ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 січня 2025 року                           м. Житомир                           справа № 240/1038/25

категорія 109020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Токарева М.С., розглянувши  позовну заяву ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2 до Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області,  Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять:

- розірвати Договір оренди землі, укладений 14 червня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Гладковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Гладковицької сільської ради від 12.06.2017 року № 293-15/17;

- визнати дії Головного управління Державної податкової служби України в Житомирській області щодо нарахування податкових зобов`язань за платежем “Орендна плата з фізичних осіб” з 24.02.2022 року за договором оренди землі, укладеним 14 червня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Гладковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області, протиправними;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в Житомирській області припинити нарахування податкових зобов`язань за платежем “Орендна плата з фізичних осіб” за договором оренди землі, укладеним 14 червня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Гладковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області, з 24.02.2022 року до закінчення військового стану в Україні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі з Гладковицькоюсільською радою, предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . 14 жовтня 2022 року позивачі звернулись до відповідача із заявою з проханням розірвати договір оренди через значне пошкодження належного їм приміщення, для обслуговування якого укладався договір оренди. Відповідач відмовив у розірванні договору оренди землі з мотивів, що дострокове розірвання договору не передбачене умовами договору. В свою чергу, Головне управління Державної податкової служби України в Житомирській області провадить нарахування податкових зобов`язань за платежем “Орендна плата з фізичних осіб” за договором оренди землі, укладеним 14 червня 2017 року. Однак, Головним управлінням Державної податкової служби України в Житомирській області не врахований той факт, що на території розташування земельної ділянки велися бойові дії, це звільняє позивачів від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельну ділянку, розташовану на такій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до ч.4 ст. 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, позивач, зокрема, просить розірвати договір оренди землі, укладений 14 червня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Гладковицькою сільською радою Коростенського району Житомирської області, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою, яка знаходиться по вулиці Центральній, 2А в селі Гладковичі Овруцького району Житомирської області, на підставі рішення Гладковицької сільської ради від 12.06.2017 року № 293-15/17.

Втім, суд вважає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує рішення сільської ради,  визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду.

Тобто, заявляючи вимоги щодо розірвання договору оренди, позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету  припинення права користування за договором оренди земельною ділянкою.

При цьому слід врахувати, що орган місцевого самоврядування, прийнявши рішення про відмову у розірванні договору оренди, не здійснював владних управлінських функцій щодо позивача, а діяв як рівний учасник договірних відносин.

Згідно зі  ст. 2 Земельного кодексу України  земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно п. “в” ч. 1  ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17 відзначила, що спір у справі що розглядається, стосується права оренди земельної ділянки, яка є комунальною власністю, а міська рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин. Спір виник про цивільне право і подальше оспорювання права оренди земельної ділянки не має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Наведене виключає можливість розгляду цього спору адміністративним судом.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №712/10439/16-а зазначила, що між сторонами у справі виник спір про цивільне право і подальше оспорювання  права оренди  частини спірної  земельної ділянки  не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди  на земельну ділянку.  У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому  права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 500/3487/20.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення  судочинства  у господарських судах (ст. 1 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які  не  є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до  господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції  господарського суду,  а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка  не  є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснене відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням висновку суду про те, що характер спірних відносин стосується майнових інтересів позивача, і Гладковицька сільська рада Коростенського району Житомирської області  у цих відносинах діяла як орендодавець, зважаючи на суб`єктний склад сторін, позовні вимоги у частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Оскільки позивачі у позові заявили вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, застосування статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України щодо роз`єднання позовних вимог, є неможливим.

До того ж, за приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві обов`язково зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У частині першій статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Отже, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість подання позову в інтересах двох та більше осіб та подання колективного позову щодо оскарження бездіяльності, дій, рішень суб`єкта владних повноважень відносно кожної особи. Особа або її законний представник може звернутися до суду з відповідною позовною заявою до суб`єкта владних повноважень за захистом порушених прав, свобод або інтересів (своїх або того, кого вона представляє), якщо вони порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - відповідача. Тобто, в одній позовній заяві не можуть бути об`єднані позовні вимоги, які направлені на захист порушених прав, свобод або інтересів різних осіб, якщо вони порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, який повинен був вчинити певні дії окремо щодо кожної з цих осіб. Об`єднання в одній позовній заяві самостійних вимог декількох позивачів хоча і до одного відповідача є порушенням правила об`єднання позовних вимог.

Згідно із пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Отже, враховуючи, що позивачі порушили правила об`єднання позовних вимог, позов в цілому не може бути прийнятий до розгляду Житомирським окружним адміністративним судом і підлягає поверненню особі, яка його подала.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/285/21.

Відповідно до частини шостої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.     

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,   ОСОБА_2 до Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області,  Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                       М.С. Токарева