ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.09.11 р. Справа № 2/168
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Москаленко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология”, м. Донецьк
до відповідача: Унітарного підприємства „Укрпромтехсплав”, м. Донецьк
про: стягнення 10300грн. збитків.
За участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. – за довір.
від відповідача: ОСОБА_2 – за довір.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Технология”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Унітарного підприємства „Укрпромтехсплав”, м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 10300грн.
14.09.2011р. позивачем до початку розгляду справи по суті надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній просить стягнути з відповідача 1778990,79грн. збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам’яного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №10/02/06 від 20.03.2006р., щодо поставки оплаченої кількості продукції яка була поставлена ВАТ „АрселорМіталл Кривий Ріг” та призвело до виникнення у позивача збитків у розмірі вартості нестачі вугілля у сумі 1778990,79грн. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 193, 224, 225, 228, 265 Господарського кодексу України, ст.. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 623, 670 Цивільного кодексу України.
З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні збільшені позовні вимоги позивача.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що з боку відповідача були порушені його права та охоронювані законом інтереси, не надано доказів того, що відповідач своїми діями завдав збитки, які начебто понесені позивачем. Зокрема зазначає, що сторонами підписані акти прийому-передачі вугільної продукції без будь-яких заперечень, складені залізничні накладні, виписані податкові накладні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:
20.03.2006р. між Унітарним підприємством „Укрпромтехсплав” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Технология” (Покупець) був укладений договір № 10/02/06.
За цим договором Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах договору вугільну продукцію. Марки, об’єми, ціна, якість, строки та умови поставки Товару оговорюються сторонами у специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.
Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється залізничним транспортом на умовах, що оговорені сторонами у Специфікаціях.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що отримувачи поставляємого Продавцем товару вказуються сторонами в специфікаціях, або в листах на відвантаження Товару.
Згідно до п. 2.4. договору за фактом відвантаження Товару Продавець надає Покупцю наступні документи: залізничну квитанцію, накладну на відвантаження товару, лист про передачу товару у власність, рахунок-фактуру, податкову накладну, акт приймання-передачі товару.
Обов’язок Продавця з передачі у власність Покупця товару вважається виконаною після прийняття товару належної якості отримувачем та після надання Продавцем Покупцю документів, передбачених в п. 2.4. договору (п. 2.5. договору).
Розділом 4 „Приймання товару за кількістю та якістю” встановлено, що приймання за кількістю та якістю товару, що поставляється по договору здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” затвердженої постановою Держарбітража при СМ СРСР від 15.06.65р. П6 та Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості”, затвердженої постановою Держарбітража при СМ СРСР від 25.04.66р. П7, в частині, що не суперечить вимогам договору, а також
Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в продовж 2-х днів з дня пред’явлення документів, передбачених в п. 2.4. договору.
Згідно до п. 9.1., 9.2. договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2006р. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим ще на один рік на тих же умовах, які були передбачені договором.
У період з 20 березня 2006р. по 29.05.2009р. між сторонами були підписані Специфікації до договору № 10/02/06 від 20.03.2006р.
Відповідно до умов специфікацій вантажоодержувачем є ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”.
В свою чергу 11.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “АрселорМіттал Кривий Ріг” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія” (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №3017.
Відповідно до умов договору, Продавець зобов’язався передати у власність Покупця вугільний концентрат (товар) в обсязі і за цінами, зазначеними в договорі, а Покупець –прийняти і оплатити Продавцю обговорену у договорі грошову суму (п.1.1.);
Продавець поставляє товар на адресу Покупця на умовах СРТ ст. призначення (Кривий Ріг –Головний) (п. 3.1. договору).
Згідно до матеріалів справи, на виконання умов договору № 10/02/06 від 20.03.2006р. відповідачем, відвантажено позивачу по залізничним накладним №№ 51754859, 51754860, 51754867, 51754866, 51754801, 51754807, 51754856, 51754809, 51754812, 51754816, 51754857, 51754864, 51754865, 46107441, 46107440, 51602339, 46306736, 51602301, 51602240, 46106864, 46106917, 51754601, 51602373, 5160235 вугілля кам’яне марки Ж та вугілля кам’яне марки К.
Вантаж на станцію призначення Кривий Ріг – Головний прибув у справних вагонах, без слідів втрати чи розкрадання на шляху слідування і був виданий вантажоодержувачу – ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” без перевірки маси та кількості місць відповідно до ст.. 52 Статуту залізниць України, про що свідчать відмітки на зворотній стороні залізничних накладних.
За фактом поставки Товару між сторонами були складені та підписані без зауважень акти приймання – передачі вугільної продукції від 07.09.2009р., від 12.09.2009р., від 21.09.2009р., від 22.09.2009р., від 23.09.2009р., від 25.09.2009р., від 03.10.2009р., від 04.10.2009р., від 05.10.2009р., від 07.10.2009р., від 08.10.2009р., від 10.10.2009р., від 11.10.2009р., від 12.10.2009р., від 13.10.2009р.
