КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3617/2025

Справа № 377/510/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 січня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Славутицького міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Бабич Н.С. в м. Славутич 24 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23773,40 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що в жовтні 2017 року банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, особливістю якого є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову картку НОМЕР_1 , відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Положеннями анкети-заяви визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному застосунку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, 19 лютого 2019 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом 38,4 % річних, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8 % річних).

У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п. 4 розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27 лютого 2024 року направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач дій на погашення заборгованості не вчинив, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу». На підставі вищевикладеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором становить 23773,40 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 23773,40 грн.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року в позові відмовлено.

Позивач АТ «Універсал Банк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд першої інстанції не надав можливості АТ «Універсал Банк» надати відповідні докази, які саме цікавлять суд, внаслідок чого не з`ясував усіх обставин справи, обмежившись наявними в матеріалах справи доказами та власними переконаннями, в зв`язку з чим не дослідив в повному обсязі позовну заяву та додані до неї докази.

Щодо порушення норм матеріального права та суті позову, звертав увагу, що особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови опубліковані на офіційному сайті банку https://www.monobank.ua/terms та постійно доступні для ознайомлення, включають тарифи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank. Згідно скріншоту з сайту, вбачається, що правила в редакції від 06 лютого 2019 року були дійсні в період з 06 лютого 2019 року по 09 березня 2019 року. Отже, відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами. Аналізуючи Умови і правила monobank за 2019 рік, стає очевидним, що банк не змінював в тарифах ні відсоткові ставки, ні розміру штрафних санкцій. Також в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи. Таким чином, з використанням власного пін-коду відповідач має цілодобовий доступ до тарифів, мав та має реальну можливість з ними ознайомлюватись.

Посилався на положення Закону України «Про споживче кредитування», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 204, 207, 628, 639 ЦК України, вказував, що оскільки послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу через мобільний додаток, і такі правила є загальнодоступними на сайті банку, тому ОСОБА_1 була ознайомлена саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, тобто з Умовами та правилами в редакції від 06 лютого 2019 року. Також в анкеті-заяві відповідачем зазначено мобільний номер, що є фінансовим номером та засобом ідентифікації для доступу до мобільного додатку, а отже відповідач має змогу ознайомлюватися з тарифами банку.

Вказував, що оскільки у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п. 4 розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27 лютого 2024 року направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач дій на погашення заборгованості не вчинив, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу». Відповідно до п. 4.23 п. 4 Розділу ІІ Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з Тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору. На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 06 травня 2024 року становить 23773,40 грн.

Зазначав, що відповідно до ч. 1 Розділу ІV Умов, ОСОБА_1 скористалася послугою «Транзакція в розстрочку», за якою банк надає клієнту кредит з метою здійснення платежу на строк, визначений у заяві клієнта, а клієнт зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів. Загалом позичальником по заявам клієнта «Транзакція в розстрочку» отримано 20072,68 грн.

Звертав увагу, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом банком було надано розрахунок заборгованості, в якому чітко вбачаються періоди виникнення боргу і факт того, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості. Вказаний розрахунок повністю узгоджується з випискою по особовому рахунку позичальника.

Вказував, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами, і аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18. Проте розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Посилався на правові позиції Верховного Суду в постановах від 08 липня 2020 року в справі № 464/4985/15-ц, від 02 липня 2020 року в справі № 753/16745/15-ц, в яких підтримано позицію суду апеляційної інстанції, що розрахунок заборгованості погоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Пояснював, що на підтвердження обставин, що відповідач протягом 2019 - 2024 років продовжував користуватись карткою, слід долучити виписку, яка не долучалась до позовної заяви, оскільки всі погашення, заборгованість, нарахування були відображені та підтверджені розрахунком заборгованості, а відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості. Інформація по кредитному ліміту відображена в довідці про розмір встановленого кредитного ліміту від 07 жовтня 2024 року. Отже, відсутні підстави для звільнення відповідача від обов`язку виконати грошові зобов`язання.

