ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 757/7562/22-ц

провадження № 61-11758св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешнмедіа»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про розірвання договору та стягнення з ТОВ «Фешнмедіа» заборгованості за невиконаним договором про надання послуг.

Позов обґрунтовано тим, що 27 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фешнмедіа» укладено договір № 1192 про надання послуг, згідно з яким позивач зобов`язувалась сплатити відповідачу з дотриманням встановлених договором термінів грошові кошти в сумі 1 500,00 дол. США, а відповідач, в свою чергу, бере на себе зобов`язання власними силами, в інтересах та за рахунок коштів, сплачених Замовником, здійснити організацію заходів. Послуги надаються в обсязі, визначеному Планом-графіком, який є невід`ємним додатком до договору № 1192 від 27 грудня 2021 року і надається після підписання та оплати послуг в повному розмірі, та на умовах визначених Положенням, з яким Замовник ознайомлюється і фактично отримує в момент підписання Договору.

Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав у повному обсязі, оплатив послуги у повному розмірі, а саме: 27 грудня 2021 року (термін оплати 500,00 дол. до 27 грудня 2021 року), з дотриманням термінів сплачено суму в розмірі 13 650,00 грн, що є еквівалентом 500,00 дол. США. Також, 09 січня 2022 року (термін оплати 500,00 дол. США до 10 січня 2022 року та 500,00 дол. США до 01 лютого 2022 року), з дотриманням термінів сплачено суму в розмірі 27 300,00 грн, що еквівалентно 1 000,00 дол. США.

У порушення вказаних домовленостей відповідачем не надано в день підписання зазначеного договору План-графік та Положення, які невід`ємними частинами Договору № 1192 від 27 грудня 2021 року, що позбавило позивача його прав, а саме: вимагати від Виконавця надання послуг, зміст та порядок яких визначені Положенням та умовами цього Договору; відвідувати всі заходи визначені Планом-графіком; укладати з Виконавцем додаткові угоди про надання додаткових послуг та/або відвідування додаткових заходів не включених до Плану-графіку.

Претензія позивача від 26 січня 2022 року до відповідача про розірвання договору та повернення коштів в розмірі 40 950,00 грн залишилася не вирішеною, а у відповіді на претензію товариством зазначено, що договором не передбачено його розірвання за ініціативи позивача.

ОСОБА_1 просила:

розірвати договір від 27 грудня 2021 року №1192, укладений між ТОВ «Фешнмедіа» та ОСОБА_1 ;

стягнути з ТОВ «Фешнмедіа» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 40 950 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Розірвано договір від 27 грудня 2021 року № 1192, укладений між ТОВ «Фешнмедіа» та ОСОБА_1 та стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 40 950,00 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в порушення умов договору позивачу в день підписання договору не було надано План-графіку та Положення, які є невід`ємними частинами договору. Відповідач порушив умови договору та не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду, та на користь держави судовий збір в розмірі 1 488,60 грн, не сплачений позивачем при подачі позову до суду. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу в розмірі 32 253 грн, які підтверджені матеріалами справи. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених ним судових витрат у розмірі 1 739,70 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Котенко Ю. Ю. в інтересах ТОВ «Фешнмедіа» задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами договору не передбачено надання замовнику у день його підписання Плану-графіку. Відповідно до п. 3.3.2. договору Виконавець зобов`язаний встановити та затвердити план-графік проведення заходів. 20 січня 2022 року було затверджено план-графік заходів Проекту, згідно з яким обсяг навчального матеріалу склав 49 годин 30 хвилин, надання яких планувалось протягом 4 тижнів. Про термін навчання учасниць було повідомлено письмово в порядку, встановленому п.п. 2.2., 3.3.4 Договору № 1192, повідомленням від 12 січня 2022 року.

Окрім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою, що у день підписання договору позивачем не у повному обсязі виконано умови договору, оскільки частково оплачена вартість послуг. Зі справи убачається, що позивач на виконання п. 3.2.2., п.п. 4.1.-4.4. Договору № 1192 27 грудня 2021 року було сплачено 13 650,00 грн, що на дату здійснення платежу відповідало 500,00 дол. США та 09 січня 2022 року - 27 300,00 грн, що відповідало 1 000,00 дол. США.

Отже, зі змісту договору не вбачається, що позивачу у день підписання договору мало бути вручені Положення та План-графік проекту, оскільки відповідно до п. 2.2. та 5.2. Договору позивач мала самостійно ознайомилася з Положенням відповідача в момент укладення договору на веб-сторінці: http://brandface.kiev.ua/, що знаходяться в публічному доступі.

Умовами п. 2.3 Договору № 1192 передбачено, що додатково до основного Плану-графіку занять, виконавець надає онлайн-навчання. Долучені до справи докази, не спростовані позивачем підтверджують, що ОСОБА_1 було надано доступ до відеозаписів навчальних тренінгів, які були підготовлені Виконавцем в якості попередньої (ввідної) підготовки до Проекту й у період з моменту укладення договору до початку надання Послуг згідно плану-графіку, з позивачем проводилась індивідуальна робота кураторами Проекту, надавалися завдання, які вона виконувала, проводились індивідуальні консультації з психологом.

Отже, висновки районного суду про істотне порушення відповідачем умов договору, які пов`язані з ненаданням в день його підписання ОСОБА_1 . Положення та План-графік суперечать змісту договору та обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення заявленого у справі спору.

Аргументи учасників справи

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції; стягнути з ТОВ «Фешнмедіа»на користь ОСОБА_1 судові витрати, що були понесені позивачем у суді касаційної інстанції - 3 969,60 грн.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна скарга подана адвокатом Котенко Ю. Ю. в інтересах ТОВ «Фешнмедіа» 14 листопада 2022 року через Печерський районний суд міста Києва, а не безпосередньо до Київського апеляційного суду, тому не могла бути прийнята до розгляду і повинна була повернута відповідно частин п`ятої-сьомої статті 357 ЦПК України. Прийняття її до розгляду є істотним порушенням процесуального права, зокрема статті 355 ЦПК України.

Прийнявши апеляційну скаргу ТОВ «Фешнмедіа» та незаконно, за власної ініціативи, витребувавши 27 квітня 2023 року докази у апелянта, суд своїми діями проявив упередженість, необ`єктивність та заінтересованість в розгляді справи, що є порушенням пункту 3 та 5 частини першої статті 36, статей 83, 84, 355, 356, пункту 3 частини п`ятої-восьмої статті 357 ЦПК України.

В описовій частині суд зазначає, що прийняв рішення розглядати справу без його участі (представника позивача), оскільки в клопотанні про відкладення судового засідання через його перебування у стаціонарі в КМКЛ після операції (а. с. 138) не долучив доказів на підтвердження. Довідок чи інших документів до завершення лікування в стаціонарі лікарня/лікарі не видають. Оскільки він перебував на лікуванні із 28 червня 2023 року і виписався 12 липня 2023 року, то після цієї дати міг надати виписку із медичної карти стаціонарного хворого. Зазначене є порушенням статті 411 ЦПК України, конституційних прав ОСОБА_1 та представника позивача, передбачені статтею 129 Конституції України.

Відповідач порушив пункти 2.1. та 2.2. Договору і не надав в день підписання зазначеного договору чи в день повної оплати за договором (09 січня 2022 року) Плану-графіку та Положення, які є невід`ємними частинами Договору, що позбавило позивача/Замовника його прав, на які він розраховував відповідно до п. 3.1. Договору, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є істотним порушенням Договору. Враховуючи, що Плану-графіку та Положення не було і немає, то й не було можливості вимагати надання послуг, відвідувати заходи та укладати додаткові угоди.

Згідно з п. 2.2. Договору послуги надаються в обсязі визначеному планом-графіком та на умовах визначених Положенням, з якими Замовник ознайомлюється в момент укладення договору, що не було зроблено, і послуги вважаються наданими належним чином відповідно п. 2.5, після підписання акту виконаних робіт, чого зроблено теж не було.

У судовому засіданні суд безпідставно з`ясовував чи був укладений договір. Договір був укладений, цей факт не оспорений, однак послуги не надавалися. Тільки опісля письмового звернення позивача до ТОВ «Фешнмедіа» 26 січня 2022 року про розірвання Договору і вимогою повернення оплати, їй було направлено відповідь, але без плану-графіка заходів, оскільки доданий папірець не є планом-графіком.

У жовтні 2023 року ТОВ «Фешнмедіа» подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.

Зазначає, що посилаючись на статтю 355 ЦПК України скаржник залишає поза увагою положення п.п. 15.5 п. 15 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, відповідно до якого до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки окремі підсистеми ЄСІТС досі не передбачають можливості повного та автономного функціонування, до сих пір не передбачена можливість електронного доступу судів всіх ланок до матеріалів справи, що натепер пов`язано з необхідністю пересилання матеріалів справи в паперовому вигляді між судами та інстанціями, сторони мають право подавати апеляційні скарги, зокрема, через суд першої інстанції, що було враховано Київським апеляційним судом, а тому жодного порушення порядку подання апеляційної скарги, і тим більше, надання переваги через упередженість суду не мало місця. По-друге, апеляційне провадження у справі було відкрите ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, водночас за змістом касаційної скарги представником позивача оскаржується тільки постанова Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, винесена за результатами розгляду справи по суті.

Клопотання про відкладення розгляду справи було відхилено за невмотивованістю (внаслідок ненадання доказів перебування представника на лікуванні). Аргументи скаржника про те, що не передбачені медичні довідки про перебування у стаціонарі не відповідають дійсності, оскільки пацієнт має можливість роздрукувати через систему Helsi.me та надати суду дані про лікарняний, а по-друге, навіть не маючи до неї доступ, лікар у стаціонарі може видати довідку про перебування особи на лікуванні.

Посилання скаржника на неправомірність долучення додаткових доказів є безпідставними, оскільки Київський апеляційний суд врахував, що розгляд справи судом першої інстанції було здійснено за відсутності відповідача, без його належного повідомлення про судове засідання та без поданого клопотання про проведення такого судового засідання або розгляду всієї справи за його відсутності, що істотно порушило його права на захист та справедливий суд. В свою чергу, доводи скаржника про неможливість встановлення ним змісту електронного листування між сторонами, дослідженого судом 04 липня 2023 року, не відповідає дійсності, оскільки такі докази було завчасно направлено на адресу позивача, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною наявною в матеріалах справи. Оскільки представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, доказів поважності своєї неявки суду не надав, а також враховуючи те, що у цій справі апеляційним судом проводилось вже не перше засідання, і в судовому засіданні, призначеному на 27 квітня 2023 року скаржник брав участь, давав свої пояснення, відповідав на питання суду та посилався на відповідні докази, що підтверджується журналом судового засідання, вважати права позивача порушеними відсутні юридичні підстави.

Твердження скаржника про порушення прав позивача внаслідок ненадання їй Плану-графіку та Положення не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення позивачу Плану-графіку на її запит, а Положення є публічною офертою на укладення договору, що розміщена на офіційному сайті відповідача і на дату вчинення правочину і на цей час, з яким позивач була ознайомлена в момент підписання договору, що чітко визначено його змістом та особистим підписом позивача. Вказані обставини було встановлено апеляційним судом, і в тому числі в судовому засіданні 27 квітня 2023 року в присутності представника позивача, тобто з наданням останньому можливості висловити свої доводи та заперечення щодо цього питання.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (апеляційний суд в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/22454/17, від 28 серпня 2018 у справі № 910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/3568/18, від 19 лютого 2019 у справі №910/4427/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 910/5001/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 926/1557/18, від 29 січня 2019 року у справі № 920/221/19, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 910/8819/18, від 17 березня 2020 року у справі № 911/1102/19, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/5381/18; від 22 січня 2019 року у справі № 927/877/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17; у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 27 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Фешнмедіа» уклали договір № 1192 про надання послуг, згідно з яким позивач зобов`язувалась сплатити відповідачу з дотримання встановлених договором термінів грошові кошти в сумі 1 500,00 дол. США, а відповідач, в свою чергу, зобов`язувався власними силами, в інтересах та за рахунок коштів, сплачених Замовником, здійснити організацію заходів (надалі - Послуга), а Замовник набуває право участі в таких заходах.