Як зазначає позивач, при прийманні продукції за кількістю вантажоотримувачем ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” була виявлена вагова недостача на загальну суму 1778990,79грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2011р. по справі № 7/265, від 27.05.2010р. по справі № 25/90, від 06.10.2010р. по справі № 10/154, від 06.10.2010р. по справі № 10/157, від 06.10.2010р. по справі № 10/119, від 01.11.2010р. по справі № 10/158, від 17.11.2010р. по справі № 10/90, від 17.11.2010р. по справі № 10/91, від 17.11.2010р. по справі № 10/101, від 17.11.2010р. по справі № 10/99, від 17.11.2010р. по справі № 10/97, від 27.12.2010р. по справі № 20/146, від 01.11.2010р. по справі № 10/159, від 17.11.2010р. по справі № 10/98, від 18.01.2011р. по справі № 25/245 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология” на користь ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” вартість вагової нестачі.
З огляду на викладене позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням Унітарним підприємством „Укрпромтехсплав ” зобов’язань за договором № 10/02/06 від 20.03.2006р. позивачу завдані збитки у розмірі 1778990,79грн.
У зв’язку з вище викладеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми збитків у вигляді вартості вагової нестачі в розмірі 1778990,79грн.
Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з’ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов’язує право на стягнення збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміється витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язань.
В силу ст. 22 ЦК України та ст.. 225 ГК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності з нормами п. 4 с. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
- вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Так, як встановлено судом вище між позивачем та відповідачем був укладений договір № 10/02/06 від 20.03.2006р., відповідно до умов якого, продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар).
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, яке полягає в тому, що вага фактично поставленої позивачу продукції не відповідає вазі, яка вказана в платіжних документах, чим позивачу завдано збитки у розмірі вартості нестачі.
Згідно до розділу 4 „Умови поставки та здачі товару” в редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2009р. до договору № 10/02/06 від 20.03.2006р. сторони передбачили, що:
- приймання товару по кількості здійснюється у Покупця в відповідності з інструкцією П-6 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю) в односторонньому порядку;
- приймання товару по кількості здійснюється у Покупця шляхом зважування на автоматичних електронно-тензометричних 200-тоних вагах „Trapper”;
- визначення ваги нетто Товару здійснюється шляхом відрахування від ваги брутто ваги тари вагону, відміченій в залізничній накладній, а за відсутності даних в залізничній накладній, вага тари вагона приймається по трафарету (с бруса);
- відповідальна нестача визначається з врахуванням норми нестачі в розмірі 1% та норми залишків в розмірі 0,2% від ваги нетто в вагоні, вказаної в перевізних документах;
- взаємовідносини щодо недостачі товару регулюються між Продавцем та Покупцем без участі Вантажовідправника.
Пунктом 14 Інструкції № П-6 встановлено, що перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами і іншими обов’язковими для сторін правилами, якими у даному випадку є вказані умови договору.
Згідно з п. 16 Інструкції № П-6 про виявлення недостачі продукції складається акт за підписом осіб, які здійснювали приймання продукції.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте дослідивши представлені позивачем докази неналежного виконання відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення пункту 4.12. Договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2009р. не складався акт, обов’язковий при виявленні недостачі продукції, як цього вимагає п. 16 Інструкції № П-6, жодних інших документів щодо приймання позивачем товару по кількості та встановлення факту нестачі товару суду не надано.
Натомість в матеріалах справи наявні акти приймання – передачі вугільної продукції від 07.09.2009р., від 12.09.2009р., від 21.09.2009р., від 22.09.2009р., від 23.09.2009р., від 25.09.2009р., від 03.10.2009р., від 05.10.2009р.,від 07.10.2009р., від 08.10.2009р., від 10.10.2009р., від 11.10.2009р., від 12.10.2009р., від 13.10.2009р., від 04.10.2009р. які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Таким чином, за висновками суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують факт неналежного виконання відповідачем умов договору № 10/02/06 від 20.03.2006р.
Крім того, суд зазначає. що позивачем до матеріалів справи не надано доказів понесення останнім збитків у вигляді оплати збитків у розмірі вартості вагової нестачі на суму 1778990,79грн.
Таким чином, за висновками суду позивачем не доведено в чому полягає вина відповідача, оскільки як видно з залізничних накладних вантаж прибув у справних вагонах, доказів складання актів про нестачу, як то передбачено п. 4.12. договору позивачем не надано, а тому й неправомірна поведінка відповідача не доведена. Як наслідок не доведено й причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками. Також позивачем не доведено й неправомірної поведінки, дій відповідача, оскільки не встановлено, що нестача товару сталася саме через недовантаження вагонів.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Посилання позивача на рішення господарського суду, як на підставу своїх вимог, не ґрунтується на вимогах Господарського процесуального кодексу України, оскільки в силу вимог ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология”, м. Донецьк до Унітарного підприємства „Укрпромтехсплав”, м. Донецьк про стягнення 1778990,79грн. суми збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам’яного – відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.
Суддя Мартюхіна Н.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >