Справа № 128/3913/24

2/152/56/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання Бабиної І.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

вимоги позивача: про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди

учасники справи в судове засідання не викликалися,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом та вказав, що в соціальній мережі «Instagram» він натрапив на сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_3». За інформацією, розміщеною на цій сторінці, так звана компанія «Форсаж Авто» надає послуги з «пригону» автомобілів зі США та Європи. Після листування в соціальній мережі «Instagram» з представником компанії «Форсаж Авто», позивач прийняв рішення замовити послугу з «пригону» авто та надав свій номер телефону для подальшого спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 в месенджері «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_3» позивач надіслав фото сторінок паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду для складання договору. 26 квітня 2024 року на адресу позивача відповідачем ОСОБА_3 було надіслано 2 екземпляри договору №2604/2024 від 26 квітня 2024 року з формуляром, 1 екземпляр якого, після підписання, позивач повернув на адресу ОСОБА_3 .. За умовами договору, ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 (Виконавець) зобов`язується для ОСОБА_1 (Замовника) надати послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля), його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя.Термін надання послуг та термін поставки легкового автомобіля - 15 календарних днів з моменту отримання коштів від Замовника.Підтвердженням факту надання послуг Виконавцем є передача автомобіля Замовнику в м. Запоріжжя разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім`я Замовника, виданим РСЦ МВС України. У формулярі до договору зазначено бажані марки та моделі авто, технічні характеристики та ціну: Кіа Ceed / Ford Focus / Hyundai іЗО від 2007 р.в. з бензиновим двигуном об`ємом 1,6 л та автоматичною КПП, вартістю до 5000 доларів США. 7 травня 2024 року ОСОБА_3 в месенджер «Viber» в групу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» надав позивачу вказівку щодо перерахування коштів у розмірі 44 000 грн за придбання легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску, оплату послуг з його пошуку, технічного та візуального огляду, подальшого транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікацію, постановку на облік в РСЦ МВС України та доставку в м. Запоріжжя за наступними реквізитами: отримувач ОСОБА_2 ((РНОКПП НОМЕР_3 ), рахунок № НОМЕР_4 в AT «ПУМБ», картка № НОМЕР_5 . Після здійснення позивачем оплати спілкування ОСОБА_4 з ним припинилося. Таким чином, ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором № 2604/2024 від 26 квітня 2024 року не виконав. На численні претензії позивача відповідач та третя особа не реагували, а тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Позивач просив стягнути з відповідача: безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 44000 грн; збитки за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США у розмірі 2045,23 грн; інфляційні втрати у розмір 1509,23 та 3% річних від суми боргу у розмірі 490,49 грн; моральну шкоду у розмірі 44000 грн, окрім цього понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1-21).

2. На підтвердження позовних вимог позивач надав скріншоти листування у соціальній мережі «Instagram», скріншоти листування в месенджері «Viber», копію договору, скріншоти ТТН перевізника «Нова Пошта», копію квитанції, копію претензії до ОСОБА_2 , копію повідомлення ОСОБА_3 , копію відповіді з Департаменту кіберполіції, копії заяв.

3. Відповідач на пропозицію суду відзиву на позов не подав.

4. Третя особа на пропозицію суду письмових пояснень щодо позову не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Разом з позовною заявою 26 вересня 2024 року позивач подав до суду клопотання, у якому просив витребувати у АТ «Перший український міжнародний банк» банківську виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 (а.с.4).

6. 18 листопада 2024 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с.92).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с.83).

8. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк сім днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.88).

9. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляд та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено строк до 26 грудня 2024 року: відповідачу - для надання відзиву на позов, третій особі - для надання письмових пояснень щодо позову. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та зобов`язано Акціонерне Товариство «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070) в строк до 25 грудня 2024 року надати Шаргородському районному суду Вінницької області виписку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_4 за період часу з 8 травня 2024 року по 31 травня 2024 року (а.с.94).

10. Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові. За наданою суду інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 1 жовтня 2024 року, відповідач зареєстрований за адресою, що вказана в позові (а.с.81). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вказані документи 22 листопада 2024 року (а.с.99). Поштова кореспонденція, яка надсилалась судом третій особі повернулась до суду без вручення адресату (а.с.183).

11. Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Тому суд вважає, що відповідачу відомо про розгляд даної справи у суді.

12. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

13. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

14. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

15. Відповідно до роздрукованих скріншотів із листування в соціальній мережі «Viber» із користувачем « НОМЕР_6 », що користувався номером НОМЕР_1 , позивач домовився про пригон авто Кіа Сід з автоматичною коробкою передач за суму 5000 доларів США. Також абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_3» було надано реквізити картки № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 для оплати першого внеску 400 доларів США, що становило на день оплати - 15980 грн. Після олати позивачем було надіслано скріншоти квитанції оплати першого внеску. Абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_3» було проінформовано про надіслання позивачеві договору в двох екземплярах (а.с.22-26).

16. Згідно до копії скріншотів із листування в месенджері «Viber», позивачем активно велося листування із абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_4», який користувався номером НОМЕР_8 ,про пригон легкового автомобіля. Позивач вказав бажану марку авто та ціну, всі характеристики бажаного транспортного засобу. ОСОБА_1 надіслав фото свого паспорта та ідентифікаційного коду та повідомив про те, що оплата ним здійснена. Абонент «ІНФОРМАЦІЯ_4»надав реквізити НОМЕР_19 на ім`я ОСОБА_2 для оплати на суму 44 000 грн (а.с.27-33).

17. Як видно з переписки у месенджері «Viber» між позивачем та ОСОБА_7 , який користувався номером НОМЕР_9 , вкінці травня та на початку червня 2024 року позивач почав цікавитись коли йому доставлять автомобіль, який він замовляв, однак ОСОБА_8 з цього приводу позивачу нічого не пояснив (а.с.34-36).

18. Згідно із копією договору №2604/2024 про надання послуг від 26 квітня 2024 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавцем) та ОСОБА_1 (Замовником), Замовник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля) - «Товару», його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя. Датою фактичної поставки Товару є дата реєстрації транспортного засобу на ім`я Замовника у РСЦ МВС України. Плата за Товар оплачується Замовником Виконавцю готівкою або на банківський рахунок Виконавця, вказаний в цьому Договорі, або за іншими банківськими реквізитами, наданими Виконавцем Замовнику (а.с.37-41).

19. Відповідно до копії формуляра (заявки) до договору №2604/2024 про надання послуг від 26 квітня 2024 року, сторони домовилися, що бажаним для придбання транспортним засобом є: марка, модель - Кіа Сід, Хюндай і30, Форд Фокус; рік випуску - 2007; орієнтовна вартість - 5000 доларів США; технічні характеристики - хетчбек, бензин 1.6 л, автоматична КПП; країна походження - Німеччина (а.с.42).

20. Із копій квитанцій видно, що сторони договору №2604/2024 про надання послуг від 26 квітня 2024 року здійснили відправлення документів один одному (а.с.43).

21. Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №TR.50489434.55996.21075, 8 травня 2024 року позивач надіслав на рахунок відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 44000 грн (а.с.44).

22. Згідно із копією претензії про повернення грошових коштів, 16 серпня 2024 року позивач звертався до відповідача з проханням повернути йому безпідставно отриманні грошові кошти у сумі 44000 грн, а також завдані збитки у зв`язку із зміною курсу долара США у розмірі 1714 грн (а.с.45-47). Вказану претензію відповідач отримав 28 серпня 2024 року особисто, що видно із роздруківки відстеження відправлення трекінгу «Укрпошта» (а.с.48).

23. Відповідно до копії повідомлення, позивач також звертався до ОСОБА_3 з проханням посприяти поверненню безпідставно набутих коштів у сумі 44000 грн, а також завданих збитків у зв`язку із зміною курсу долара США у розмірі 1714 грн (а.с.49-50).

