ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/2227/20                 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/661/25                         Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого                         - ОСОБА_2

суддів                                - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

­­­­за участю секретаря                - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                        - ОСОБА_6 ,

захисника                                - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019220540002048 від 06.09.2019 року за ч.4 ст. 152 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220540002048 від 06.09.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 152 КК України.

В судовому засіданні в суді першої інстанції прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні  ОСОБА_6   особливотяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами. Зазначав, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків а потерпілу у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення

Прокурор вважав, що стосовно обвинуваченого має бути продовжений саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року клопотанняпрокурора задоволено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» до 21 лютого 2025 року включно.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просив скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно нього більш м`який запобіжний захід.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначав, що ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України є недоведеними, оскільки раніше не переховувався від органу досудового розслідування та суду, а свідки у цьому кримінальному провадженні вже допитані судом першої інстанції. Посилається на те, що має місце постійного проживання, раніше не судимий, має змогу працевлаштуватись. Також посилається на існування у нього неповнолітньої дитини.

10.01.2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , в якій вона просила розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого без участі прокурора, та вважала оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторони, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019220540002048 від 06.09.2019 за обвинуваченням  ОСОБА_6  за ч.4 ст. 152 КК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті його застосування та запобігає спробам вчинити обвинуваченим дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.  Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Суд першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурора, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152   КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Перевіряючи доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме,  колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу обвинуваченого.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, який є особливо тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років.

Враховуючи, що дії ОСОБА_6 за вчинення яких повідомлено підозру, зазіхають на здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпеку людини, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні, а також, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований,  що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу. Крім того усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Належить також взяти до уваги, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвали зазначив, що на теперішній час у справі не допитані свідки та не досліджені докази, що, на думку колегії суддів, також свідчить про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно обвинувачення, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема, здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання запобіжного заходу не пов1язаного з триманням під вартою, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи обвинуваченого ґрунтуються суто на його суб`єктивних оціночних судженнях.

Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо необґрунтованості ухвали суду є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, висновки суду належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження  обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваеного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання на цьому етапі обвинуваченому іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.  

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст. ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

  П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :