ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року                           м. Житомир                           справа № 240/3121/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 року у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчисленні 09 років 03 місяці 00 днів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 року у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчисленні 09 років 03 місяці 00 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з 01.09.2012 до 30.11.2021 проходив службу в установах Державної кримінально-виконавчої служби України. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 09 років 03 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні 11 р.00 міс. 12 дн. В подальшому, наказом начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві №116 о/с від 07.02.2023 по особовому складу, позивача прийнято на службу до Національної поліції. 18.12.2023 позивач звернувся до відповідача про зарахування до вислуги років служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Однак, відповідач повідомив про відмову в зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, з тих підстав, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України переліком обрахунку стажу служби в поліції не передбачено. Вважаючи, що має право на зарахування вказаного стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу. При цьому делегування частиною 4 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та просив долучити докази щодо календарної вислуги років позивача на момент прийняття до службу в поліції складає 09 років 02 місяці 29 днів.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач в період з 31.05.2010 по 06.06.2017 проходив службу в установах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, 01.09.2012 ОСОБА_1 було зараховано курсантом до Інституту кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ на підставі наказу Національної академії внутрішніх справ №483 від 10.08.2012, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та послужному списку Д-012809

Наказом Державної установи «Центр пробації» від 25.11.2021 №291/К «Про особовий склад», згідно із п.7 ч.1 ст.77 ЗУ "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора Солом`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області з 30 листопада 2021 року.

Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 09 р. 03 міс. 00 дн., у пільговому обчисленні – 11 р. 00 міс. 12 дн.

Наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві №186 о/с від 07.02.2023 щодо особового складу, відповідно до частини 2 статті 47, частини 1 статті 49, статті 52 та частини 1 статті 56 Закону України "Про Національну поліцію" прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено, з 07 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , поліцейським взводу №3 роти №1 полку поліції особливого призначення №2 ГУНП у м. Києві.

18.12.2023 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в м. Києві про зарахування до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в календарному обчисленні становить 09 р. 03 міс. 00 дн .

Однак, листом за №331/125/05/40-2024 від 16.01.2024 Головне управління Національної поліції в м. Києві повідомило позивачу про відсутність підстав для зарахування до стажу служби в поліції періодів проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Спір у даній справі виник з приводу бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не зарахування працюючому поліцейському стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2012 до 30.11.2021 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які нею виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби в Державній пенітенціарній службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.

У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що на працівників кримінально-виконавчої служби (крім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу») під час проходження ними служби, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Верховний Суд вказав, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Верховний Суд визнав неправильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-VІІІ, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

У цій самій постанові Верховний Суд підтримав висновок суду першої інстанції, який врахував тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, та вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Чинним на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 у Державній кримінально-виконавчій службі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 у Державній кримінально-виконавчій службі України та зобов`язання Головного управління Національної поліції в м. Києві зарахувати позивачу до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі з 01.09.2012 до 30.11.2021.

Щодо позовних вимог в частині календарного обчислення, то останні задоволенню не підлягають, оскільки розцінюються судом, як передчасні.

ормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимогам КАС України, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, а тому, враховуючи обґрунтованість доводів сторін та докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108583) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2012 до 30.11.2021 у Державній кримінально-виконавчій службі України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.     

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                                       М.С. Токарева

20.01.25