Справа №751/585/25

Провадження №1-в/751/32/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

представника ДУ «Чернігівській слідчий ізолятор» ОСОБА_4 у режимі відеоконференції,

засудженої ОСОБА_5 у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» про звільнення засудженої ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання за вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня

2023 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2025 року до Новозаводського районного суду міста Чернігова надійшло клопотання т.в.о. начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 про звільнення засудженої ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня

2023 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Представник ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання клопотання та просив його задовольнити.

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_5 вважала клопотання ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» обґрунтованим і просила його задовольнити.

Прокурор Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення зазначеного клопотання ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Дослідивши матеріали зазначеного провадження та матеріали особової справи засудженої ОСОБА_5 , суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої

статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю

2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 25 липня 2024 року за поданням Вишгородського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області скасовано звільнення засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням та направлено її для відбування покарання, призначеного вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2023 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років.

07 січня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку виконання вироку та на теперішній час вона відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Вказаний Закон № 3886-IX набрав чинності 09 серпня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У постанові об`єднаної падати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок про застосування норми права, відповідно до якого Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1

ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за вчинення 14 липня 2023 року крадіжки майна ОСОБА_7 на загальну суму

2 428 гривень 08 копійок.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 гривні, а 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 342 гривні. Відповідно неоподатковуваний мінімум доходів громадян на рівні податкової соціальної пільги станом на 01 січня 2023 року складав 1 342 гривні.

Отже, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України вартість майна, яке викрала ОСОБА_5 , станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – менше 2 684 гривень, з якої настає кримінальна відповідальність.

На переконання суду, внесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Таким чином, діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_8 засуджено вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2023 року, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість викраденого майна не перевищує граничної вартості майна, з якої настає кримінальна відповідальність, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що клопотання т.в.о. начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор»  ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, статтями 533, 537, 539 КПК України, суд     

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» про звільнення засудженої ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від покарання, призначеного вироком Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня

2023 року за вчинення діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, караність якого усунена.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом семи днів з дня її оголошення.  

Суддя                                                         ОСОБА_1