Справа № 127/42522/24

Провадження № 3/127/10177/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.12.2024 р. серії ЕПР1 № 206621: «27.12.2024 о 18:06 в м. Вінниця по вул. Кармелюка, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер, номер 0292 тест 469, результат позитивний 2,04 проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР – керування ТЗ особами в стані алк., нарк. чи іншого сп`яніння що знижують увагу та швидкість реакції».

ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що він 27.12.2024 о 18:06 не керував транспортним засобом Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_2 . Автомобілем керував його товариш ОСОБА_2 , якого ОСОБА_1 попросив завезти додому, оскільки ОСОБА_1 дійсно випив та не сідав за кермо по цій причині. За кермом був ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 сидів на задньому пасажирському сидінні автомобіля, оскільки в нього боліла нога, і він опустив пасажирське сидіння та зняв взуття, витягнувши ногу. ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що не керував автомобілем, проте вони йому не вірили і вимагали продути «Драгер», а інакше погрожували забрати автомобіль на штраф-майданчик. А якщо ОСОБА_1 пройде огляд на стан сп`яніння, то поліцейські повідомили, що дозволять ОСОБА_2 їхати на авто далі. І саме тому ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, хоча і знав, що не повинен його проходити, оскільки не керував автомобілем.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дав суду пояснення, що на прохання ОСОБА_1 27 грудня 2024 року забрав його з району автовокзалу «Тяжилів» м. Вінниця, сів за кермо його автомобіля Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_2 та віз ОСОБА_1 додому на вул. Порика в м. Вінниці. Свідок ОСОБА_3 сидів на водійському сидінні , а ОСОБА_1 – на задньому пасажирському сидінні. В районі мосту водій ОСОБА_3 зупинив автомобіль і через короткий час до автомобіля під`їхали працівники патрульної поліції. Водій ОСОБА_3 вийшов з водійського місця та пред`явив працівникам патрульної поліції своє посвідчення водія, проте працівник поліції не став його дивитись, а всі вимоги та претензії висловлював ОСОБА_1 , який в той час знаходився на задньому пасажирському сидінню. Весь час розмови працівників поліції з ОСОБА_1 водій ОСОБА_3 знаходився неподалік від автомобіля, а коли працівники поліції закінчили оформлення матеріалів на ОСОБА_1 – водій ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля та продовжив рух і завіз пасажира ОСОБА_1 додому та віддав ключі від його автомобіля. Свідок ОСОБА_3 чув, що працівники поліції ставили ОСОБА_1 умову, що якщо він не пройде огляд на стан сп`яніння, то вони заберуть автомобіль на штраф майданчик. При цьому перед проходженням огляду ознак алкогольного сп`яніння працівники поліції ОСОБА_1 не назвали. Результатів алкотесту працівники поліції також ОСОБА_1 не повідомили. ОСОБА_1 постійно заперечував керування ним транспортним засобом, але працівники поліції наполягали на своєму. Свідок ОСОБА_3 не хтів конфлікту і тому мовчав, стоячи в стороні.

В рапорті інспектора патрульної поліції УПП від 27.12.2024 зазначено, що працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб Kia Sportage під керуванням ОСОБА_1 , тоді як з дослідженого відеозапису з портативних відео реєстраторів №№472306, 468818 видно, що автомобіль стоїть на дорозі, і з автомобіля з водійського місця виходить свідок ОСОБА_2 , який в означеному рапорті вказаний як «тверезий водій». Мотиви, з яких інспектори патрульної поліції в якості водія встановили саме ОСОБА_1 , в означеному рапорті не розкриті.

З відеозапису фіксації на портативні відео реєстратори №№472306, 468818 вбачається з початку відеофіксації, що рух автомобіля не зафіксовано, автомобіль стоїть на дорозі, до нього підходять працівники патрульної поліції, з автомобіля в передньої водійської дверці виходить свідок ОСОБА_2 та мовчки надає поліцейському посвідчення водія, проте поліцейський каже, що не треба. ОСОБА_1 знаходиться на задньому пасажирському сидінні, поліцейські вимагають його вийти з автомобіля, стверджують, що він керував транспортним засобом, ОСОБА_1 заперечує керування ним автомобілем, каже, що його віз тверезий водій ОСОБА_4 . Поліцейські вимагають від ОСОБА_5 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_5 відмовляється, мотивуючи відмову тим, що не керував транспортним засобом. Тоді поліцейські ставлять ОСОБА_1 умову, що якщо він не пройде огляд на стан алкогольного сп`яніння, то вони заберуть автомобіль на штраф майданчик, в зв`язку з чим ОСОБА_1 погоджується. Результати огляду на стан сп`яніння поліцейські ОСОБА_1 не повідомляють. Після проходження на місці огляду на стан алкогольного сп`яніня поліцейські складають на ОСОБА_1 протокол та дозволяють ОСОБА_3 , який весь цей час мовчки стояв в стороні, сісти за кермо автомобіля та відвезти ОСОБА_1 додому.

Протягом всього періоду відеофіксації в процесі спілкування з патрульними поліцейськими ОСОБА_1 неодноразово заперечує факт керування ним транспортним засобом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_3 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, ретельно дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Підпункт "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 1.10 ПДР: водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі

Відтак, обов`язковою і необхідною умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, частина 1 статті 130 КУпАП визначає виключно факт керування особою транспортним засобом.

За відсутності керування особою транспортним засобом – її дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Досліджені судом матеріли справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 , та дають підстави стверджувати, що 27 грудня 2024 року о 18:06 ОСОБА_1 не керував автомобілем Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , як-то вбачається з його пояснень, пояснень свідка ОСОБА_3 , відомостями з відеозапису фіксації на портативні відео реєстратори інспекторів патрульної поліції. Відсутність факту керування ОСОБА_1 не спростовується іншими матеріалами справи. Зокрема рапорт інспектора поліції від 27.12.2024, який є службовим документом, адресованим його керівникові, не містить посилань на докази та мотиви, з яких інспектор поліції вирішив, що водієм був саме ОСОБА_1 .

Відтак, з досліджених судом матеріалів справи не знайшли свого підтвердження зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини керування ОСОБА_1 27 грудня 2024 року о 18:06 автомобілем Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , відтак він, не будучи особою, яка керує транспортним засобом, не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З-поміж іншого, наявний в матеріалах справи Акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів – не підписаний ОСОБА_1 , в розділі «З результатами згоден» зазначено П.І.Б. « ОСОБА_1 », проте графа «підпис» - пуста. Запис про відмову ОСОБА_1 від підпису також відсутній. Що є істотним порушенням Додатку 2 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858), яке вказує на недійсність Акту огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, його недопустимість в якості доказу. А інші докази перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи, стверджується, що автомобілем керувала інша особа, а також те, що Акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів – не підписаний ОСОБА_1 та відсутній запис про відмову від підпису, та за відсутності інших належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, то в силу положень ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , як особи, яка не керувала транспортним засобом, відсутній склад адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: