договір № 0811-16 про відступлення права вимоги. У порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив новому кредитору, а останній набув право вимоги, належне первісному кредитору, і став кредитором за зобов`язанням з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і боржницею щодо сплати нею 2 382 654,00 грн (пункт 1 договору). Новий кредитор набув право вимагати від боржниці належного виконання обов`язку сплатити кошти, стягнуті за заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2015 року у справі № 214/9128/14-ц (пункт 2 договору).

35.3. 9 жовтня 2018 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 214/9128/14-ц, який 7 листопада 2016 року видав Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

35.4. 31 січня 2017 року Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 904/166/14, згідно з яким стягнув з ТОВ «Торговий дім Севеко» на користь боржниці 5 495 600,00 грн вартості частини майна, 665 705,74 грн як три проценти річних, 5 511 485,00 грн інфляційних втрат, 3 205,00 грн витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн витрат на оплату судової експертизи. 29 січня 2018 року Дніпровський апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою залишив це рішення без змін.

35.5. 23 жовтня 2019 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 754/14404/18, згідно з яким стягнув з боржниці на користь стягувача 2 035 064,65 грн інфляційних втрат, 293 692,44 грн як три відсотки річних і 34 931,36 грн судового збору, а всього - 2 363 688,45 грн.

35.6. 15 січня 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 754/14404/18, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове: стягнув із боржниці на користь стягувача 142 349,00 грн як три відсотки річних, 636 503,87 грн інфляційних втрат, 11 683,03 грн судового збору.

35.7. 4 березня 2020 року Дніпровський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 755/14404/18. 21 жовтня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/14404/18.

35.8. 21 жовтня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднав ВП № НОМЕР_2 і ВП № НОМЕР_3 у ЗВП № НОМЕР_1.

35.9. 20 січня 2022 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 755/21213/21, згідно з якою задовольнив частково скаргу боржниці на дії, бездіяльність і рішення приватного виконавця: визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця у ЗВП № НОМЕР_1, яка полягає у невжитті приватним виконавцем вичерпних заходів щодо звернення стягнення на майнові права боржника у вигляді права вимоги грошових коштів від ТОВ «Торговий дім Севеко» та на квартиру боржниці за адресою: АДРЕСА_1 , запропоновані боржницею для першочергового звернення стягнення; визнав неправомірною винесену у ЗВП № НОМЕР_1 постанову приватного виконавця від 21 грудня 2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та зобов`язав приватного виконавця скасувати цю постанову.

Дніпровський районний суд м. Києва в ухвалі від 20 січня 2022 року у справі № 755/21213/21 вказав, що боржниця повідомила приватного виконавця про існування у неї права вимоги до ТОВ «Торговий дім Севеко» на загальну суму 11 699 966,90 грн і запропонувала приватному виконавцю звернути стягнення на це майнове право шляхом його продажу з електронних торгів. Виконавець відмовив боржниці у вчиненні таких дій і надіслав до ВДВС, де перебуває на виконанні наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2017 року у справі № 904/166/14, вимогу про необхідність повідомлення приватного виконавця про стягнуті на користь боржниці кошти для звернення на них стягнення. Суд виснував, що приватний виконавець не вжив належні та вичерпні заходи для звернення стягнення на належне боржниці право вимоги до ТОВ «Торговий дім Севеко», спрямував дії на звернення стягнення на належну боржниці частину будинку, в якому вона проживає, та прилеглу земельну ділянку, чим допустив неправомірну бездіяльність і порушення встановленої законом черговості звернення стягнення на майно боржниці. Приватний виконавець не був позбавлений можливості вчинити дії з реалізації належного боржнику права вимоги з прилюдних торгів, аби дотримати черговості звернення стягнення.

35.10. 18 січня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 214/9128/14-ц, згідно з якою відстрочив виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2015 року до набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року у справі № 756/2131/20.

35.11. 24 січня 2022 року скаржниця звернулась до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчих дій.

35.12. 1 лютого 2022 року приватний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_2 і зупинив вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 214/9128/14-ц від 7 листопада 2016 року.

35.13. 1 лютого 2022 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та призначив оцінювача у ЗВП № НОМЕР_1. Приватний виконавець зобов`язав суб`єкта оціночної діяльності надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості описаного й арештованого майна, а саме права вимоги грошових коштів за судовим рішенням № 904/166/14 від 31 січня 2017 року, яке набрало законної сили 17 лютого 2017 року, про стягнення з ТОВ «Торговий дім «Севеко» на користь ОСОБА_1 5 495 600,00 грн вартості частини майна, 665 705,74 грн як трьох процентів річних, 5 511 485,00 грн інфляційних втрат, 3 205,00 грн витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн витрат на оплату судової експертизи.

35.14. Оцінювач склав висновок про вартість права вимоги грошових коштів за судовим рішенням № 904/166/14 від 31 січня 2017 року, яке оцінив у 10 993,00 грн.

35.15. 14 лютого 2022 року приватний виконавець у межах ВП № НОМЕР_3 надіслав до ДП «Сетам» заявку на реалізацію права вимоги грошових коштів згідно із судовим рішенням від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14 за лотом № 510125 зі стартовою ціною 10 993,00 грн.

35.16. 26 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 908/1730/18 (908/3089/20), згідно з якою визнав недійсними договір про відступлення права вимоги від 8 листопада 2016 року № 0811-16, який уклали ТОВ «Компанія Севеко» та ТОВ «Торговий дім Севеко», і додаткову угоду від 22 лютого 2017 року № 1 до договору про відступлення права вимоги від 8 листопада 2016 року № 0811-16, яку уклали ті ж товариства.

Верховний Суд виснував, що укладення ТОВ «Торговий дім Севеко» у період спору про стягнення з нього вартості частки у статутному капіталі товариства договору із ТОВ «Компанія Севеко», в якій керівником є та сама особа, що і у ТОВ «Торговий дім Севеко», про безоплатне відчуження права вимоги до боржниці штучно унеможливило зарахування зустрічних однорідних вимог для боржниці.

36. Розмір грошових зобов`язань ТОВ «Торговий дім Севеко» перед боржницею підтверджений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі № 904/166/14, яке набрало законної сили 29 січня 2018 року. Тому цей розмір не може бути оцінений інакше, зокрема шляхом визначення суб`єктом оціночної діяльності вартості «права вимоги грошових коштів за судовим рішенням». Приватний виконавець порушив процедуру звернення стягнення на кошти, що належать ТОВ «Торговий дім Севеко» як особі, яка має перед боржницею 11 699 966,94 грнзаборгованості, підтвердженої чинним судовим рішенням, тобто не дотримав передбаченого у статті 440 ЦПК України порядку звернення стягнення на кошти, що належать іншій особі.

37. З метою звернення стягнення на 11 699 966,94 грн, що належать до сплати боржниці від ТОВ «Торговий дім Севеко», приватний виконавець мав, насамперед, встановити, чи не сплив строк на пред`явлення боржницею до виконання виконавчого документа про стягнення на її користь коштів з іншої особи за вказаним судовим рішенням. З`ясувавши, що такий строк не сплив, приватний виконавець на підставі статті 440 ЦПК Українимав звернутися до суду першої інстанції у справі, в якій виданий виконавчий документ про стягнення коштів з боржниці, про звернення стягнення на кошти іншої особи, яка має підтверджену судовим рішенням, що набрало законної сили, заборгованість перед скаржницею. У разі задоволення судом першої інстанції заяви приватного виконавця останній звертає стягнення на кошти особи, яка має заборгованість перед боржницею, у межах цієї заборгованості (якщо вона менша, ніж борг скаржниці), або у межах її заборгованості (якщо та більша, ніж розмір підтверджених судовим рішенням кредиторських вимог боржниці до іншої особи). Після завершення звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржницею, така особа звертається до суду, який видав виконавчий документ про стягнення з неї коштів на користь боржниці, про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню, у розмірі суми, яку стягнув приватний виконавець.

38. Не дотримавши зазначену процедуру, приватний виконавець провів оцінку та передав на примусову реалізацію «право вимоги грошових коштівза судовим рішенням у справі № 904/166/14», не маючи юридичних підстав для призначення суб`єкта оціночної діяльності, визначення вартості «права вимоги грошових коштів за судовим рішенням» і передачі на примусову реалізацію цього права.

39. З огляду на викладене доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які визнали неправомірними у ЗВП № НОМЕР_1: постанову приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні від 1 лютого 2022 року, оцінку вартості майна скаржниці від 10 лютого 2022 року, дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна скаржниці за результатами оцінки вартості її майна від 10 лютого 2022 року, а також щодо передання на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів через офіційний вебсайт ДП «Сетам» майна скаржниці («права вимоги грошових коштів за судовим рішенням»). Доводи приватного виконавця про те, що суди не вказали, які саме права скаржниці він порушив, є помилковими.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

40. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

42. Суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано частково задовольнили вимоги скарги боржниці. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржених частинах слід залишити без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

43. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на приватного виконавця.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 - 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у частині задоволення вимог скарги ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков