Справа № 2-1957/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року                                                                                                                 м. Запоріжжя

Комунарський  районний м. Запоріжжя у складі:

головуючого –судді                                                                                Стоматова Е.Г.,

при секретарі                                                                                          Мітієвій А.Л,

за участю представника позивача                                                            ОСОБА_1,

представника відповідача                                                                      ОСОБА_2,

експерта                                                                                          ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Української пожежно-страхової компанії, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також пені за прострочення виплати страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Української пожежно-страхової компанії, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також пені за прострочення виплати страхового відшкодування. У позовній заяві зазначив, що 09 вересня 2010 року о 17 годині 40 хвилин на 296 км автодороги Харків - Сімферополь при виїзді з другорядної дороги на головну відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ЗАЗ»1105, державний номер НОМЕР_1, не впевнився в безпеці даного маневру та скоїв ДТП з автомобілем яким керував я, ОСОБА_4. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано матеріальну шкоду.

Вина відповідача підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АРІ №046690 від 09.09.2010 року (копія протоколу додається), а також постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ по справі про адміністративне правопорушення №3-6238/10 від 09.11.2010 року (копія постанови додається).

Враховуючи ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розмови з відповідачем позивачу стало відомо про те що він має страховий поліс «Української пожежно-страхової компанії»№ВС / 9903453 від 10.12.2009 року (копія полісу додається).

Враховуючи п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. 10.09.2010 року позивачем було подано письмову заяву з вхідним номером 10.09.2010 року до Запорізького обласного управління АТ «УПСК»про виплату відшкодування (копія заяви додається).

Всупереч п.34.1 ст.34 ЗУ «Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин  настання страхового випадку та розміру збитків, страхова компанія не направила ні експерта ні аварійного комісара.

Враховуючи п.34.2 ст.34 ЗУ «Про    обов'язкове    страхування цивільно-правової відповідальності   власників   наземних   транспортних   засобів»  якщо   у визначений строк аварійний комісар  або  експерт не з'явився,  потерпілий  має право самостійно обрати аварійного комісара або  експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

05 жовтня 2010 року позивачем було подано заяву до судового експерта ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_4 видане 25.04.2007 року) про проведення автотоварознаичиї з метою з'ясування вартості матеріальної шкоди завданої автомобілю. На час проведення вказаної експертизи запрошувались також страхова компанія та ОСОБА_5, але обидва не з'явились (копії телеграм додаються). Відповідно до висновку експерта №246 від 05.10.2010 року матеріальна шкода складає 8517,97 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень дев’яносто сім копійок) (копія додатку Б до висновку додається), з якої 6615,95 (шість тисяч шістсот п’ятнадцять гривень дев'яносто п'ять копійок) - вартість відновлювального ремонту, та втрата товарної вартості на суму 1902,02 (одна тисяча дев'ятсот дві гривні дві копійки).

Згідно із п.2.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат,   яких   зазнає   власник  у   разі   пошкодження   або   розукомплектування КТЗ, з урахуванням  фізичного  зносу  та  витрат,  яких зазнає  чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто згідно із даним нормативно-правовим актом величина ВТВ є складовою частиною вартості матеріального збитку.

Згідно п.32.7 ст.32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Керуючись вказаним, позивач вважає, що втрата товарної вартості у розмірі 1902,02  підлягає стягненню з ОСОБА_5.

Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.

20.10.2010 року позивач звернувся з заявою до в.о. начальника відділу врегулювання збитків ДОУАТ «УПСК»Злобервій Н.А., вхідний номер №1048 від 20.10.2011 про сплату страхового відшкодування у розмірі 6615,95; 650,00 (шістсот проведення автотоварознавчої експертизи, а разом 7265,95 грн.

20 грудня 2010 року Українська пожежно-страхова компанія перерахувала на користь позивача грошову суму у розмірі 4992,74 грн. Дана сума не відповідає розміру відшкодування  матеріальної шкоди, та менша від суми яку повинна сплатити  страхова компанія на 1763,21 (одна тисяча сімсот три гривні двадцять одна копійка).

Зі сторони ОСОБА_5, жодної виплати не проведено. Більш того він в розмові повідомив про те що не має наміру розраховуватися із позивачем в добровільному порядку, навпаки повідомив, що буде розраховуватися тільки по рішенню суду.

Відповідно п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи п.37.2 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на таке відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Зважаючи на те що, працівниками Української пожежно-страхової компанії було зроблено часткове погашення заборгованості по виплаті страхового відшкодування, в такому випадку ) прострочення по виплаті потрібно рахувати окремо по двом сумам.

Відтак прострочення (пені) по виплаті повної суми страхового відшкодування складає 15,17 (вісім тисяч сімсот п'ятнадцять гривень сімнадцять копійок), та вираховується наступним і: 30*(2*7,75/360)*6755,95=8715,17 грн.

Прострочення по залишковій сумі яку повинна сплатити мені страхова компанія на звернення до суду складає 8715,17 грн.

Позивач зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, він відчув сильний емоціональний стрес, - наслідками, якого стала повна втрата сну на тривалий час, постійні головні болі, підвищена нервозність. Був порушений нормальний уклад життя позивача. Крім того, на тривалий час після ДТП позивачу та його близьким довелося користуватися громадським транспортом,  що  викликало ускладнення в роботі та суттєві незручності. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування довелося відкласти, а від деяких з них взагалі позивач змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою.

У зв’язку з викладеним позивач просив суд Стягнути з Української пожежно-страхової компанії на користь позивача залишок суми матеріальної шкоди у розмірі 1763,21 (одна шістдесят три гривні двадцять одна копійка);

Стягнути з Української пожежно-страхової компанії на користь позивача  пеню за прострочення виплати повної суми відшкодування у розмірі 8715,17 (вісім тисяч сімсот п'ятнадцять гривень сімнадцять копійок);

Зобов'язати Українську пожежно-страхову компанію провести прострочення виплати залишкової суми матеріальної шкоди на день винесення справі;

Стягнути Української пожежно-страхової компанії на користь позивача пеню за прострочення виплати залишкової суми матеріальної винесення рішення по даній справі;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача втрату товарної вартості у розмірі 1902,02 (одна тисяча дев'ятсот копійки);

Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень нуль

Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача франшизу у розмірі 510,00 (п'ятсот десять гривень нуль копійок);

Стягнути в солідарному порядку з Української пожежно-страхової ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, надав суду уточнення розрахунків виплати пені та просив суд стягнути з Української пожежно-страхової компанії пеню за прострочення виплати повної суми відшкодування страхової виплати в розмірі 12026,88грн. (уточнивши в розмірі 96,20 грн.) та залишок суми матеріальної шкоди у розмірі 662,66 грн. Зобов’язати Українську пожежно-страхову компанію провести розрахунок та виплату пені за прострочення виплати залишкової суми матеріальної шкоди у розмірі 662,66 грн. на момент повного розрахунку з позивачем.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву. Вказав суду, що АТ «УПСК»заперечує проти позову в частині стягнення матеріальної шкоди і пені із страхової компанії, вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, оскільки: транспортний засіб марки/моделі ЗАЗ-110557, д/н НОМЕР_2 є забезпеченим за полісом ВС/9903453 від 09.12.2009 р., укладеним між ОСОБА_8 та Дніпропетровським обласним управлінням АТ «УПСК»(далі - ДОУ АТ «УПСК») відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників-наземних транспортних засобів».

09.09.2010 р. відбулася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки/моделі ВАЗ-17030, д/н НОМЕР_3 (далі - ТЗ).

10.09.2010 р. ОСОБА_4 звернувся до Запорізького обласного управління АТ  УПСК»із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з п.п.34.1 та 34.2 ст.34 Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок),  зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання стра хового випадку та розміру збитків.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має пра во самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У та кому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення екс пертизи.

В день подання Позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, тобто 10.09.2010 р., за дорученням страховика судовим експертом - автотоварознавцем ОСОБА_9 було проведено огляд пошкодженого ТЗ у присутності ОСОБА_4, про що складене протокол огляду транспортного засобу.

Таким чином, Позивач вводить суд в оману, зазначаючи в позовній заяві, що страхова компанія не направила ані експерта, ані аварійного комісара до місцезнаходження пошкодженого ТЗ для визначення розміру збитків. ОСОБА_4 був присутнім під час огляду експертом ОСОБА_9 пошкодженого ТЗ та засвідчив особистим підписом свою згоду з протоколом огляду ТЗ, складеним експертом.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оці нену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здо ров'ю, майну третьої особи.

Порядок визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу або мате ріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження транспортного засобу, регламентовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (в редакції, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159).

Відповідно до вимог Методики технічний огляд колісного транспортного засобу експертом являє собою початковий етап дослідження з оцінки вартості матеріального збитку.

Таким чином, оскільки страховиком у встановлені Законом строки було направлено експерта до місцезнаходження пошкодженого ТЗ для визначення розміру збитків, тому правові підстави для відшкодування витрат на оплату експертизи відсутні.

Законом не передбачено обов'язок страховика письмово повідомляти потерпілого про вжиті заходи з метою врегулювання заявленого страхового випадку. Страхова компанія повід омляє третю особу тільки про прийняте рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, що передбачено п.36.2 ст.36 Закону.

Протягом усього часу розгляду заяви про страхове відшкодування працівниками АТ «УПСК»на виконання вимог п.35.3 ст.35 Закону надавалась консультаційна допомога ОСОБА_4 стосовно порядку обчислення страхового відшкодування та документів, необхідних для прийняття рішення.

Тому звернення Позивача до судового експерта ОСОБА_3 з метою проведення автотоварознавчого дослідження було цілковито його власною ініціативою, жодним чином не обумовленою невиконанням АТ «УПСК»обов'язків, передбачених Законом.

З дотриманням вимог Методики за результатами проведеного огляду аварійним комісаром Груднистим В.А. в комп'ютерній програмі «Аudatex»(Німеччина), яка враховує всі нормативи заводу-виробника, постійно оновлюється та використовується для визначення вартості відновлювального ремонту транспортних засобів багатьма експертними організаціями в Європі, було складено калькуляцію вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ № 263 від 13.10.2010 р. на суму 6603,29 грн.

При визначенні вартості нормо-години та запасних частин використано довідник «Бюлетень автотоварознавця»№ 54 (вересень 2010 р.) та прайс-лист ТД «УкрАвтоВАЗ», випуск № З, 2010 р.

Згідно з пп. 8.5.6 п. 8.5 Методики, якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не за стосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використо вується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника «Бюлетень автотоварознавця».

Відповідно до пп.8.5.10 п. 8.5 Методики дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8 до Методики, інформаційного забезпечення виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

Аварійні комісари мають право визначати причини настання страхового випадку та гір збитків згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про страхування», в редакції Закону від .10.2001 р. № 2745-ИІ (з подальшими змінами), а також ст.ст. 33, 34 Закону.

Розмір страхового відшкодування за даним страховим випадком визначено наступним

6603,29 -1100,55 - 510,00 = 4992,74 грн., де 6603,29 грн. - вартість відновлювального ремонту;

1100,55 грн. - тимчасово утриманий податок на додану вартість (далі - ПДВ); 510,00 грн. - франшиза за полісом № ВС/9903453 від 09.12.2009 р.; 4992,74 грн. - страхове відшкодування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно з п. 37.5 ст. 37 Закону страхувальником потерпілому має бути компенсована франшизи у повному обсязі.

Страхове відшкодування у розмірі 4992,74 грн. було сплачено на рахунок Позивача платним дорученням № 928 від 17.12.2010 р.

Доплату ПДВ (1100,55 грн.) та пені за несвоєчасну виплату ПДВ (24,30 грн.) в цілому у розмірі 1124,85грн. здійснено на підставі розпорядження Правління АТ «УПСК»платіжним дорученням № 95 від 04.02.2011 р. Розрахунок пені здійснено наступним чином:

1100,55 х 2 х 7,75/100 х 52/365 = 24,30 грн., де 1100,55 грн. - ПДВ; 2 х 7,75/100 - подвійна облікова ставка НБУ; 52 - кількість днів прострочення (з 18.12.2010 р. до 07.02.2011 р.); 365 - кількість днів у році.

ОСОБА_4 невірно визначено розмір пені, оскільки в розрахунку Позивачем застосовано: облікову ставку як число 7,75, а не облікову ставку у розмірі 7,75% річних, як це встановлено Національним банком України; кількість днів у році 360 (як зазначено в позовній заяві) та 364 (як зазначено в уточненій позовній заяві), а не 365 - кількість днів у році є загальновідомою інформацією, яка не потребує доказування.

В позовній заяві зазначено недостовірну інформацію стосовно надання страховику 20.10.2010 р. усіх необхідних документів для отримання виплати страхового відшкодування. При цьому ОСОБА_4 не вказує, які саме документи були ним надані цього дня.

Працівниками ДОУ АТ «УПСК»неодноразово надавалась Позивачу інформація, що рішення про виплату страхового відшкодування може бути прийнято тільки після отримання постанови суду у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП.

Страховиком двічі надсилались запити до Бабушкінського районного суду м. Дніпропет ровська за вих. №734 від 27.09.2010 р. та вих. №873 від 17.11.2010 р. з метою отримання копії постанови відносно ОСОБА_5 Відповіді не було отримано.

