Справа №22-5746/2010 Головуючий
у І інстанції Вайновський А.М.
категорія
21
Доповідач Песоцька Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Сорока Г.П.
при секретарі Ушаковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_5
ОСОБА_6 і ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8
Олександрівна, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном,
виселення та відшкодування моральної шкоди і за позовом ОСОБА_5
Миколаївни до ОСОБА_4, ОСОБА_8
Олександрівни, Маріупольського бюро технічної інвентаризації, третя особа
приватний нотаріус ОСОБА_9, про визнання договору дарування
недійсним, стягнення витрат, визнання незаконними рішень та дій, зобов’язання
вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на рішення Орджонікідзевського
районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5,
ОСОБА_10 і ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні та
розпорядженні майном і виселення, посилаючись на те, що за договором
дарування від 25 вересня 2007 року він є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 у м. Маріуполі, в якому проживають відповідачі, які чинять йому
перешкоди у користуванні будинком.
У березні 2009 року він звернувся з додатковим позовом до відповідачів про
солідарне відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн., посилаючись на
те, що, перешкоджаючи користуватися будинком, відповідачі завдали йому моральну
шкоду.
ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_8 про
визнання договору дарування будинку від 25 вересня 2007 року недійсним,
визнання за нею права власності на проведені у будинку поліпшення внаслідок
ремонту, благоустрою та будівництва. Вказувала на те, що будучи власником
спірного будинку з 11 січня 2002 року до серпня 2007 року вона здійснила ремонт
будинку, газифікацію з встановленням приладів газового опалення, встановила
огорожу, замощення, виконала інші роботи.
В період розгляду справи ОСОБА_5 неодноразово уточнювала позовні вимоги.
У січні 2010 року вона заявила позов до ОСОБА_4, ОСОБА_8,
Комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації, третя
особа приватний нотаріус ОСОБА_9, про відшкодування витрат на проведені в
будинку роботи, визнання незаконними рішень бюро технічної інвентаризації про
реєстрацію права власності на будинок і видачу витягів з реєстру, визнання
недійсним договору дарування будинку, скасування реєстрації права власності на
будинок.
Вказувала на те, що оскільки договір дарування від 11 січня 2002 року, за яким
ОСОБА_8 дарувала їй спірний будинок, визнано недійсним на підставі ст.
56 ЦК України (1963 р.) і не визнана її вина у помилці ОСОБА_8 при
укладенні цього договору, відповідач ОСОБА_8 повинна відшкодувати їй
вартість витрат на будівельно-монтажні роботи в сумі 14163 грн.60 коп., а також
вартість матеріалів та обладнання.
На підставі рішення суду БТІ зареєструвало право власності ОСОБА_8 на
спірний будинок з порушенням Тимчасового положення про порядок державної
реєстрації прав власності на нерухоме майно, без проведення інвентаризації
будинку; ОСОБА_8 отримала витяг з Реєстру прав власності на нерухоме
майно, в якому не було відмітки про самовільні будови; без інвентаризації об’
єкту ОСОБА_8 був виданий витяг з Реєстру прав власності на нерухоме
майно перед відчуженням будинку, в якому не було відмітки про самочинні сарай
літ. З-1 і гараж літ. Ж-1.
Згідно п. 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України при наявності самовільного будівництва нотаріус відмовляє у посвідченні
договору відчуження жилого будинку. Оскільки не був дотриманий порядок і при
наявності самочинних забудов договір дарування ОСОБА_8 жилого будинку
ОСОБА_4 нотаріально посвідчений, цей договір є нікчемним. Рішення про
реєстрацію права власності ОСОБА_4 також було прийнято без
інвентаризації будинку.
Просила стягнути з ОСОБА_8 на її користь витрати понесені у зв’язку з
ремонтом і благоустроєм будинку; визнати недійсним рішення Маріупольського БТІ
від 10 вересня 2007 року про реєстрацію права власності ОСОБА_8 на
спірний будинок; визнати незаконними дії БТІ щодо видачі ОСОБА_8 витягу
з Реєстру прав власності без інвентаризації будинку і внесення самочинних
будов; визнати нікчемним договір дарування будинку, укладений 25 вересня 2007
року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4; визнати незаконним нотаріальне
посвідчення цього договору нотаріусом ОСОБА_9; визнати незаконним рішення
Маріупольського БТІ про реєстрацію права власності на спірний будинок за
ОСОБА_4; зобов’язати БТІ скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4. на цей будинок, проведену у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15
жовтня 2007 року.
У червні 2010 року ОСОБА_5 уточнила позов до ОСОБА_8 про стягнення
витрат. Посилалась на те, що вона збудувала сарай З-1, будову Ж-1 переобладнала
в гараж; встановила шлакоблочну огорожу; металеву огорожу, замощення, загальною
вартістю 55207 грн.; замінила вікно у кухні, встановила газовий котел, прилади
опалення у ванній кімнаті з п’яти секцій, стабілізатор напруги,
електролічильник, два кондиціонери, навіс, витяжку, проклала каналізацію,
вартість цих будівельно-монтажних робіт склала 14163 грн., вартість приладів та
обладнання – 9716 грн. 19 коп., а всього вартість 79086 грн. 79 коп. Оскільки
виділення споруд та поліпшень приведе до погіршення технічного стану будинку і
поліпшення є такими, що не можна виділити, просила стягнути з ОСОБА_8 на
її користь 79086 грн. 79 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 18 червня 2010 року задоволені позови ОСОБА_4 про усунення перешкод
у здійсненні права власності і виселення. Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_10. і ОСОБА_7 виселені з жилого АДРЕСА_1 у місті
Маріуполі без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7., ОСОБА_10 і ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 відшкодування
моральної шкоди у розмірі 3000 грн. У задоволені решти позовів ОСОБА_4
відмовлено.
У задоволені позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,
відшкодування витрат, визнання незаконним рішення та дій, про зобов’язання
вчинити дії відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 ставлять
питання про скасування рішення суду, ухвалення нового про відмову у позовах
ОСОБА_4 і задоволення позову ОСОБА_5, посилаються на порушення
судом норм процесуального та матеріального права, не врахування того, що вони
вселились в будинок за згодою власника ОСОБА_8 і проживали в якості
членів її сім’ї; приймаючи будинок в дар ОСОБА_4 було відомо про їх
проживання; перешкоди ОСОБА_4 не чинили, проживали у будинку правомірно;
відсутні підстави для їх виселення та відшкодування моральної шкоди;
безпідставно відмовлено у позові ОСОБА_5 про відшкодування витрат
понесених на ремонт будинку, дарування якого визнане недійсним; не враховано,
що договір дарування позивачу будинку є нікчемним.
В судове засідання тричі не з’явилися відповідач ОСОБА_10, який просить
розглядати справу у його відсутність; ОСОБА_7, яка за поясненнями
ОСОБА_5, її матері, не з’явилася у зв’язку із зайнятістю; представник
Маріупольського БТІ та приватний нотаріус ОСОБА_9, про судове засідання
повідомлені.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_5 і адвоката ОСОБА_11
О., які підтримали скаргу, ОСОБА_4, ОСОБА_12 та адвоката
ОСОБА_13, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення
суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1)
неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що за договором
дарування від 11 січня 2002 року ОСОБА_8 подарувала жилий будинок по
АДРЕСА_1 у місті Маріуполі, який належав їй на праві приватної
власності, своїй онуці ОСОБА_5 Рішенням апеляційного суду від 21 серпня
2007 року за позовом ОСОБА_8 зазначений договір дарування на підставі
ст. 56 ЦК України (в редакції 1963 року) визнаний недійсним. 25 вересня 2007
року ОСОБА_8 подарувала цей будинок своєму сину ОСОБА_4
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про
відшкодування витрат понесених на ремонт та благоустрій будинку в сумі 79086
грн. 79 коп., суд виходив з того, що ОСОБА_8 є неналежним відповідачем,
оскільки не є власником спірного будинку. З таким висновком погодитись не
можна.
Згідно зі ст. 56 ЦК України угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне
значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом
помилки.
Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути
другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного
в натурі - відшкодувати його вартість.
Крім того, сторона, за позовом якої угода визнана недійсною, вправі вимагати
від другої сторони відшкодування витрат, втрати або пошкодження свого майна,
якщо доведе, що помилка виникла з вини другої сторони. Якщо це не буде
доведено, особа, за позовом якої угода визнана недійсною, зобов'язана
відшкодувати другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її
майна.
Як вбачається зі справи рішенням апеляційного суду Донецької області від 21
серпня 2007 року договір дарування спірного жилого будинку, укладений 11 січня
2002 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_5, визнано недійсним і вина
останньої у помилці ОСОБА_8 не встановлена.
Та обставина, що на час даного спору ОСОБА_8 подарувала спірний будинок
ОСОБА_4, сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову
ОСОБА_5 до неї про відшкодування витрат.
Тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню.
Перевіряючи обґрунтованість позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про
стягнення 79086 грн. 79 коп., колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_8 на її користь вартість сараю З-
1 і гаражу Ж-1в сумі відповідно13578 грн. 37 коп. та 24824 грн.82 коп.
Між тим, з пояснень сторін та даних технічного паспорту на спірний будинок
вбачається, що сарай З-1 збудований самочинно, а гараж Ж-1 переобладнаний з
самочинно збудованого до вселення ОСОБА_5 сараю шляхом встановлення
гаражних воріт.
Тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення зазначених
вимог.
ОСОБА_5 просить відшкодувати вартість шлакоблочної огорожі в сумі 7199
грн. 97 коп., металевих огорож -1895 грн. 83 коп. та 678 грн.79 коп., вольєра
для собаки – 1696 грн. 97 коп. воріт – 3491 грн. 16 коп., замощення, вартістю
1841 грн. 31 коп. З пояснень відповідача ОСОБА_8, яка проживає в
спірному будинку, ОСОБА_4, власника будинку, вбачається, що у спірному
будинку була огорожа та замощення, ОСОБА_8 заперечувала проти проведення
зазначених ОСОБА_5 робіт, але вони не заперечують проти того, що б
ОСОБА_5 розібрала шлакоблочну огорожу і забрала металеві огорожі, ворота
та вольєр.
ОСОБА_5 просить відшкодувати вартість газового котла з насосом, приладу
опалення у ванній кімнаті, які, як вбачається з пояснень сторін, паспортів на
ці прилади, встановлені нею після звернення ОСОБА_8 з позовом в суд про
визнання недійсним договору дарування будинку; замінених нею вікна в кухні
будинку, електролічильника, газової колонки; встановлених витяжки,
стабілізатора напруги, двох кондиціонерів. З пояснень ОСОБА_8
вбачається, що вона заперечує проти відшкодування вартості вказаного
обладнання, яке ОСОБА_5 встановила для своєї сім’ї, і не заперечує проти
того, що б відповідачка забрала зазначені речі. Такі пояснення дав і ОСОБА_8
Тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову про
стягнення з ОСОБА_8 вартості зазначеного майна та робіт.
Посилання ОСОБА_5 на те, що відокремлення встановленого обладнання
приведе до погіршення технічного стану будинку і зменшенню його вартості, не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке відокремлення є можливим і на
ньому наполягає відповідач.
ОСОБА_5 просить відшкодувати вартість проведення каналізації, а саме
проведення нею труби до централізованої каналізації. З пояснень сторін
вбачається, що ці роботи проводились також без згоди ОСОБА_8, у будинку
була внутрішня каналізація з вигрібною ямою. Крім того, суду не надані дані про
те, що роботи по підключенню до централізованої каналізації проведені з
належного дозволу і в установленому порядку. Тому відсутні підстави для
задоволення позову і в цій частині.
