Справа №295/15405/24

Категорія  31

2/295/379/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди побутової техніки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди побутової техніки у сумі 176 000, 00 грн та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначено, 27.05.2024 року між позивачем, який є орендодавцем та відповідачем, як орендарем був укладений договір оренди побутової техніки №582, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняв в оренду миючий пилосос «Karcher Puzzi 8/1» строком на одну добу зі сплатою орендної плати в розмірі 600, 00 грн на добу.

Позивач зазначає, що 19.09.2024 відповідачу була направлена письмова вимога про сплату заборгованості та повернення орендованого майна, яка залишена останнім без задоволення.

Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач миючий пилосос «Karcher Puzzi 8/1» позивачу не повернув. У зв`язку з невиконанням умов договору оренди відповідачем на думку позивача виникла заборгованість в розмірі 176000, 00 грн, яка станом на 25.09.2024 року складається з загальної суми орендної плати  73200,00 ( 600, 00 грн х 122 дні- фактичний строк орендної плати),  пені відповідно до п. 6.1 договору  73200, 00 грн ( 600, 00 грн х 122 дні), вартості орендованої техніки 30000, 00 грн.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість та повернути орендоване майно, тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 04.11.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 38).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулися до суду неврученими адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України право на захист цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 27.05.2024 року між наймодавцем - ФОП ОСОБА_1 та наймачем -  ОСОБА_2 укладений договір №582 оренди складної побутової техніки - миючого пилососу «Karcher Puzzi 8/1» (а.с. 4).

Відповідно до п. 1.1 такого договору наймодавець передав, а наймач прийняв в оренду (тимчасове платне користування) складну побутову техніку, а саме миючий пилосос «Karcher Puzzi 8/1» в робочому стані, комплектний, фактичний стан якого зазначається у відповідному акті приймання-передачі техніки, що є додатком до договору оренди.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди вартість переданої в оренду техніки погоджена сторонами та складає 30 000, 00 грн( а.с.5)

Строк оренди, визначений договором, 1 доба з моменту підписання сторонами акта передачі техніки в оренду (п. 1.5 договору). Договір укладено на строк до 28.05.2024 (п. 7.1 договору). Розмір орендної плати - 600 грн за добу (п. 3.1 договору).

З наданих позивачем скріншотів переписки між сторонами вбачається, що позивач не бажав продовження/ поновлення строку дії договору та вимагав повернення орендованого майна ( а.с. 9-25)

19.09.2024 позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату заборгованості та повернення орендованого майна, яка була отримана адресатом, однак залишена останнім без задоволення (а.с. 6-8).

Відповідач не надав суду доказів, що по закінченню строку дії договору оренди та станом на 25 вересня 2024 останній повернув орендоване майно наймодавцю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши зазначений договір оренди на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Орендарем зазначені у договорі оренди зобов`язання щодо сплати вартості оренди та своєчасного повернення орендованого обладнання відповідно до умов договору, не виконані.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо сплати орендної плати

Строк оренди, визначений договором становить одну добу з моменту підписання сторонами акта передачі техніки в оренду (п. 1.5 договору). Пунктом 7.1 договору визначено, що договір укладено на строк до 28.05.2024. За умови внесення наймачем оплати за наступний період оренди, строк дії даного договору продовжується на тих самих умовах.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі доповнення та зміни до даного договору вносяться шляхом укладання нових додатків до даного договору або укладання додаткових угод до договору, які набувають сили з моменту їх підписання обома сторонами.

Статтею 764 ЦК України передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а саме якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивачем не надано суду належних та достовірних доказів в підтвердження того факту, що договір оренди продовжено у спосіб визначений договором, а саме шляхом внесення наймачем орендної плати за наступний період або шляхом укладання додаткових угод.

Зі змісту долучених доказів вбачається, що позивач на наступний день 29.05.2024 наполягав на поверненні орендованого майна та не бажав продовження/поновлення строку дії договору.

Строк дії договору становить одна доба до 28.05.2024. Зі змісту позову відповідач сплатив позивачу 600,00 грн орендної плати при оформлені договору оренди.

За таких обставин, оскільки договір оренди не продовжено/поновлено в належний спосіб, суд не вбачає підстав для стягнення орендної плати поза межами строку дії договору оренди та відмовляє в задоволені позову в дані частині.

Щодо стягнення пені

Відповідно до п. 6.1. договору при порушенні термінів оплати зазначених у п.3.2. та 3.3. даного договору, наймач зобов`язаний сплатити наймодавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі 100% від розміру орендної плати, яка зазначена у п.3.1. до даного договору.

Пунктами 3.2. та 3.3. договору визначено, що наймач зобов`язаний сплатити орендну плату за один місяць одразу після підписання даного договору та акту передачі техніки, наступні оплати здійснюється наймачем помісячно не пізніше дати підписання договору.

Як зазначалося вище, договір оренди укладено на строк до 28.05.2024 11:00 год (п. 7.1. договору). Цим же пунктом визначено, що строк дії договору продовжується (пролонгується) на тих самих умовах за умови внесення наймачем оплати за наступний період оренди.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про внесення відповідачем оплати за наступний (після 28.05.2024) період оренди, що слугувало б підтвердженням продовження (пролонгації) договору оренди відповідно до умов п. 7.1. такого договору.

Зі змісту умов договору обов"язок щодо сплати коштів по закінченню строку дії договору у відповідача відсутній. Нарахування пені відповідно до п. 6.1. договору визначено за порушення термінів оплати зазначених у п.3.2. та 3.3. даного договору, проте такі порушення не настали оскільки по закінченню строку дії договору оренди у відповідача не настав обов"язок сплачувати кошти за користування майном, договір оренди між сторонами не продовжено/поновлено.

За таких обставин, порушення термінів оплати зазначених у п.3.2. та 3.3. даного договору не настали, тому підстав для стягнення пені, за період з 29.05.2024 по 25.09.2024 в розмірі 73200,00 грн, суд не вбачає.

Щодо стягнення вартості неповернутого майна

Договором № 582 від 27.05.2024 року укладеним між наймодавцем -ФОП ОСОБА_1 та наймачем ОСОБА_2 не передбачено умов за яких у наймодавця виникає право на стягнення з наймача вартісті орендованого майна в разі несвоєчасного повернення майна.

Пунктом 5.3 договору, наймач, зокрема зобов"язаний повернути орендовану техніку наймодавцю після закінчення строку дії договору.

З наведеного вбачається, що наймодавець має право вимагати повернення орендованого майна та відшкодування шкоди. проте таку вимогу останній не заявляє. До матеріалів сплави не долучено доказів про знищення чи пошкодження орендованого майна, за наявності який виникає право щодо стягнення вартості майна.

До матеріалів позовної заяви позивач долучив скриншоти переписки.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 зроблено висновок, що: скріншоти повідомлень з телефону та планшета і роздруківки з Viber є належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

У постановах від 17 квітня 2020 року у справі № 905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі № 570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/3778/18 Верховний Суд дійшов висновку, що: переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зробив висновок, що: на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зроблено висновок, що: роздруківки є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

Згідно частин 4, 5 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, долучені позивачем додатки до позовної заяви не посвідчені належним чином та не можуть вважатись належними та допустимими доказами, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Виходячи з системного аналізу доказів та надавши їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та недоведеністю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача

Керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 15, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди побутової техніки- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

Повний текст рішення виготовлено 23січня 2025 року.

Суддя                                                                                Л.М. Чішман