ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/9560/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ФРЕНД"

про відшкодування збитків у розмірі 103 500,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2024 року Управління поліції охорони в м. Києві (далі - позивач, Управління) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ФРЕНД" (далі - відповідач, Товариство) про відшкодування збитків у розмірі 103 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов`язку своєчасної реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/9560/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 09.08.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: Україна, 03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 104.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з підстави «не розшукано».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.08.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами до суду не подано.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2023 між Управлінням (Покупець) та Товариством (Продавець) укладено Договір про закупівлю № 505/31/7/ГСП-2023 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю у власність предмет закупівлі за кодом ЄЗС ДК 021:2015 - 37410000- 5 «Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі», а саме: літні спортивні комплекси з монтажем (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар.

Загальна вартість Товару за Договором складає 517500,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ складає 103500,00 грн, а разом - 621000,00 грн (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору Продавець зобов`язується надати податкову накладну з дотриманням вимоги щодо її реєстрації в порядку, визначеному законодавством, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 7.4. Договору Продавець несе обов`язок по контролю за наявністю державної реєстрації, знаходженням за місцем реєстрації і своєчасною сплатою податків, зборів та інших обов`язкових платежів підприємствами-контрагентами Покупця. Продавець зобов`язується відшкодувати в повному обсязі всі збитки Покупця, які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюзі контрагентів підрядника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Продавцем, а також у випадку неналежного оформлення Продавцем первинних документів. Продавець зобов`язується відшкодувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, у разі якщо це призвело до позбавлення Покупця права на податковий кредит.

У пункті 7.5. Договору встановлено, що у разі здійснення дій Продавцем або у разі його бездіяльності, що призвело до невизнання контролюючими органами податкового кредиту з ПДВ Покупця по цьому Договору, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у невизнаного контролюючими органами податкового кредиту в частині, що стосується цього Договору.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надано видаткову накладну № СФ-0000001 від 18.07.2023 на суму 459400,08 грн, у тому числі ПДВ 20% - 76566,68 грн, акт № СФ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 161599,92 грн, у тому числі ПДВ 20% - 26933,32 грн, а також платіжну інструкцію № 5353 від 18.07.2023 на суму 621000 грн.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.08.2023 № 9210109958 реєстрація податкової накладної від 18.07.2023 № 1 на суму 103500 грн зупинена у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 42.99, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також, Товариству запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

05.01.2024 та 12.02.2024 Управлінням поштовим зв`язком направлено претензії № 99/43/31/5/02-2024, № 754/43/31/5/02-2024 на суму 103500 грн з вимогою надати пояснення з документами, що підтверджують вчинені Товариством дії для проведення реєстрації податкової накладної від 18.07.2023 № 1 на суму 103500 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надалі, Управління звернулося 26.06.2024 до Товариства з листом від 20.06.2024 № 2588/43/31/3/02-2024 про відшкодування втраченого податкового кредиту ПДВ з проханням добровільно відшкодувати суму втраченого кредиту з ПДВ.

Однак, Товариство відповіді на направлені претензії не надало, грошові кошти не повернуло, що спричинило звернення Управління з даним позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

У пункті 187.1 ПК України (тут і надалі в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Виходячи із п. 201.10 ст. 201 ПК України, на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Із матеріалів справи слідує, що сторонами оформлено за договором видаткову накладну № СФ-0000001 від 18.07.2023 на суму 459400,08 грн, у тому числі ПДВ 20% - 76566,68 грн, та акт № СФ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 161599,92 грн, у тому числі ПДВ 20% - 26933,32 грн.

У свою чергу, Управлінням сплачено на рахунок Товариства грошові кошти в сумі 621000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5353 від 18.07.2023.

Отже, Товариство було зобов`язано зареєструвати відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ 103500 грн.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.08.2023 № 9210109958 реєстрація податкової накладної від 18.07.2023 № 1 на суму 103500 грн зупинена.

Проте, доказів оскарження відповідачем зупинення реєстрації податкової накладної від 18.07.2023 № 1 на суму 103500 грн або усунення визначених недоліків матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що Товариство всупереч положень ст. 201 ПК України реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 103500 грн не здійснив. У зв`язку з цим Управління було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 103500 грн.

Відтак, хоча обов`язок надавача послуг зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед замовником, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а саме має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Товариства щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Управління та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 103500 грн збитків у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми заборгованості.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління поліції охорони в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ФРЕНД" про відшкодування збитків у розмірі 103 500,00 грн, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ФРЕНД" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 104; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43624460) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, будинок, 9; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40109147) 103500 (сто три тисячі п`ятсот) грн збитків та судовий збір у сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