ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"16" жовтня 2006 р. Справа №20/5295-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", м. Дунаївці
про стягнення 4499,06 грн. заборгованості, у тому числі 191,06 грн. - пені
Суддя Гладій С.В.
Секретар судового засідання Кохан І.В.
Представники:
Від позивача - Нідзій І.М. - за дор. № 01-185/465 від 16.08.2006р.
Від відповідача - не з'явився.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 4308,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 191,06 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Позивачем надано додаткові докази.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 4308,00 грн. адміністративно-господарських санкцій. Заявлене клопотання судом прийняте та підлягає задоволенню.
Відповідач у судове засідання не з’явився, представника для участі у судовому засіданні не направив, заперечень на позовну заяву не подав.
Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
У 2006 році відповідачем поданий до позивача Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 100 осіб, кількість працюючих інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) –3 особи; чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу –3 особи; фонд оплати праці штатних працівників –430,8 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4308,00 грн.
Позивачем проведено розрахунок суми штрафних санкцій, згідно якого встановлена чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“ –4 особи, фактично з яких працює 3 особи. З врахуванням, що фонд оплати праці штатних працівників –430,8 тис. грн., відповідно середньорічна заробітна плата штатного працівника –4308,00 грн., тому сума штрафних санкції становить 4308,00грн. ( 4308,00 грн. * 1 ).
Крім того, за порушення строків сплати штрафних санкцій ( до 15.04.06 ) позивачем нараховано пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка становить 191,06 грн.
Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації № 1014 від 18.05.2006р. відповідач повідомлення щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, не направляв.
Дунаєвецьким районним центром зайнятості листом № 14-325 від 29.05.2006р. повідомлено, що відповідач на протязі 2005року не подавав звіту № 3-ПН, у якому зазначено робоче місце інваліда в графі 4 під шрифтом 14.
У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу та пені позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 4499,06 грн.
Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р. встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, для підприємств з кількістю працюючих від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Відповідно створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не проінформував місцеві органи соціального захисту населення та центр зайнятості про створені ним робочі місця та вакантні посади для інвалідів, про що свідчать відповідні листи Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації № 1014 від 18.05.2006р. та Дунаєвецького районного центру зайнятості № 14-325 від 29.05.2006р.
Згідно ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює більше 15 осіб в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації за робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно відповідач своєчасно не сплатив 4308,00 грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за одне нестворене робоче місце для інваліда. Факт наявності заборгованості по сплаті штрафних санкцій та її розмір підтверджується розрахунком сум штрафних санкцій, поданим відповідачем до позивача звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік. Доказів про сплату штрафу всупереч.
У Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Порушення термінів сплати штрафних санкцій згідно ст. 20 Закону тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Тому позивачем правомірно нараховані штрафні санкції в розмірі 4308,00 грн. за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 191,06 грн. пені.
Судом враховується клопотання позивача про зменшення суми позовних вимог до 4308,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин позовні вимоги (з врахуванням зменшення позовних вимог) визнаються обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД
П О СТ А Н О В И В :
Позов Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", м. Дунаївці про стягнення 4308,00 грн. штрафних санкцій задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", м. Дунаївці / вул. Шевченка, 115, код 23837924 / на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький / вул. Грушевського, 87, код 14149591 / 4308,00 грн. / чотири тисячі триста вісім гривень 00 коп. / штрафних санкцій.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гладій
Віддруковано 3 примірники:
1 –по справі,
2 - позивачу,
3 –відповідачу.