Справа № 522/20017/24

Провадження № 2-о/522/113/25

У Х В А Л А

21 січня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови від 05 листопада 2020 року у справі №755/4041/20, від 17 червня 2021 року у справі № 161/10157/20, від 26 вересня2019 року у справі № 523/15625/18) справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту не зазначила з якою метою вона просить встановити факт, а лише зазначає про наявність орфографічних розбіжностей у написанні прізвищ. Також у заяві не зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, які підтверджують факт родинних відносин з ОСОБА_2 .

Викладене свідчить про недотримання форми заяви про встановлення факту, встановленої ст. 318 ЦПК України.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.

Внаслідок не зазначення заявником мети встановлення факту родинних відносин суд позбавлений можливості встановити чи підлягає розгляду заява судом за правилами окремого провадження та чи правильно заявник визначився із колом заінтересованих осіб.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи невідповідність заяви про встановлення факту вимогам ч. 1 ст. 318 ЦПК України, з огляду на приписи ч. 9 ст. 10, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити без руху заяву про встановлення факту. Недолік мають бути усунуті шляхом:

- зазначення у заяві мети встановлення факту родинних відносин;

- зазначення у заяві про встановлення факту причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 175, 177,185, 293, 294,258, 259, 260, 261, 315-318, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.

Встановити заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя                                                 Юлія ЧОРНУХА