24. Згідно із результатом розгляду звернення, ОСОБА_1 повідомлено, що надання відомостей з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань знаходиться поза межами компетенції підрозділу, оскільки відповідно до положення про Департамент кіберполіції Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10 листопада 2015 року №85 Департамент кіберполіції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України у складі кримінальної поліції та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. відповідно до підпункту 5 пункту четвертого статті 1 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому. Також позивачу було роз`яснено хто відповідно до законодавства є реєстраторами ЄРДР (а.с.51-52).

25. Відповідно до копії заяви про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо позивача та інших осіб, 14 серпня 2024 року позивач звертався до начальника управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області Департаменту кіберполіції Національної поліції України Володимира Тітомира з повідомленням про те, що організована група, яка складається із: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_2 , шляхом обману, зловживання довірою, в умовах воєнного стану та з використанням електронно-обчислюваної техніки заволоділи грошовими коштами позивача у розмірі 207980 грн, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 190 КК України (шахрайство), а також просив прийняти та зареєструвати заяву про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо нього, внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування та долучити до матеріалів кримінального провадження наявні матеріали зареєстрованих кримінальних провадження, зокрема №12022121200000147 та №12024200400000438 щодо ОСОБА_3 (а.с.53-61).

26. Відповідно до копій заяви (електронного звернення), ОСОБА_1 звертався 26 серпня 2024 року до АТ «ПУМБ» та повідомив, що банківські рахунки на ім`я: ОСОБА_10 № НОМЕР_10 ; ОСОБА_11 № НОМЕР_11 ; ОСОБА_12 № НОМЕР_12 ; ОСОБА_13 № НОМЕР_13 ; ОСОБА_14 № НОМЕР_14 , а також на які він здійснив внесення готівки на загальну суму 198000 грн - ОСОБА_15 № НОМЕР_15 ; ОСОБА_9 № НОМЕР_16 ; ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , використовуються групою осіб з метою заволодіння чужими коштами шляхом шахрайства, їх подальшої легалізації (відмивання) та умисного ухилення від сплати податків (а.с.62-64).

27. Відповідно до копій заяв (електронних звернень), ОСОБА_1 звертався 26 серпня 2024 року до Державної служби фінансового моніторингу України, та повідомив, що групою осіб, ймовірним організатором якої є ОСОБА_3 , з використанням мережі «дропів» здійснюються фінансові операції, які містять ознаки вчинення кримінальних правопорушень, та пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та просив вжити відповідні заходи, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (а.с. 65-67).

28. Із відповіді голови Державної служби фінансового моніторингу України Ігора Черкаського видно, що позивача повідомлено про основні завдання та функції Держфінмоніторингу. Разом з тим, у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або клієнт пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, що не стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, Держфінмоніторинг подає інформацію до відповідно правоохоронного органу або розвідувального органу України як узагальнені матеріали або додаткові узагальнені матеріали (пункт 5 частини другої статті 25 Закону) (а.с.68-69).

29. Відповідно до копій заяв (електронних звернень), ОСОБА_1 26 серпня 2024 року звертався до Національного Банку України, та повідомив що із ОСОБА_3 уклав договір надання послуг, відповідно до якого він мав би йому пригнати легковий автомобіль із-за кордону, проте своїх зобов`язань за договором ОСОБА_3 не виконав. 8 липня 2024 року на офіційному сайті Департаменту кіберполіції Національної поліції України ОСОБА_1 було надіслано звернення №377371 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, визначеного частиною п`ятою статті 190 КК України. Також ним було повідомлено, що ОСОБА_3 у своїй злочинній діяльності використовує банківські картки/рахунки мережі «дропів», яка налічує десятки жителів м. Вінниці та Вінницької області, серед яких є неповнолітні особи. Позивач повідомив, що групою осіб, ймовірним організатором якої є ОСОБА_3 , з використанням мережі «дропів» здійснюються фінансові операції, які містять ознаки вчинення кримінальних правопорушень, та пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та просив вжити відповідні заходи, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (а.с.70-72).

