Справа 22а-14993/11 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія 10.3.2 Доповідач Безрученко Ю.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Осипчук О.В., суддів Дундар І.О., Безрученко Ю.О.
при секретарі Зілакової Я.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Горлівка з позовом Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, в якому просив визнати дії Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку та виплати на його користь невиплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік – неправомірними. Стягнути з Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради на його користь недоплачену суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2 676,00 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення – в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову з наступних підстав.
Справа на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року розглядається за правилами КАС України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач має соціальний статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та є інвалідом третьої групи, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5-11).
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а щорічна допомога на оздоровлення – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму визначається на момент виплати допомоги.
Частиною 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розміри доплат, пенсій та компенсацій, які передбачені цим Законом, у тому числі й допомоги на оздоровлення, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розміри доплат, пенсій та компенсацій, які передбачені цим Законом, у тому числі й допомоги на оздоровлення, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Отже, Кабінет Міністрів України не уповноважений цим Законом зменшувати встановлені розміри таких виплат, а лише відповідним чином реагувати на потребу в їх збільшенні.
Пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою права громадян, передбаченого Конституцією України, на достатній життєвий рівень, а тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним. Таким чином, висновки суду першої інстанцій у цій справі ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що відмовив в задоволенні позову.
Тобто суд першої інстанції при ухвалені постанови неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи .
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції на підставі п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197 , 199 ,202, 207,254 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівка від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення – скасувати.
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати дії Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради щодо відмови в перерахунку та виплати на його користь невиплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2009 рік – неправомірними.
Стягнути з Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради на його користь недоплачену суму допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2 676,00 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят шість гривен 00 коп.).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією постановою.
Головуючий : О.В. Осипчук
Судді: І.О. Дундар
Ю.О. Безрученко