Наголошував, що звертаючись до суду з позовом, банк надав суду анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, які є належними, достовірними та достатніми доказами.

Зауважував, що суд першої інстанції також вказує про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які стосуються повідомлення про умови кредитування зі споживачем саме тих умов, які надані банком до позовної заяви. Таким чином, необґрунтованим та безпідставним є висновок суду першої інстанції про надання кредитором разом з позовною заявою витягу з Умов у найбільш сприятливій для нього редакції з метою отримання позитивного рішення суду, оскільки в момент оформлення заявки на видачу картки monobank на офіційному сайті банку для ознайомлення боржнику були доступні діючі на той час Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені протоколом № 5 від 06 лютого 2019 року.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи АТ «Універсал Банк» в позові про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості, оскільки з доказів, наданих позивачем, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строки здійснення періодичних платежів за кредитом та розмір процентної ставки за користування кредитом, позивач безпідставно нараховував та здійснював списання процентів за користування кредитом за рахунок коштів відповідача, тому ці кошти повинні бути зараховані позивачем на погашення заборгованості по тілу кредиту, яка з урахуванням сплачених відповідачем коштів відсутня.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання, підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 19 лютого 2019 року (а. с. 12 т. 1).

В анкеті-заяві відповідач просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.

У пункті 2 анкети-заяви зазначено, що відповідач погодилась з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтвердила і зобов`язалася виконувати його умови.

Згідно з пунктом 3 анкети-заяви підписанням цього договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Також, відповідач погодилась з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Відповідно до пункту 6 анкети-заяви відповідач просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Відповідач підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

До анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг банк додав копію «Умов і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank)», затверджених протоколом Правління № 5 від 06 лютого 2019 року, Тарифи Чорної картки monobank, деталізовану виписку / особовий рахунок про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 19 лютого 2019 року по 06 травня 2024 року (а. с. 24 - 41, 49 - 181 т. 1).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 19 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 06 травня 2024 року заборгованість становить в загальній сумі 23 773,40 грн., яка складається із 23 773,40 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а. с. 17 - 23).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги додано копію виписки по картковому рахунку, а також нові докази, які раніше не надавалися позивачем до суду першої інстанції, а саме копії довідок про розмір встановленого кредитного ліміту та про наявність рахунку, копії заяв клієнта.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Апеляційна скарга не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об`єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.

Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ч. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не заявив клопотання про приєднання нових доказів та продовження процесуального строку для подання нових доказів, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частин четвертої та п`ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Як зазначено у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції враховано правові висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність умовам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі №234/7159/20.

Суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту укладення між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі шляхом підписання сторонами анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг від 19 лютого 2019 року, водночас, звернув увагу, що у вказаній анкеті-заяві не зазначено розмір процентної ставки за користування кредитом та строки здійснення періодичних платежів, і що матеріали справи не містять підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», тарифів чорної картки monobank, паспорта споживчого кредиту, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, також відсутні підтвердження, що саме ці Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів.

Суд першої інстанції врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) про те, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, і обґрунтовано виснував, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, тарифи чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту, які містяться в матеріалах справи, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 лютого 2019 року шляхом підписання анкети-заяви.

Суд першої інстанції проаналізував вимоги відповідача, який просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» в розмірі 23773,40 грн., яка складається із 23773,40 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), і звернув увагу, що вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Із деталізованої виписки/особового рахунку за період з 19 лютого 2019 року по 06 травня 2024 року, яку суд першої інстанції визнав доказом, що підтверджує розмір заборгованості, судом встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахунки, станом на 06 травня 2024 року заборгованість за основною сумою кредиту складає 20958,69 грн., при цьому заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом становить 2814,71 грн. (а. с. 61 - 64 т. 1), та зроблено висновок, не спростований доводами апеляційної скарги, що до заявленої суми заборгованості 23773,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, входить заборгованість за тілом кредиту 20958,69 грн. та відсотками за користування кредитом 2814,71 грн., при цьому, відповідно до деталізованої виписки/особового рахунку за період з 19 лютого 2019 року по 06 травня 2024 року зараховано банком коштів на погашення відсотків за кредитом у сумі 22023,37 грн. (а. с. 64 т. 1).