30. Із копії відповіді Національного банку України від 29 серпня 2024 року видно, що позивачеві роз`яснено функції, які виконує Національний Банк України, а також повідомлено, що відповідно до законодавства України функцію виявлення і розслідування кримінальних правопорушень покладено на правоохоронні органи (а.с.73-74).

31. Відповідно до інформації, наданої начальником відділу обробки запитів контролюючих органів Управління супроводження контрольно-операційної діяльності мережі Центру операційної підтримки АТ «ПУМБ» Галиною Чорною від 9 грудня 2024 року, в банку на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_5 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. Із виписки по банківському рахунку ОСОБА_2 видно, що 8 травня 2024 року на рахунок відповідача було зараховано грошові кошти у сумі 44000 грн. (а.с.185-189).

V. Оцінка Суду.

32. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

34. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

35. Таким чином, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, а предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

36. Верховний Суд України в своїй постанові від 2 березня 2016 року у справі №6-3090цс15 зазначив, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Тому, Верховний Суд України, дійшов висновку, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 вказано, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

38. У постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд роз`яснив, що за правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом. Зі змісту статті 1212 ЦК України Верховний Суд зробив висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

39. Оскільки відповідач не надав суду жодних пояснень стосовно набуття ним від позивача грошових коштів у розмірі 44000 грн., які були перераховані позивачем на його картковий рахунок, ці кошти вважаються набутими без достатньої правової підстави, а тому їх слід стягнути з відповідача на користь позивача. Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnum emergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrum cessans)). Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків за рахунок зміни курсу гривні щодо долара США в сумі 2045,23 грн також підлягають задоволенню.

40. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

41. Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №760/6938/16-ц, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, внаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

42. Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Отже, 3 % річних, починаючи включно з 24 лютого 2022 року, та інфляційні втрати, починаючи включно з березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не підлягають стягненню лише з позичальника на користь позикодавця, тобто у договірних правовідносинах, які випливають з договору позики, у тому числі, з договору поворотної фінансової допомоги, а не у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами на підставі ст. 1212 ЦК України.

43. Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження №12-45гс23), передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача, а саме 8 травня 2024 року.

44. Отже, аналізуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що 3 % річних та інфляційні нарахування від суми безпідставно набутих коштів, що становить 1999,72 грн, також підлягають стягненню з відповідача.

45. Що стосується моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

46. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанови) визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

47. Пунктом 5 Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

48. Відповідно до положень пункту 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

49. Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частині 3 статті 12 та статті 81 ЦПК України. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

50. Із матеріалів справи вбачається, що моральні страждання позивача пов`язані в більшій мірі з недобросовісною поведінкою саме третьої особи - ОСОБА_3 , оскільки саме між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір №2604/2024 про надання послуг від 26 квітня 2024 року, яки в подальшому виконаний з боку виконавця не був. Відтак моральна шкода позивача випливає з невиконання чи неналежного виконання третьою особою своїх зобов`язань за договором №2604/2024. Однак позовних вимог до цієї особи позивач не пред`явив. У зв`язку із чим вимога позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача не підлягає задоволенню.

51. Суд, дослідивши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

VІI. Розподіл судових витрат.

52. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

53. У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 630 грн (а.с.75), слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З цих підстав,

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України , Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 48044 (сорок вісім тисяч сорок чотири) грн 95 коп., з яких: 44000 (сорок чотири тисячі) грн - безпідставно набуті кошти, 2045 (дві тисячі сорок п`ять) грн 23 коп. - збитки (упущена вигода) за рахунок зміни курсу гривні щодо долара, 1509 (одна тисяча п`ятсот дев`ять) грн 23 коп. - інфляційні втрати та 490 (чотириста дев`яносто) грн 49 коп. - три проценти річних від суми боргу.

3. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 630 (шістсот тридцять) грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 23 січня 2025 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , громадянин України, ід.№ НОМЕР_17 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_18 , ід.№ НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , громадянин України, ід.№ НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА