Справа № 22ц-22511 Головуючий у 1 інстанції Гапонов А.В.
Категорія Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Руденко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення
Краматорського міського суду Донецької області від 24 листопада 2010 року за
позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,
ОСОБА_2, автогаражного кооперативу «Сатурн» про визнання
рішень правління недійсними, визнання паю в автогаражному кооперативі сумісною
власністю подружжя, стягнення вартості паю та судових витрат,
встановив:
В липні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом.
Посилалась на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, в червні 2008 року відповідач вступив до автогаражного кооперативу, за
сумісні кошти вони побудували в кооперативі гараж. В подальшому відповідач
вийшов з членів кооперативу, в члени кооперативу була прийнята відповідачка
ОСОБА_2 Оскільки вона не надавала згоди на вихід відповідача з
кооперативу, просила визнати недійсним рішення правління кооперативу про
включення до членів кооперативу відповідачки, визнати гараж об»єктом права
спільної сумісної власності подружжя, стягнути з відповідача вартість 1\2
частки гаражу.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 листопада
2010 року визнане недійсним рішення правління авто гаражного кооперативу
«Сатурн» від 17.12.2008 року щодо включення до членів кооперативу ОСОБА_2, з паєм на гараж 4,2х7,2 м. на центральній площадці, визнаний
пай сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 50
% вартості паю, що становить 16130 гривень, вартість сплаченої експертизи 450
гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120
гривень, судовий збір в розмірі 51 гривні, з ОСОБА_4 на користь держави
стягнутий судовий збір 271 гривня.
В апеляційних скаргах відповідачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 просять скасувати рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні
позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам
по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 17.12.2002 року, гараж побудували за час перебування у
шлюбі, оскільки позивачка не надала згоду на вихід відповідача з кооперативу,
суд дійшов до висновку що рішення правління про включення до членів кооперативу
відповідачки ОСОБА_2. є незаконними. Оскільки гараж не зареєстрований в
БТІ, тому суд дійшов до висновку щодо права позивачки на 1\2 частку паю, суд
визначив розмір паю у виді 1\2 ринкової вартості гаражу та стягнув її з
відповідача на користь позивачки.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідачки ОСОБА_4
просив задовольнити апеляційну скаргу, позивачка, представник автогаражного
кооперативу в судове засідання не з»явились, про час і місце судового засідання
повідомлені.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення
скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають
обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд дійшов до висновку, що при
виході відповідача ОСОБА_4 з членів кооперативу та при передачі спірного
гаража відповідачки ОСОБА_2 не була отримана згода позивачки на
укладення вказаного правочину, при цьому суд виходив з правил ч. 3 ст. 65 СК
України. Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним
із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або)
державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з
подружжя має бути подана письмово.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 був членом автогаражного
кооперативу «Сатурн», користувався гаражем, який не зареєстрований,
правовстановлюючі документи на гараж відсутні.
Згідно із статутом кооперативу «Сатурн», зареєстрованого виконкомом
Краматорської міської ради, членами кооперативу можуть бути громадяни міста
Краматорська, які досягли 18-річного віку, які постійно проживають та
зареєстровані в зазначеному населеному пункті, та мають на праві власності
транспортний засіб, зареєстрований в органах ДАЇ, і які є членами Союзу
автомобілістів м. Краматорська ( п. 1 статуту).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі особистої заяви відповідача
Шепілова, який був членом кооперативу, він був виключений з членів кооперативу,
рішенням правління кооперативу від 17.12.2008 року до членів кооперативу була
прийнята відповідачка ОСОБА_2. Висновок суду про те, що при виключенні
відповідача із членів кооперативу і при включенні до членів кооперативу
відповідачки ОСОБА_2 потребувалась згода позивачки як дружини
відповідача є безпідставним, оскільки суперечить ч. 3 ст. 65 СК України,
положенням статуту кооперативу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян» громадською
організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних
соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних
та інших спільних інтересів, частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що об»єднання
громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів
(учасників), самоврядування, законності та гласності.
Із змісту зазначених положень Закону, статуту кооперативу вбачається, що
членство в кооперативі є правом члена кооперативу, будь-якої згоди подружжя на
вступ до кооперативу, вихіду з кооперативу не потребується. Право власності на
гараж відповідач не набув, членство в кооперативі є його особистим правом, яке
він використав при вступі та виході з кооперативу. За таких обставин висновок
суду про визнання незаконним рішення правління автогаражного кооперативу про
включення до членів кооперативу ОСОБА_2 не ґрунтується на законі, є
помилковим.
Суд стягнув з відповідача на користь позивачки 50% паю у вигляді
ринкової вартості 1\2 частки гаражу, проте такий висновок суду також неможливо
вважати правильним. Відповідно до п. 4 статуту кооперативу вступні, пайові
внески повертаються члену автогаражного кооперативу при виході або при
виключення з кооперативу, якщо він не приступив на протязі двох років до
будівництва. Звернувшись до суду з позовом, позивачка наполягала на стягненні
на її користь вартість її частки в кооперативі, оскільки відповідач не отримав
від кооперативу пайові внески при виході з кооперативу, право власності його на
гараж не встановлене, підстав для стягнення вартості 1\2 частки гаражу не має.
Керуючись ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний
суд,
вирішив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4
задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 листопада 2010
року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, автогаражного кооперативу
«Сатурн» про визнання рішень правління недійсними, визнання гаражу та паю в
автогаражному кооперативі сумісною власністю подружжя, стягнення вартості паю
та судових витрат відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: