справа № 208/12259/24

№ провадження 1-кс/208/364/25

УХВАЛА

Іменем України

17 січня 2025 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курахове Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого середню освіту, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

в с т а н о в и в:

Старший слідчий СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням, погоджене з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що у ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань, оскільки йому було висунуто обвинувачення 15.06.202021 року за ч. 2 ст. 307 та 16.06.2021 за ч. 2 ст. 306 КК України у кримінальному провадженні 12020050690000579 від 20.07.2020.

Тобто існують реальні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та (або) суду.

Всі ці факти у своїй сукупності беззастережно доводять факт можливості переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та (або) суду та виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе попередити цей ризик.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). При встановленні наявності ризику впливу на свідків враховано встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинуваченого акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст.. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішеннями показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилання на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні серед яких є оперативний покупець ОСОБА_9 , який приймав участь у документуванні злочинної діяльності відносно ОСОБА_5 та невстановлених осіб, тому ймовірно останній розуміє хто його викрив, це є підставою вважати, що підозрюваний буде намагатися у будь-який спосіб впливати на даних свідків чи загрожувати їм з метою схилення їх надати вигідні для себе показання.

Також вважає, що існує реальний ризик вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 ніде не працює, це свідчить про те, що останній заробляє на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто буде вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти вищевказаним ризикам. Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання, наполягав на його задоволенні. Зауважив, що зазначені у клопотанні ризики наявні, прохав визначити розмір застави 300 прожиткових мінімумів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні, застосувати запобіжний захід з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів.

Підозрюваний в судовому засіданні з клопотанням прокурора не погодився, зазначив, що підозра не обґрунтована, майновий стан його не підтверджено. Прохав визначити заставу в межах, визначених КПК України.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики не обґрунтовані. Прохав визначити мінімальний розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до матеріалів клопотання зазначено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12024050000000094 від 06 лютого 2024 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та пересиланні з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, скоєного за наступних обставин:

На початку лютого 2024 року, (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у м. Костянтинівка Донецької області, з метою протиправного особистого збагачення, в порушення вимог ст.ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22 грудня 2006 року, з подальшими внесеними до нього змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів», вирішив здійснювати незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту збут наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб спільно із невстановленою досудовим розслідуванням особою.

З цією метою ОСОБА_5 усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення в цілому, переслідуючи мету протиправного та швидкого особистого збагачення, шляхом незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, вступив разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою у попередню змову, з метою подальшого незаконного збуту наркотичних засобів безконтактним способом (шляхом розкладання «закладок») у публічно доступних місцях м. Костянтинівка Донецької області.

З метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розробили план своїх спільних злочинний дій, з розподілом функцій між собою, згідно з якими вони домовились координувати свої дії за допомогою підтримки постійного зв`язку, використовуючи при цьому засоби мобільного зв`язку мобільних додатків. Ці дії здійснювались шляхом повідомлень у мобільних месенджерах, з метою не викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, організації місць зберігання та місць знаходження «закладок» із наркотичними засобами, які були призначені для збуту, прихованих від стороннього виявлення, що дозволило б ОСОБА_5 та невстановленій досудовим розслідуванням особі, уникнути кримінального переслідування з боку правоохоронних органів.

Згідно із розробленим злочинним планом, невстановлена досудовим розслідуванням особа, взяла на себе функції координатора незаконного збуту наркотичних засобів, а ОСОБА_5 взяв на себе роль виконавця незаконного придбання, зберігання з метою збуту, та незаконного збуту наркотичних засобів. Так, ОСОБА_5 повинен був особисто здійснювати розповсюдження наркотичних засобів, шляхом придбання та зберігання з метою збуту та подальшого збуту методом «закладок» у публічно доступних місцях на території м. Костянтинівка Донецької області. При цьому місця кінцевого місцезнаходження «закладок» із наркотичним засобом метадоном, ОСОБА_5 повинен був особисто фотографувати та ці зображення із зазначенням точних географічних координат відправляти невстановленій досудовим розслідуванням особі на мобільні меседжери.

15 листопада 2024 року, у період часу з 11.35 год. по 12.09 год., ОСОБА_5 діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, на виконання спільного із невстановленою досудовим розслідуванням особою кримінально-протиправного умислу, розуміючи, що метадон є наркотичним засобом, не маючи дозволу на його придбання, зберігання та розповсюдження, незаконно, порушуючи вимоги законодавства України, що регулює обіг наркотичних засобів на території України, заздалегідь домовившись про продаж вищевказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в цей же день об 11.46 год. за допомогою банківського терміналу, розташованого за адресою: за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 9, здійснив перерахування грошових коштів у сумі 2 500 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту у АТ «Універсал Банк», які були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

В подальшому, ОСОБА_5 , запевнившись, що грошові кошти були зараховані на вищевказану банківську карту, після чого через мобільний додаток «Telegram» з акаунту під назвою «Дд» з ім`ям користувача ОСОБА_10 до якого прив`язаний номер мобільного телефону НОМЕР_2 мобільного оператора ТОВ «лайфселл», відправив в особисті повідомлення оперативному покупцю ОСОБА_9 у мобільний месенджер «Telegram» географічну позицію із місцем знаходженням наркотичного засобу - метадону та таким чином 15.11.2024 у період часу з 11.35 год. по 12.09 год. ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно збули оперативному покупцю ОСОБА_9 шляхом «закладок» - один згорток обмотаний ізоляційною стрічкою жовтого кольору з кристалічними речовинами масами 0,2563 г, 0,2677 г, які у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого становить 0,2077 г, 0,2160 г відповідно.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, продовжуючи свою незаконну діяльність, пов`язану з незаконним збутом наркотичних засобів на території м. Костянтинівка Донецької області, 22 листопада 2024 року, у період часу з 13.11 год. по 13.20 год., ОСОБА_5 діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, на виконання спільного із невстановленою досудовим розслідуванням особою кримінально-протиправного умислу, розуміючи, що метадон є наркотичним засобом, не маючи дозволу на його придбання, зберігання та розповсюдження, незаконно, повторно, порушуючи вимоги законодавства України, що регулює обіг наркотичних засобів на території України, заздалегідь домовившись про продаж вищевказаного наркотичного засобу з «оперативним покупцем» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в цей же день об 13.16 год. за допомогою банківського терміналу, розташованого за адресою: за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 9, здійснив перерахування грошових коштів у сумі 2 500 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту у АТ «Універсал Банк», які були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.

В подальшому, ОСОБА_5 , запевнившись, що грошові кошти були зараховані на вищевказану банківську карту, після чого через мобільний додаток «Telegram» з акаунту під назвою «Дд» з ім`ям користувача ОСОБА_10 до якого прив`язаний номер мобільного телефону НОМЕР_2 мобільного оператора ТОВ «лайфселл», відправив в особисті повідомлення оперативному покупцю ОСОБА_9 у мобільний месенджер «Telegram» географічну позицію із місцем знаходженням наркотичного засобу - метадону та таким чином 22.11.2024 у період часу з 13.11 год. по 13.20 год. ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа., діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, повторно, збули оперативному покупцю ОСОБА_9 шляхом «закладок» - два згортки обмотані ізоляційною стрічкою жовтого кольору з кристалічними речовинами массами 0,2533 г, 0,2522 г, 0,2417 г, 0,2482 г, які у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого становить 0,1962 г, 0,1953 г, 0,1938 г, 0,1889 г.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім того, продовжуючи свою незаконну діяльність, пов`язану зі збутом наркотичних засобів на території Донецької області, ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_5 , використовуючи вигадані анкетні дані - « ОСОБА_12 », 12.01.2025 з поштомату №42765 ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт. Журавно, вул. Шептицького, 12, на ім`я ОСОБА_5 , відправив посилку з наркотичним засобом - метадоном на поштомат ТОВ «Нова Пошта» №5438, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 125, яку ОСОБА_5 , використовуючи вигадані анкетні дані - « ОСОБА_13 », забрав з вищевказаного поштомату ТОВ «Нова Пошта», яку переніс за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де став зберігати з метою подальшого незаконного збуту на території Донецької області.

16 січня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року, проведено обшук приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якого у приміщенні вказаної квартири, було виявлено та вилучено 9 згортків, обмотаних ізоляційною стрічкою з порошкоподібною речовиною, яка у своєму складі містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, який ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав за місцем свого мешкання, з метою подальшого незаконного збуту на території Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження:

1)Протоколом огляду грошових коштів від 15.11.2024;

2)Протоколами огляду покупця від 15.11.2024;

3)Протоколом огляду мобільного телефону оперативного покупця ОСОБА_9 від 15.11.2024;

4)Протоколом допиту оперативного покупця ОСОБА_9 від 15.11.2024;

5)Протоколами допиту свідків понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 15.11.2024;

6)Висновком судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-24/8374-НЗПРАП від 26.11.2024;

7)Протоколами про результати проведення НСРД (накладення арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції від 04.11.2024 та 12.11.2024;

8)Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою, річчю або місцем від 11.11.2024;

9)Висновком судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-24/8607-НЗПРАП від 28.11.2024 та №СЕ-19/105-24/8606-НЗПРАП від 27.11.2024;

10)Протоколом огляду грошових коштів від 22.11.2024;

11)Протоколами огляду покупця від 22.11.2024;

12)Протоколом огляду мобільного телефону оперативного покупця ОСОБА_9 від 22.11.2024;

13)Протоколом допиту оперативного покупця ОСОБА_9 від 22.11.2024;

14)Протоколами допиту свідків понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 від 22.11.2024;

15)Висновком судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-24/8695-НЗПРАП від 10.12.2024;

16)Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 18.11.2024 та 24.11.2024;

17)Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за місцем від 18.11.2024;

18)Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою, річчю або місцем від 22.11.2024 та 02.12.2024.

Таким чином ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий,прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Як встановлено під час розгляду клопотання, 17.01.2025 року про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 307 КК України було повідомлено ОСОБА_5 .

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.

Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

Переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань.

Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). При встановленні наявності ризику впливу на свідків враховано встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинуваченого акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст.. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішеннями показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилання на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні серед яких є оперативний покупець ОСОБА_9 , який приймав участь у документуванні злочинної діяльності відносно ОСОБА_5 та невстановлених осіб, тому ймовірно останній розуміє хто його викрив, це є підставою вважати, що підозрюваний буде намагатися у будь-який спосіб впливати на даних свідків чи загрожувати їм з метою схилення їх надати вигідні для себе показання.

Вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 ніде не працює, це свідчить про те, що останній може заробляти на життя злочинним шляхом у вигляді збуту наркотичних засобів, тобто може вчиняти інші кримінальні злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Доходячи до висновку про наявність ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.

Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому слідчий суддя враховує і те, що в судове засідання не було надано доказів того, що застосування будь якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , але слідчий суддя приходить до висновку про доцільність визначення розміру застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати у рамках кримінального провадження № 12024050000000094 від 06.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курахове Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого середню освіту, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб з 17.01.2025 року до 17.03.2025 року включно.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_5 розмір застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов`язання, які він повинен буде виконувати строком до 17.03.2025 року:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або роботи;

- обмежитись у спілкуванні із свідками.

У задоволенні клопотання захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1