ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2025 року                                                                   Справа 160/1239/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши позовну заяву   ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1  про визнання бездіяльності протиправною  та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу ОСОБА_2 , додаткової винагороди до 100 000 (сто тисяч) грн., за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно; за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) включно та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров`я;

зобов`язати суб`єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_2 , вищезазначену додаткову винагороду у 100 000 (сто тисяч) гривень, за період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно; за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) включно та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров`я.

Разом із позовною заявою представником позивача подана заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач посилається на поважність причин його пропуску. На обґрунтування зазначає, що вбачаючи невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди, військовослужбовець ОСОБА_3 вперше звернувся через представника з адвокатським запитом № 163/24 від 30.08.2024 до військовоїчастини НОМЕР_1 щодо надання належним чином завірену копію документів відповідних наказів (витягів) військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує здійснення нарахування додаткової грошової винагороди з 29.05.2023 року по 14.03.2024 року та з адвокатським запитом № 164/24 від 30.08.2024 щодо надання належним чином завірену копію документів відповідних наказів (витягів) військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує здійснення нарахування додаткової грошової винагороди з 14.03.2024 року по 17.04.2024 року. Після отримання яких, представником позивача було направлено адвокатський запит № 174/24 від 15.10.2024 щодо надання інформації стосовно відсутності виплат за вищезазначені періоди. Однак, станом на момент подачі позову до суду жодних дій  Військова частина НОМЕР_1 не здійснила. Тривалі перебування позивача на стаціонарних лікуваннях в період проходження служби до 02.08.2024, а також оскарження бездіяльності відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, що триває на момент звернення до суду, є  поважними  причинами пропуску строку для звернення позивача до суду.

Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з позов, суд дійшов висновки про відсутність поважних причин у його пропуску, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.  1,2 ст.  233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Так, із матеріалів справи, а також клопотання про поновлення строку убачається, що з 29 травня 2023 року  по 14 березня 2024 року, та з 14.03.2024 по 17.04.2024 року йому не виплачувалась додаткова грошова винагорода, а з позовом звернувся у лише січня 2025 року, тобто із пропуском тримісячного строку на звернення до суду із вказаними позовом. Посилання позивача на перебування позивача на стаціонарних лікуваннях в період проходження служби до 02.08.2024 не підтверджується належними медичними доказами.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається, що позивач звернувся до суду 17 січня 2025 року із позовною заявою щодо не нарахування та невиплати додаткової грошової винагороди з  травня  2023 року, яка є періодичною (щомісячною) та мала бути виплачена у наступному місяці.

Тобто, позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку, оскільки не отримавши у червні та липня 2023 року додаткову грошову винагороду, повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів, або вживати дії щодо з`ясування таких причин, оскільки незнання через небажання дізнатися, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі № 826/13430/17 та від 19.06.2020 у справі № 320/5787/18.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Разом із цим, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.

Суд також наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:  заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстави для поновлення строку та  доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1  про визнання бездіяльності протиправною  та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 А.О. Коренев