25.11.2010 р. ОСОБА_4 надав в ДОУ АТ «УПСК»копію постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.11.2010 р. у справі № 3-6238/10 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, яка мала місце 09.09.2010 р.

Після отримання постанови суду страховиком було складено страховий акт № 325 від 15.12.2010 р. та платіжним дорученням № 928 від 17.12.2010 р. було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 4992,74 грн. Про прийняте рішення потерпілого було повідомлено у письмовій формі листом за вих. № 1/3352 від 22.12.2010 р.

Отже, ОСОБА_4 знову ж таки вводить суд в оману, зазначаючи в позові, що виплату страхового відшкодування здійснено 20.12.2010 р.

Заслухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали цієї справи, суд приходить до переконання, що у задоволені позову ОСОБА_4 до Української пожежно-страхової компанії, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також пені за прострочення виплати страхового відшкодування відмовити повністю.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Транспортний засіб марки/моделі ЗАЗ-110557, д/н НОМЕР_2 є забезпеченим за полісом ВС/9903453 від 09.12.2009 р., укладеним між ОСОБА_8 та Дніпропетровським обласним управлінням АТ «УПСК»(далі - ДОУ АТ «УПСК») відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників-наземних транспортних засобів».

09.09.2010 р. відбулася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки/моделі ВАЗ-17030, д/н НОМЕР_3 (далі - ТЗ).

10.09.2010 р. ОСОБА_4 звернувся до Запорізького обласного управління АТ УПСК»із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з п.п. 34.1 та 34.2 ст. 34 Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок),  зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

В день подання Позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, тобто 10.09.2010 р., за дорученням страховика судовим експертом - автотоварознавцем ОСОБА_9 було проведено огляд пошкодженого ТЗ у присутності ОСОБА_4, про що складене протокол огляду транспортного засобу. (а.с. 23-24). Оскільки страховиком у встановлені законом строки було направлено експерта до місцезнаходження пошкодженого ТЗ для визначення розміру збитків, тому правові підстави для відшкодування витрат на оплату експертизи відсутні.

25.11.2010 р. ОСОБА_4 надав в ДОУ АТ «УПСК»копію постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2010 р. у справі № 3-6238/10 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за фактом ДТП, яка мала місце 09.09.2010 р.

Після отримання постанови суду страховиком було складено страховий акт №325 від 15.12.2010 р. та платіжним дорученням №928 від 17.12.2010 р. було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 4992,74 грн. Про прийняте рішення потерпілого було повідомлено у письмовій формі листом за вих. № 1/3352 від 22.12.2010 р.(а.с. 34).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_3 пояснив, що різниця вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, встановленої за калькуляцією №263 від 13.10.2010 р., та висновку експерта №246 від 05.10.2010 р., складає 12,66 грн., є допустимою та пов’язана з коливаннями курсу валют в цей період.

Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В п.35.2 ст.35 Закону регламентовано, що до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до дані дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Постанова суду, винесена у справі про адміністративне правопорушення (за фактом  порушення Правил дорожнього руху України), є одним з обов'язкових документів, на підставі яких страхова компанія здійснює виплату страхового відшкодування за договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особі відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України регламентовано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.221 КУпАП України справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 124 цього Кодексу, розглядають судді районних, районних у місті, міських міськрайонних судів.

Таким чином, остаточне рішення за цими справами приймає суд. Вина особи в порушені вимог Правил дорожнього руху та пошкодженні транспортного засобу іншого учасника ДТП встановлюється виключно постановою суду.

Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 09.11.2010 р. у справі №3-6238/10 відносно ОСОБА_5 страховик отримав 25.11.2010 року, виплату страхового відшкодування здійснено страховиком 17.12.2010 р. (а.с. 31-35)

Таким чином, ДОУ АТ «УПСК»своєчасно виконано зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій третій особі з дотриманням вимог чинного законодавства України. Правові підстави для нарахування та стягнення пені за несвоєчасну плату частини страхового відшкодування (без урахування ПДВ) відсутні. На підставі викладеного просять суд відмовити в задоволені позову в частині стягнення з АТ «УПСК»матеріальної шкоди і пені. Крім того відповідач зазначив, що позивачем в розрахунку розміру пені застосовано облікову ставку як число, а не процентну ставку, а отже розрахунки заборгованості здійснені не вірно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.34-37 Закону України «про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 1187, 1188 ЦК України, 4, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_4 до Української пожежно-страхової компанії, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також пені за прострочення виплати страхового відшкодування відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    Е.Г. Стоматов