Справа № 22ц-1242                   Головуючий  у 1 інстанції  Бурлаченко О.О.

Категорія 34                               Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

                                         У Х В А Л А

Іменем України

        16 лютого 2011 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Лісового О.О., Папоян В.

В.

      при секретарі  Руденко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за

апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Алькортранс» на

рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 квітня 2010 року за

позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алькортранс», третя особа ОСОБА_3,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                            Встановив:

      Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 квітня 2010 року з

ТОВ «Алькортранс» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди

стягнуто 50000 гривень,  стягнута різниця між отриманими грошовими коштами за

лікарняним та втраченим заробітком за період лікування в розмірі 1407,02

гривні, стягнутий середній заробіток, втрачений внаслідок зменшення професійної

працездатності в розмірі 2709,08 гривень щомісячно, починаючи з 1.08.2008 року

і до повного одужання або зміни ступеню втрати працездатності.

     В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити

нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись

на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам по справі, не

ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, вони не повинні

відповідати за заподіяну шкоду, що судом не було враховано.

     Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2007 року сталася

дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулись автомобіль під

керуванням водія  ОСОБА_3 та мотоцикл під керування

позивача. Суд виходив з того, що ДТП сталася за вини водія ОСОБА_3,

який порушив Правила дорожнього руху, оскільки водій знаходився з відповідачем

у трудових відносинах та під час заподіяння шкоди виконував трудові обов»язки,

суд дійшов до висновку, що відповідач повинен відшкодувати матеріальну та

моральну шкоду, яка спричинена позивачу внаслідок заподіяння важких тілесних

ушкоджень, втрати заробітку, заподіяння моральної шкоди.

     В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити скаргу,

позивач та його представник просили скаргу відхилити, третя особа в судове

засідання не з»явилась, про час і місце судового засідання повідомлена.

     Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, позивача, його

представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що

апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

        Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє

апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм

матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду

не спростовують.

     Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам

фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або

юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

     Встановлено, що 18 березня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода,

внаслідок якої позивач отримав важкі тілесні пошкодження, професійна

працездатність потерпілого була втрачена на 100%, 16.07.2007 року позивачу

встановлена 2 група інвалідності, 1.08.2009 року йому встановлено 80% втрати

працездатності.  Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд першої інстанції

виходив з того, що пригода сталася внаслідок вини водія ОСОБА_3, який

порушив Правила дорожнього руху при керуванні автомобілем та скоїв зіткнення з

мотоциклом, яким керував позивач.

     Вина третьої особи випливає з постанови суду від 24 2007 року про

застосування до водія ОСОБА_3 Закону України «Про амністію», сторонами,

третьою особою вина водія не спростовувалась. Встановлено, що під час ДТП водій

ОСОБА_3 керував автомобілем, який належить відповідачу, водій знаходився

з відповідачем у трудових відносинах, керував транспортним засобом виконуючи

свої трудові обов»язки.

     В судовому засіданні відповідачем не заперечувалось, що водій знаходився з

ними в трудових відносинах, проте відповідач наполягав на тому, що при

укладенні трудового договору та додаткової угоди до нього водій взяв на себе

обов»язок по відшкодуванню шкоди, яка може бути заподіяна за його вини.

      Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа

відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх

трудових (службових) обов»язків.

     При вирішенні спору суд першої інстанції відповідно до зазначеної норми

матеріального права дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач

несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх працівником під час виконання

трудових обов»язків, наявність в трудовому договорі угоди про відповідальність

водія перед третіми особами не ґрунтується на законі, тому суд правильно не

прийняв до уваги доводи відповідача про відповідальність водія ОСОБА_3

перед позивачем. Відповідач не позбавлений можливості перд»являти до водія

вимоги в порядку передбаченому Кодексом законів про працю України.

    Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення сум на

відшкодування шкоди з відповідача неспроможні, на висновки суду вони не

впливають.

     Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з сумами, які стягнуті

на користь позивача на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної

шкоди, перевіряючи рішення в межах доводів апеляційної скарги в порядку ст. 303

ЦПК України, апеляційний суд підстав для зміни або скасування рішення суду не

вбачає.

                   Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                                        ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алькортранс»  

відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 квітня 2010 року залишити

без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: