Справа № 22-2303/11 Головуючий у 1 інстанції – Куція Є.М.
категорія: 51 Доповідач – Ювченко Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
вступна та резолютивна частини
22 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ювченко Л.П.
суддів Постолової В.Г., Безрученко Ю.О.
при секретарі Лежневій Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про зміну формулювання причини звільнення , -
В С Т А Н О В И ЛА:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року задоволено позовні вимоги.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з пункту 2 статті 41 КЗпП України „ в зв’язку з втратою довір’я” на статтю 38 КЗпП України „ за власним бажанням”.
Не погодившись із вказаним рішенням ПАТ „ПриватБанк” подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 22.06.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про зміну формулювання причини звільнення . Посилаючись на те, що згідно трудової книжки вона працювала в структурному підрозділі відповідача – Горлівської філії ЗАТ КБ „ПриватБанк”( яке в подальшому було реорганізоване у відділення «Горлівська філія» Донецького РУ Піблічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» спочатку операціоністом, а потім менеджером із залученням вкладів фізичних осіб у період з 28 жовтня 2003 року по 14 червня 2010 року. За весь час роботи не мала жодних нарікань та доган.
14 червня 2010 року її було звільнено згідно п.2 ст.41 КЗпП України в зв’язку з утратою довіри на підставі наказу від 14 червня 2010 року № 2АКХ-2010/1-3649(3) за допущені порушення вимог п.п.3.1, 3.2. правил внутрішнього трудового розпорядку Приватбанку, п.2.1 трудового договору „Про сумлінне виконання своїх трудових обов’язків”, ст. 131 КЗпП, Інструкції з логістики та порядку ведення пластикових карт Приватбанку, затвердженої наказом № 1825 від 8 грудня 2006 року, Технології обслуговування клієнтів банку – фізичних осіб з видачею кредитної карти при відкритті депозитного вкладу, затвердженої наказом „ СП-2007-1\1 від 11 січня 2007 року.
Вважає, що до її обов»язків не входило обслуговування грошових або товарних цінностей.А тому звільнення за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України є незаконним воно встановлює додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов коли є винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи зазначені обставини, суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення.
При цьому, суд першої інстанції не врахував матеріали справи з яких вбачається, що ОСОБА_1 працювала відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність .21.12.2007р. ОСОБА_1 оформила кредитний договір на отримання кредитної карти Універсальна з кредитним лімітом 7 000 грн на ім.» ОСОБА_2, але не передала її клієнту ( відсутній запис в журналі видачі кредитних карт). А присвоїла її і користувалась встановленим кредитним лімітом.
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 вносила грошові кошти на кредитну карту на ім.»я ОСОБА_2 зі своєї зарплатної карти, а також поповняла картрахунок в касі Банку без утримання комісії за обслуговування.Зазначені дії можливі при наявності карти і введення ПИН коду, який відомий тільки власнику карти.Після активації кредитної карти в рахунок кредитного ліміту було знято 6200 грн( без врахування комісії).При цьому кредитними коштами користування по карті проводилось до 08.01.2008р. По цій же карті проводилось погашення кредиту.При цьому, 01.12.2009р. та 27.01.2010р. погашення кредитів по карті ОСОБА_2 проводилось шляхом переводу грошових коштів з зарплатної картки ОСОБА_1 НОМЕР_1.Вказані дії свідчать, що ОСОБА_1 володіючи спеціальними знаннями здійснила дії, що свідчать про втрату довіри до неї і стали причиною її звільнення за п.2 ст. 41 КЗпП України.
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 виписала на ОСОБА_2кредитну карту , яку залишила у себе і користувалась нею для використання кредитних коштів банку в особистих цілях.
Висновки службового розслідування підтверджені особистими поясненнями ОСОБА_1 від 28.05.2010р. (а.с.51) та іншими доказами по справі.
Встановлені матеріалами справи дії ОСОБА_1 були обґрунтованою підставою для її звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України.
Суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові відповідно до п.1.ч.1 ст. 309 ЦПК України . Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задовольнити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 листопада 2010 року скасувати.
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зміну формулювання причин звільнення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти з дня набрання законної сили.
СУДДІ: