ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2011 р.
Справа № 5004/1820/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К."
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 1 020 грн.
Суддя Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –юрисконсульт, довіреність №1345 від 08.07.2011р.
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учаснику судового процесу.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами від представника позивача не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 020 грн. заборгованості по неоплаченій електроенергії.
Ухвалою суду від 12.10.2011 р. розгляд справи відкладався у зв’язку неявку в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 16.09.2011р. та необхідністю з’ясування всіх істотних обставин справи та зобов’язанням останнього подати пояснення з приводу заявлених позовних вимог, зокрема з приводу отримання електричної енергії, проведення відповідних розрахунків, відповідно до вимог договору (п. 4.1. договору №13 від 26.02.2008р.); пояснення щодо наявності заборгованості в сумі 1 020 грн.; довідку про включення до ЄДРПОУ.
Представник позивача в судовому засідання підтримав заявлений позов в повному обсязі, просить задоволити останній.
Відповідач всупереч вимогам ухвал суду від 16.09.2011р. та від 12.10.2011р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред’явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направила, позову не оспорила.
Ухвали суду від 16.09.2011р. та від 12.10.2011р. направлені відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві та відповідно до спеціального запиту з ЄДРПОУ за №11355479, які повернуті відділенням поштового зв'язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Як встановлено, з матеріалів справи, ухвали суду від 16.09.2011р. та від 12.10.2011р. направлялась відповідачу за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).
До повноважень господарських судів не відноситься з’ясування місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, дані повістки суду, повернуті органами поштового зв’язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання", що є доказом належного повідомлення сторони про дату і місце розгляду справи.
Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі від 16.09.2011р. та ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи від 12.10.201р. рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.
З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:
26.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (власник мереж) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (користувач) укладено договір №13 про спільне використання технологічних мереж (а.с.6-7).
Відповідно до умов даного договору, а саме, п. 1.1., п. 1.2. власник мереж зобов’язаний забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач –своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов даного договору.
Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової вартості належності потужністю 7 кВт.
Згідно п. 4.1. даного договору, користувач зобов’язаний здійснити оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж становить 51 грн. на місяць.
Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 10 днів.
Даний договір укладений зі строком дії до 31.12.2008р., набув чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, так як за місяць до закінчення цього терміну не було заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. В матеріалах справи відсутні будь –які докази про розірвання даного договору в інший термін за ініціативою будь –якої із сторін у порядку визначеному законодавством (п. 9.3. договору №13).
На виконання умов договору №13 від 26.02.2008р. про спільне використання технологічних мереж, власником мережі представлено рахунки на оплати за використання електричних мереж власника, зокрема, рахунки –фактури № СФ –0000626 від 20.05.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0000767 від 20.06.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0000903 від 25.07.2011р. на суму 51 грн., № СФ –0001039 від 27.08.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0001174 від 30.09.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0001311 від 31.10.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0001455 від 30.11.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0001601 від 31.12.2008р. на суму 51 грн., № СФ –0000096 від 30.01.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0000239 від 27.02.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0000363 від 31.03.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0000515 від 30.04.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0000679 від 31.05.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0000873 від 30.06.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001073 від 31.07.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001245 від 31.08.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001425 від 30.09.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001594 від 31.10.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001761 від 30.11.2009р. на суму 51 грн., № СФ –0001925 від 31.12.2009р. на суму 51 грн., всього на загальну суму 1 020 грн., які відповідач не оплатив. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.
27.07.2011р. за №1608/1 на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено вимогу про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 1 020 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а. с. 41).
На день пред’явлення позову заборгованість відповідача склала 1 020 грн.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право на звернення до господарського суду юридичних осіб за захистом порушеного права визначено ст. ст. 1,12, 21 ГПК України.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
В силу положення ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..
За ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи вимога позивача про оплату заборгованості в строк встановлений ст. 530 ЦК України не виконана.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору про спільне використання технологічних мереж.
Частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона зобов’язується надавати другій стороні енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного вимога про стягнення заборгованості за період з травня 2008р. по грудень 2009р. в сумі 1 020 грн. стверджується матеріалами справи, відповідачем не оспорена належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували відсутність богу перед позивачем, а тому вимога позивача є підставною та підлягає задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по оплаті держмита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 20, 144, 173, 193, 202, 265 Господарського кодексу України, ст. 16, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2, юридична адреса: АДРЕСА_1, індивідуальний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (43024, м. Луцьк, вул. Соборності, 19б, р/р 26005222353 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 13348495) 1 020 грн. заборгованості по неоплаченій електроенергії, а також 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В. О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
27.10.11