З урахуванням раніше встановлених обставин, що анкета-заява до договору банківських послуг не містить строків здійснення періодичних платежів за кредитом та розміру процентної ставки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що АТ «Універсал Банк» безпідставно нараховував та здійснював списання процентів за користування кредитом на загальну суму 22023,37 грн. за рахунок коштів відповідача, тому ці кошти повинні бути зараховані позивачем на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними висновки суду першої інстанції, що оскільки сума процентів, нарахованих позивачем за період з 19 лютого 2019 року по 06 травня 2024 року становить 24838,08 грн., з яких позивач списав за рахунок коштів відповідача 22023,37 грн., а 2814,71 грн. включив до загальної суми заборгованості за кредитним договором, і оскільки ця сума процентів перевищує загальну суму заборгованості (23773,40 грн.) за договором про надання банківських послуг «Monobank», яку позивач просить стягнути з відповідача, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання позивача на ч. 7 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом, оскільки наявності таких передбачених ЦПК України випадків АТ «Універсал Банк» не доведено.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав можливості АТ «Універсал Банк» надати відповідні докази, які саме цікавлять суд, внаслідок чого не з`ясував усіх обставин справи, обмежившись наявними в матеріалах справи доказами та власними переконаннями, в зв`язку з чим не дослідив в повному обсязі позовну заяву та додані до неї докази, з огляду на положення ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, положення ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а також положення ст. 83 ЦПК України, відповідно до якої позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Є припущеннями, або такими, що ґрунтуються в тому числі на нових доказах, що не надавалися позивачем разом із позовом, та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що згідно скріншоту з сайту, правила в редакції від 06 лютого 2019 року були дійсні в період з 06 лютого 2019 року по 09 березня 2019 року, отже, відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами, а з аналізу Умов і правила monobank за 2019 рік є очевидним, що банк не змінював в тарифах ні відсоткові ставки, ні розміру штрафних санкцій, також в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, таким чином, з використанням власного пін-коду відповідач має цілодобовий доступ до тарифів, мав та має реальну можливість з ними ознайомлюватись.

Аналогічними припущеннями, якими не спростовуються правильні висновки суду першої інстанції, є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включать тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті банку, тому ОСОБА_1 була ознайомлена саме з умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, тобто з Умовами та правилами в редакції від 06 лютого 2019 року, та з актуальними тарифами банку.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення Закону України «Про споживче кредитування», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 204, 207, 628, 639 ЦК України, без конкретизації, яким чином, на думку позивача, судом першої інстанції були не застосовані або неправильно застосовані зазначені норми матеріального права, не становлять передбачену ст. 376 ЦПК України підставу для скасування законного і обґрунтованого судового рішення та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд не приймає посилання АТ «Універсал Банк» в апеляційній скарзі на заяви клієнта як на підтвердження користування клієнтом ОСОБА_1 послугою «Транзакція в розстрочку», з огляду на те, що відповідні заяви не надавалися разом із позовною заявою суду першої інстанції, не оцінювалися ним і не можуть бути прийняті апеляційним судом відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.

З огляду на недоведеність позивачем погодження сторонами кредитного договору строків здійснення періодичних платежів за кредитом та розміру процентної ставки за користування кредитом, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, з посиланнями на правові висновки Верховного Суду в постановах від 08 липня 2020 року в справі № 464/4985/15-ц, від 02 липня 2020 року в справі № 753/16745/15-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами, проте розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Повторне викладання в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, зазначених у позовній заяві, та посилання на положення «Умов і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» також не є саме по собі передбаченою законом підставою для задоволення недоведеного та необґрунтованого позову АТ «Універсал Банк».

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.