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру 27 грудня 2021 року позивачем сплачено суму в розмірі 13 650,00 грн, що є еквівалентом 500,00 дол. США, та 09 січня 2022 року сплачено суму в розмірі 27 300,00 грн, що еквівалентно 1 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1192 від 27 грудня 2021 року сторони домовилися, що терміни та словосполучення, що вживаються за змістом цього договору, мають таке значення: Положення про курс «Проект Обличчя бренду - локальний акт, затверджений Наказом директора ТОВ «Фешнмедіа» та розміщений на офіційній веб-сторінці 10 проекту http://brandface.kiev.ua/, який містить пропозиції укласти договір про надання послуг (оферту) та визначає правила та умови участі в заходах, організатором яким виступає ТОВ «Фешнмедіа»; Захід - майстер-клас, тренінг, зустріч, фотосесія тощо, який проводиться в рамках курсу «Проект Обличчя бренду», право участі у якому шляхом укладення цього договору набувається Замовником; План-графік - перелік заходів, які у своїй сукупності та послідовності утворюють курс «Проект Обличчя бренду», План-графік є невід`ємним додатком до цього Договору і надається після підписання та оплати послуг у повному розмірі.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що послуги надаються в обсязі визначеному Планом-графіком та на умовах визначених Положенням, з яким Замовник ознайомлюється в момент укладення договору. Про час та місце проведення заходу Замовник повідомляється шляхом направлення повідомлення в закритий чат телеграм каналу @BrandFace не пізніше ніж за 4 години до його початку.

Умовами п. 2.3 Договору № 1192 передбачено, що додатково до основного Плану-графіку занять виконавець надає онлайн-навчання.

ОСОБА_1 було надано доступ до відеозаписів навчальних тренінгів, які були підготовлені Виконавцем в якості попередньої (ввідної) підготовки до Проекту й у період з моменту укладення договору до початку надання Послуг згідно плану-графіку з позивачем проводилась індивідуальна робота кураторами Проекту, надавалися завдання, які вона виконувала, проводились індивідуальні консультації з психологом.

Згідно з п. 3.3.2 Договору виконавець зобов`язаний встановити та затвердити План-графік проведення заходів.

Про термін навчання учасниць було повідомлено письмово в порядку, встановленому п.п. 2.2., 3.3.4 Договору № 1192, повідомленням від 12 січня 2022 року.

Між сторонами велася переписка з закритого телеграм каналу, до якого позивач отримала доступ після укладення договору.

19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою та просила повернути сплачені нею кошти на її рахунок. Вказала, що послуг ніяких не отримала, старту проекту не відбувся.

20 січня 2022 року в порядку, встановленому п. 3.3.2. Договору, було затверджено план-графік заходів Проекту, згідно з яким обсяг навчального матеріалу склав 49 годин 30 хвилин, надання яких планувалось протягом 4 тижнів.

26 січня 2022 року позивач надіслала на адресу відповідача вимогу-претензію, відповідно до якої вона просить повернути сплачені нею кошти, у зв`язку із порученням відповідачем зобов`язання за договором від 27 грудня 2021 року, а саме: пунктів 1.1., 2.1., 2.2. - після повної оплати 09 січня 2022 року не було надано план-графік курсу «Проект обличчя бренду», який є невід`ємним додатком до договору і мав бути наданим після його підписання та повної оплати. У зв`язку з чим просила надати план-графік та повернути кошти сплачені нею кошти в розмірі 40 950,00 грн.

Листом ТОВ «Фешнмедіа» від 27 січня 2022 року № 0007 на адресу позивача було надіслано План-Графік 10 сезону курсу «Проект обличчя бренду BRANDFACE» та повідомлено, що на виконання обов`язку, визначеного п. 3.3.4 Договору № 1192, ТОВ «Фешнмедіа» вказаний позивачем контактний номер телефону додано в закритий чат телеграм-каналу, в якому позивачу було набуто доступ до відеозаписів навчальних тренінгів та заходів, які були підготовлені відповідачем в якості попередньої (ввідної) підготовки до Курсу. Вказані відеозаписи надаються всім учасникам Курсу додатково до переліку заходів, визначених планом-графіком. Старт заходів Курсу заплановано на 01 березня 2022 року. У листі відповідач також роз`яснив, що згідно з умовами визначеними п. 1.1 Договору № 1192 План-графік надається Замовнику після підписання Договору та оплати послуг Виконавця в повному обсязі. План-графік, після його підписання Сторонами, дійсно стає невід`ємною частиною Договору № 1192. ТОВ «Фешнмедіа» зазвичай не надає замовникам права оплати його послуг з розстроченням платежу в силу чого План-графік надається учасницям в день підписання основного договору, одразу після його повної оплати. З урахуванням вказаного, План-графік не був наданий позивачу в день підписання Договору № 1192 з об`єктивних причин, які полягали у наданні можливості позивачу виконання обов`язку, визначеного п. 3.2.2 з розстроченням платежу з оплати послуг. ТОВ «Фешнмедіа» зазначило, що мало намір надати позивачу План-графік на першій організаційній зустрічі з метою заощадження її часу, оскільки на іншому позивач не наполягала. Умови Договору не передбачають права розірвати правочин в односторонньому порядку за ініціативою Замовника, у зв`язку з чим позивач не має права відмовитись від Договору за власною ініціативою.