Таким чином, з урахуванням встановленого позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8
про відшкодування витрат понесених на поліпшення в будинку в сумі 79086 грн.79
коп. задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов і стягуючи з ОСОБА_5 солідарно відшкодування моральної
шкоди на користь ОСОБА_4, суд виходив з того, що відповідачі спричинили
йому моральні страждання, оскільки чинили перешкоди в реалізації права
власності, зокрема, перешкоди до проживання в будинку ОСОБА_8, його
матері, яка відчувала приниження. З висновком суду погодитись не можна.
Зі справи вбачається, що 25 вересня 2007 року ОСОБА_4 став власником
будинку. В суд за захистом своїх прав звернулись ОСОБА_5 - 3 жовтня 2007
року, а ОСОБА_4 - 11 жовтня 2007 року.
Таким чином, оскільки спір сторін щодо права на спірний будинок з 2007 року
знаходився у провадженні суду, відсутні підстави для задоволення позову
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, який він заявив
у 2009 року, посилаючись на перешкоди, які чинять відповідачі у користуванні та
розпорядженні будинком. Не є такою підставою і вказівка суду на те, що
відповідачі чинили перешкоди у проживанні в будинку його матері.
У зв’язку з цим рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з
відмовою у задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
В решті частини рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування немає.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння,
користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод
у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника жилого будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК
України, які передбачають право власника використовувати житло для власного
проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися ним на свій
розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених
законом.
Відповідно до ч. 1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК
України члени сім’ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку, що
йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному
відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім’ї
власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника
права приватної власності на це майно.
Із зазначеного випливає, що виникнення права членів сім’ї власника будинку на
користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника
будинку права власності на цей будинок, а отже припинення права власності особи
на будинок припиняє право членів сім’ї на користування цим будинком.
Передбачаючи право власника жилого будинку на відчуження будинку, закон не
передбачив при цьому перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового
власника в частині збереження права користування житлом членів сім’ї колишнього
власника у випадку зміни власника будинку.
Натомість ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права
користування житлом лише для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з
власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього самого
власника, тобто при незмінності власника майна.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК
України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним,
усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення
прав особи.
Встановлено, що ОСОБА_8, з дозволу якої відповідачі ОСОБА_5 вселились у
спірний будинок, 25 вересня 2007 року подарувала цей будинок ОСОБА_4
Відповідачі ОСОБА_5 членами сім’ї нового власника будинку ОСОБА_4 не
були, вселялися і проживають у спірному будинку без його згоди, чим створюють
йому перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком. Тому суд дійшов
обґрунтованого висновку про задоволення позову про їх виселення з будинку без
надання іншого жилого приміщення.
Доводи скарги про незаконність рішення в даній частині неспроможні.
Судом наведене обґрунтування відмови у задоволенні позовів ОСОБА_5 про
визнання недійсним договору дарування спірного будинку, укладеного 25 вересня
2007 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4, визнання незаконними рішень
Маріупольського бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права власності
ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на спірний будинок, видачі витягів з реєстру
прав власності і про зобов’язання БТІ скасувати реєстрацію права власності
ОСОБА_4 на спірний будинок.
Погоджуючись з відмовою у задоволенні зазначених позовів, колегія суддів
вважає, що позивач ОСОБА_5 не довела наявність у неї права заявляти ці
вимоги, тому доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не заслуговують на
увагу.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_10 і
ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 червня 2010
року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до
ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди і в частині відмови у задоволенні
позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про
стягнення відшкодування витрат скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 про
відшкодування моральної шкоди відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8
Олександрівни про стягнення відшкодування витрат на ремонт та поліпшення
будинку в сумі 79086 грн. 79 коп. відмовити.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді