Справа 22ц-
4403-2011
Суддя 1 інстанції: Бичков П.Ю. Категорія 53
Доповідач:
Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новікової Г.В.,
суддів: Шевченко В.Ю., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю «Цегляний завод «Альтком» на рішення Ясинуватського
міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2011 року у цивільній
справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою
відповідальністю «Цегляний завод «Альтком» про стягнення заборгованості по
заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної
шкоди, судові витрати за правову допомогу,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня
2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою
відповідальністю «Цегляний завод «Альтком» про стягнення заборгованості по
заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної
шкоди задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний завод «Альтком» на
користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку з
урахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі 1219 гривен 51 копійка, а
також моральну шкоду у розмірі 1 000 гривен. Вирішено питання про стягнення
судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю
«Цегляний завод «Альтком» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду
скасувати і постановити нове рішення.
Підставами для скасування рішення суду позивач вважає наступне:
- підприємство повинно сплатити робітнику його середній заробіток за час
затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у випадку несплати за
провиною власника необхідну звільненому робітнику сум, оскільки позивачка
відповідно до наказу №727 була звільнена з підприємства 20 жовтня 2010 року, ії
була видана трудова книжка та запропоновано звернутися до бухгалтерії для
провадження розрахунку, але позивачка не з’явилися по невідомим причинам за
розрахунком як у день звільнення, так і після надіслання їй підприємством
письма з запропонування про отримання нарахованої суми при звільненні,
- суд першої інстанції необґрунтовано стягнув моральну шкоду, оскільки
позивачкою не надані докази, які свідчать про моральні страждання, спричиненні
з боку відповідача.
В апеляційний інстанції представник відповідача до суду не з’явився, про час та
місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Позивачка у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної
скарги відповідача, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального закону, просила рішення суду залишити
без змін.
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,
які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних
підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2011 року ОСОБА_3 звернулася
до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний завод
«Альтком» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього
заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, судові витрати за
правову допомогу.
Позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги, остаточно 28 лютого 2011 року
змінюючи позовні вимоги в частині їх зменшення, просила стягнути з відповідача
компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за 2010 рік, середній
заробіток за період затримки розрахунку з дня звільнення до постановлення
рішення судом, моральну шкоду у сумі 5000 гривень, судові витрати на правову
допомогу при складанні позовної заяви у сумі 300 гривень.
Позивачка ОСОБА_3 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем з 01
березня 2004 року 20 жовтня 2010 року, де на час звільнення працювала
електромонтером по обслуговуванню підстанції, що підтверджується записами у
трудової книжки (а.с.10-15) .
20 жовтня 2010 року відповідно до наказу ВАТ«Цегляний завод «Альтком» за №
727к ОСОБА_3 звільнена з 20 жовтня 2010 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП
України (а.с.17).
Відповідно із довідками підприємства заборгованість по заробітній платі та
компенсація за невикористані дні відпустки у кількості 22 днів за період з 01
березня 2004 року по 20 жовтня 2010 року складає у сумі 9452 гривні 39 копійок
(а.с.19, 40).
10 грудня 2010 року прокуратура Донецької області повідомила працівників
підприємства про те що, у ході перевірки було встановлено наступне, протягом
2010 року підприємство ВАТ«Цегляний завод «Альтком» безпідставно не виплачувало
заробітну плату працівникам підприємства у тому числі звільненним, тому
Ясинуватською міжрайонною прокуратурою до Ясинуватського міськрайонного суду
були подані заяви в інтересах працівників підприємства щодо видачі судових
наказів про стягнення заборгованості по заробітної платі (а.с.20).
13 грудня 2010 року Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області на
підставі заяви Ясинуватської міжрайонної прокуратури був виданий судовий наказ
про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний
завод «Альтком» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітної
платі у сумі 9452,39 гривень.
Суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах позивачки про стягнення
заборгованості по заробітної платі у сумі 9452 гривні 39 копійок, виходив з
того, заборгованість відповідно до судового наказу була стягнута з підприємства
у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка підтвердила, що
заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2004 року по 20
жовтня 2010 року та компенсація за невикористані дні відпустки у кількості 22
днів складає у сумі 9452 гривні 39 копійок та відповідно до судового наказу
Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року
вказана суму була стягнута із відповідача.
Тому, висновок суду першої інстанції, апеляційний суд вважає правильним,
оскільки на час розгляду справи сума заборгованості по заробітній платі та
компенсація за невикористану відпустку стягнуті на підставі судового наказу.
Згідно із пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 29 грудня 1999
року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей
день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою
про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.
117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду
починається з наступного дня після проведення зазначених виплат, незалежно
від тривалості затримки розрахунку.
20 жовтня 2010 року позивачка звільнена з підприємства відповідно до наказу
ВАТ«Цегляний завод «Альтком».
13 грудня 2010 року на підставі судового наказу Ясинуватського міськрайонного
суду з відповідача стягнута на користь позивачки ОСОБА_3 заборгованість
по заробітної платі у сумі 9452,39 гривень.
Позивачка у позовній заяві просила стягнути середній заробіток за період
затримки розрахунку з дня звільнення до постановлення рішення судом, отже цей
період складає з 20 жовтня 2010 року по13 грудня 2010 року.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 29 грудня 1999
року, при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою
розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від
підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей
день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві
вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника
середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його
до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе
відсутності в цьому своєї вини.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,
що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день
звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми
мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим
працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові
при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити
працівника перед виплатою зазначених сум.
У відповідності до статті 117 КЗпП України передбачена відповідальність за
затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або
уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,
зазначені в статті 116 цього Кодексу. При відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його
середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі
Відповідно до наказу №444 а/к від 31 жовтня 2009 року підприємства ВАТ«Цегляний
завод «Альтком» «Про відсутність збиту продукції та зупинкою печей випалювання
№№1, 2» наказано перевести підприємство на скорочений трудовій тиждень – трьох
денний режим роботи (відповідно до графіку роботи по ділянкам) з 02 листопада
2009 року по 31 жовтня 2010 року (а.с.43).
Пунктом 2 Постанови КМ України Про затвердження Порядку обчислення середньої
заробітної плати від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата
обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що
передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки наданої відповідачем ВАТ«Цегляний завод «Альтком» середньоденний
заробіток за останні два місяця роботи перед звільненням позивачки складав
68,32 гривні, а середньомісячний заробіток 1464,61 гривню, тому середній
заробіток за час затримки розрахунку з урахуванням трьохденного робочого тижня
з урахуванням податку з доходів фізичних осіб складає у сумі 1219 гривен 51
копійка.
Тому, висновок суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час
затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2010 року по 13 грудня 2010 року у
сумі 1219,51 гривня, апеляційний суд вважає правильним.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про
вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті,
міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався
або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивачка ОСОБА_3 звільнилася відповідно до наказу ВАТ «Цегляний завод
«Альтком» 20 жовтня 2010 року, до суду з позовною заявою звернулася 18 січня
2011 року, тому тримісячний строк звернення до суду з позовною вимогою в
частині стягнення моральної шкоди не порушений.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995, передбачено що
у відповідності до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин
(незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум,
виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело
до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від
нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню
моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним
орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Тому, апеляційний суд вважає правильним, висновок суду першої інстанції, про
задоволення позовної вимоги у частині стягнення з відповідача моральної шкоди
на підставі ст..237-1 КЗпП України, оскільки обов’язок по відшкодуванню
моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або
втрата ним нормальних життєвих зв’язків, або необхідність додаткових зусиль для
організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника,
які були пов’язані з несвоєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позовної вимоги позивача про стягнення з
відповідача на її користь судових витрат на правову допомогу при складанні
позовної заяви у сумі 300 гривень, правильно виходив з того, що відшкодуванню
підлягають витрати на правову допомогу пов’язані з участю та представництвом
інтересів у суді.
Крім цього, на підтвердження цих обставин суду слід надати документи що
свідчать про оплату гонорару та інших витрат, які оформлені у встановленому
законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення
з відміткою банку, касові чеки і т.п.).
Довід апеляційної скарги про те, що позивачка не з’явилися по невідомим
причинам за розрахунком як у день звільнення, так і після надіслання їй
підприємством письма з запропонування про отримання нарахованої суми при
звільненні, не заслуговуває на увагу, оскільки у відповідності до ч.1 ст.116
КЗпП України про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник
або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед
виплатою зазначених сум, але відповідач як у суді першої інстанції, так і
апеляційній інстанції не надав суду у підтверджені доказів про те, що на адресу
позивачки направлялися такі повідомлення.
У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, рішення суду постановлено у
відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Підстав для його скасування не встановлено.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегляний завод
«Альтком» відхилити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня
2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення и може бути оскаржена
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного
суду.
Головуючий
Судді