Вказаним листом відповідач направив позивачу План-графік до договору.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі

№ 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 22 січня 2019 року у справі № 927/877/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/5381/18 та інших, на які є посилання в касаційній скарзі.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що зі змісту договору не вбачається, що позивачу у день його підписання мали бути вручені Положення та План-графік проекту. Відповідно до п. 2.2. та 5.2. Договору позивач мала самостійно ознайомилася з Положенням відповідача в момент укладення договору на веб-сторінці: http://brandface.kiev.ua/, що знаходяться в публічному доступі. У день підписання договору від 27 грудня 2021 року позивачем не у повному обсязі оплачена вартість послуг, було сплачено 13 650,00 грн, що на дату здійснення платежу відповідало 500,00 дол. США, та 09 січня 2022 року - 27 300,00 грн, що відповідало 1 000,00 дол. США. Позивач не спростувала, що їй було надано доступ до відеозаписів навчальних тренінгів, які були підготовлені Виконавцем як попередня (ввідна) підготовка до Проекту, у період з моменту укладення договору до початку надання Послуг згідно плану-графіку з позивачем проводилась індивідуальна робота кураторами Проекту, надавалися завдання, які вона виконувала, проводились індивідуальні консультації з психологом.

Встановивши, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов договору, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Згідно з частиною першою статті 58 ЦК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 березня 2023 року, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи (а. с. 105);

апеляційний суд протокольною ухвалою від 07 березня 2023 року відклав розгляд справи за клопотанням відповідача (а. с. 120);

апеляційний суд протокольною ухвалою від 27 квітня 2023 року оголосив перерву у справі до 13 червня 2023 року. У судовому засіданні був присутній представник позивача ОСОБА_2 (а. с. 126);

справу 13 червня 2023 року знято з розгляду (а. с. 137);

представник позивача ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи, призначений на 04 липня 2023 року, що підтверджується розпискою (а. с. 138);

03 липня 2023 року представник позивача подав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 04 липня 2024 року, у зв`язку з його перебуванням на лікарняному у стаціонарному режимі (а. с. 141);

апеляційний суд протокольною ухвалою від 04 липня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 відхилив, вирішив закінчити розгляд справи за відсутності позивача врахувавши, що представник позивача про розгляд справи повідомлений належним чином, доказів на підтвердження клопотання про відкладення розгляду за станом здоров`я не долучив (а. с. 142-143).

З урахуванням викладеного та оскільки неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом, відсутні підстави для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права та процесуальних прав позивача внаслідок закінчення розгляду справи у судовому засіданні 04 липня 2023 року за відсутності представника позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд за власної ініціативи витребував 27 квітня 2023 року докази у відповідача, оскільки за змістом протоколу судового засідання від 27 квітня 2023 року апеляційний суд оголосив перерву у розгляді справи до 13 червня 2023 року, задовольнивши відповідне клопотання представника відповідача (для надання доказів), за наслідком обговорення цього питання за участі представника позивача ОСОБА_2.

01 червня 2023 року представник відповідача направив до суду клопотання про долучення доказів (роздруківка електронної переписки сторін в приватних повідомленнях в соцмережі Instagram з доказами їх направлення позивачу, а. с. 129-135). Заперечень щодо змісту цих доказів або порядку їх подання до судового засідання 04 липня 2023 року сторона позивача не заявляла.

Наведені у касаційній скарзі доводи не є підставами для скасування судових рішень при їх перегляді судом касаційної інстанції або зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко

М. Є. Червинська