ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.09.11 р.                                                                                 Справа № 9/120                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілал Алюмініум Юкрейн» м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „БІТ-Стайл”, м. Донецьк

про стягнення 16438,33грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 за довірен. від 12.06.2011р.

у судовому засіданні  06.09.2011р.

оголошена перерва до 13.09.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хілал Алюмініум Юкрейн» м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного підприємства „БІТ-Стайл”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 16438,33грн., з яких основний борг в сумі 11362,17грн., пеня в сумі 3730,33грн., 3% річних в сумі 630,02грн., інфляційні втрати в сумі 715,81грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 12м/ПО/174 від 23.10.2009р.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані засвідчена копія договору поставки № 12м/ПО/174 від 23.10.2009р., видаткова накладна № ХА-0011864 від 02.11.2009р., довіреність №32 від 30.10.2009р., банківські виписки.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22.07.2011р. справу № 9/120 передано на повторний автоматичний розподіл. Справа розглядається суддею Макаровою Ю.В.

Представник позивача через канцелярію суду 26.07.2011р. надав супровідний лист, згідно якого просив суд долучити до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків та докази направлення його на адресу відповідача.

         Справа слуханням відкладалась у зв’язку з усним клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, востаннє оголошувалась перерва до 13.09.2011р.

         Через концелярію суду 09.09.2011р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, за якою позовні вимоги в частині суми боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань визнав повністю, суму пені частково, у розмірі 2203грн. 20коп., надав контрозрахунок.

Позивач у судове засідання 13.09.2011р. не з’явився, був належним чином поввідомлений про час розгляду справи.

Позивач у судове засідання 13.09.2011р. з’явився, підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

23.10.2009р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 12м/ПО/174, згідно з яким постачальник зобов’язався поставити покупцю матеріали для ремонтних робіт (далі – товар), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, асортимент та ціна товару узгоджується сторонами на підставі замовлень та відображаються в видаткових накладних, які оформлюються сторонами на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані в замовленні, рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід’ємною частиною договору.

Загальна сума договору визначається згідно видатковим накладним, які є невід’ємною частиною договору (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що покупець здійснює 100% оплату за товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

У відповідності до п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється партіями. Партії формуються на підставі замовлень узгоджених та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Поставка товару здійснюється самовивозом – автотранспортом покупця на умовах EXW (склад постачальника: м. Макіївка, вул. Малиновського, 1а) в редакції Інкотермс 2000. Пунктом поставки товару покупцю є склад постачальника (п. 3.3. Договору).

Термін EXW ("франко-завод") означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Пунктом 3.4. Договору встановлений строк поставки товару, який складає 7 календарних днів з моменту узгодження замовлення при наявності товару на складі постачальника, при відсутності товару на складі постачальника, товар поставляється протягом строку узгодженого сторонами додатково.

Згідно п. 8.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковою накладною №ХА-0011864 від 02.11.2009р. на суму 23362грн. 17коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача в графі „Отримав”, чим останній надав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності  № 32 від 30.10.2009р., якою уповноважувався зав. центральним складом відповідача Волинський В.В. на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 12м/ПО/174 від 23.10.2009р. суд робить виходячи з того, що в спірній видатковій накладній є посилання на договір поставки № 12м/ПО/174 від 23.10.2009р.

        Позивач у позові посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, поставлений товар сплатив частково в розмірі 12000грн.00коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Таким чином, сума заборгованості в розмірі 11362грн.17коп. не погашена.

        З посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань позивач також нарахував відповідачу пеню в сумі 3730,33грн., 3% річних в сумі 630,02грн., інфляційні втрати в сумі 715,81грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 11362грн.17коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 12м/ПО/174 від 23.10.2009р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що покупець здійснює 100% оплату за товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною №ХА-0011864 від 02.11.2009р. на загальну суму 23362грн.17коп. був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 02.11.2009р., з урахуванням п. 2.4. Договору щодо строків оплати, 02.01.2010р. наступив строк оплати за  накладною та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Проте, відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, оплата спірного товару здійснена частково, на загальну суму 12000грн. Зазначене не спростовано належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, сума боргу визнана відповідачем.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковою накладною №ХА-0011864 від 02.11.2009р., банківськими виписками.

Доказів погашення боргу в сумі 11362грн.17коп. суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 11362грн.17коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.3. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3730грн.33коп., нараховану за період з 01.02.2010р. по 20.06.2011р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України – індекс інфляції у розмірі 715грн.81коп., нарахований за період з грудня 2010 року по травень 2011р. та 3% річних у сумі 630грн.02коп., нарахованих за період з 01.02.2010р. по 20.06.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з грудня 2010року по травень 2011 року включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 715грн.81коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

        Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних у повному обсязі.

        У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 означеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

        Як зазначалося, на підставі п. 5.3. Договору, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3730,33грн. за період з 01.02.2010р. по 20.06.2011р.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за змістом ця норма є диспозитивною, надає сторонам можливість встановити в договорі інший строк нарахування штрафних санкцій.

Стаття 251 Цивільного кодексу України дає визначення, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 Кодексу).

Як вбачається з умов п. 5.3. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 2.4. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з оплати за кожний день прострочення платежу до моменту належного виконання.

Дослідивши зміст п. 5.3. Договору суд вважає, що сторони не визначили в ньому інший строк нарахування пені, ніж перебачений законодавцем у ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки у даному пункті сторони вказали саме на подію.

Отже, оскільки інший строк нарахування пені стронами у договорі не обумовлений, пеня підлягає нарахуванню з моменту прострочки за шість місяців, а саме з 02.01.2010р. по 02.07.2010р. Однак, оскільки позивачем заявлений період нарахування з 01.02.2010р., що є його правом, а суд не може виходити за межі позовних вимог, суд здійснює перерахунок суми пені за період з 01.02.2010р. по 02.07.2010р.

Враховуючи висновки суду, позовні вимоги в частині стягненн япені підлягають задоволенню частково, у розмірі 1807грн. 35коп. (в межах заявлених вимог), в іншій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 11362грн.17коп., інфляції в розмірі 715грн.81коп., 3% річних в сумі 630грн.02коп. та пені в сумі 1807грн.35коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілал Алюмініум Юкрейн» м. Донецьк до Приватного підприємства „БІТ-Стайл”, м. Донецьк про стягнення 16438грн.33коп. задовольнити частково.

        Стягнути з Приватного підприємства „БІТ-Стайл” (83055, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд. 150, ЄДРПОУ: 24801785, ІПН: 248017805629, рахунки: 260032688 в ДОД Райффайзен Банк Аваль, МФО: 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілал Алюмініум Юкрейн» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, б. 31, ЄДРПОУ 30340619, ІПН: 303406105631, рахунки: 26007000098368 в ПАТ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО: 300023) основний борг в сумі 11362грн.17коп., інфляційні втрати в розмірі 715грн.81коп., 3% річних в сумі 630грн.02коп., пеню в сумі 1807грн.35коп., витрати на оплату державного мита в сумі 145грн. 16коп., інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в сумі 208грн.39коп.

          В частині стягнення суми пені у розмірі 1922грн.98коп. – відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 13.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                        Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >