Справа № 2-989/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк

13 липня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий –суддя Владимирська І.М., при секретарі Булуєвій С.В., позивача ОСОБА_1, за участю представника відповідача ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1980 р. по 2002 р. перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахтоуправління «Южнодонбаська №1», працюючи за спеціальністю підземного проходчика 5 розряду з повним робочим днем під землею. Саме ця професія стала причиною розвитку у позивача професійного захворювання –хронічний обструктивний бронхіт пильової етіології у фазі субреміссії. 15 серпня 2002 року було складено Акт розслідування професійного захворювання. 12 вересня 2002 року ОСОБА_1 вперше пройшов медичний огляд у Міжрайонній МСЕК №2 м. Донецька, згідно з висновком якої йому була встановлена 3 група інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням, з втратою професійної працездатності 45 % у зв’язку з професійним захворюванням. Пошкодженням здоров’я позивачу завдано тяжкі фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації труда та матеріального забезпечення родини. З наведених підстав ОСОБА_1 просить суд, стягнути з відповідача 45 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягає на  задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що фонд відшкодовує моральну шкоду лише за висновком медичних органів. Фонд виплачує грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілим. На підставі висновку первинного МСЕК від 12 вересня 2002 року позивачу вперше було встановлено 45 % втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням. Крім того, позивач утратив професійну працездатність у своїй колишній професії, і не втратив здатність вести звичний спосіб життя. Тому відповідач вважає, що він відшкодував збиток у повному обсязі і позивач у судове засідання доказів, передбачених ст. 57 ЦПК України про наявність моральної шкоди не надав. Також, відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.»та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.»зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту «е»пункту 1 частини першої статті 21; частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності». Крім цього, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме частина третя ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена. Виходячи з цього, представник відповідача вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 1980 р. по 2002 р. ОСОБА_1, перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахтоуправління «Южнодонбаська №1», що підтверджується Трудовою книжкою позивача (а.с. 13-17).

Відповідно до висновку лікувально-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань від 23 липня 2002 р. та відповідно до Акту розслідування професійних захворювань від 16.08.2002 р. ОСОБА_1 встановлена вібраційна хвороба першої стадії, захворювання професійне (а.с. 18).

У відповідності з довідкою МСЕК від 12 вересня 2002 року ОСОБА_1 вперше встановлена 3 група інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням, з встановленням 45 % втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»(в первинній редакції), моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 30 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов  висновку, що професійне захворювання позивача  заподіює йому моральні страждання, тому що через  нього він змушений  докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Його втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через  відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання він зіткнувся з труднощами побутового плану, оскільки  йому важко обслуговувати себе в побуті. В теперішній час він відчуває негативні наслідки профзахворювання, такі як: фізичний біль,  рухи різко обмеженні. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що  моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

Викладене  є підставою для відшкодування позивачеві  моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі  № 1-9/2004 встановлено, що ФССНВВ зобов’язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну  умовами виробництва, всім потерпілим, в тому числі у випадку встановлення тимчасової стійкої часткової або повної втрати  професійної працездатності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди здоров’ю та вимоги про стягнення моральної шкоди строки позовної давності не поширюються.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача суд не може, оскільки вони не ґрунтуються на законі, так як ОСОБА_1 ступень втрати професійної працездатності було встановлено висновком МСЕК ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а також Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року, та саме з того часу у позивача і виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність  особи.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства  регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну  відповідальність  особи.

Норми Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов’язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності» сума  страхової  виплати  за  моральну  шкоду  не  може  перевищувати  двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 14 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає за необхідне звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі Положення ст. 15, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на  виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про внесення  змін             до Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року, рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, по справі № 1-9/2004, п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві –задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі                    м. Донецька на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 14 000 (чотирнадцять  тисяч) грн. 00 коп.

Звільнити Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі                    м. Донецька від сплати судових витрат на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                І.М. Владимирська