Справа № 452/162/25

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2025 року                                                                                     м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_1 15 січня 2025 року звернулася до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з вказаним позовом, в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі – 80000,00 гривень щомісячно. Підсудність визначена позивачкою за її фактичним місцем проживання за адресою:

АДРЕСА_1 .

Дослідивши позовну заяву, суддя дійшла до висновку про наявність підстав для передачі справи за підсудністю до іншого суду.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

       Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Пунктом четвертим Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Такі висновки викладені у постанові ВС від 24 червня 2024 року по справі

№ 554/7669/21.

Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру № 1055362 від 22 січня 2025 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

До позовної заяви ОСОБА_1 долучені: копія сторінок паспорта згідно яких вона має зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , з 5 липня 2019 року, наведена інформація підтверджена отриманою судом відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.

Наведені докази у сукупності дають підстави обґрунтовано стверджувати, що подана заява не підлягає розгляду в Самбірському міськрайонному суді Львівської області.

Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно п. 3 до Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Враховуючи зареєстроване місце проживання позивачки, дана справа є підсудною Лозівському міськрайонному суду Харківської області (64600, Харківська область, Лозівський район, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого), юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію з урахуванням п. 3 до Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно із ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Ураховуючи вищенаведене, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів необхідно передати до Лозівського міськрайонного суду Харківської області, так як справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Лозівського міськрайонного суду Харківської області (64600, Харківська область, Лозівський район,

м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, 9).

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2025 року.

Суддя