У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13104/24

№ 1-кп/183/2224/24

14 січня 2025 року                                                                        м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судових засідань                          ОСОБА_2 ,

провівши в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 62024170030000124 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березнегувате, Миколаївської обалсті, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуває на посаді номера обслуги взводу вогневої підтримки 11 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у віськовому званні «старшйи солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора                                 ОСОБА_4

обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,

захисника                                 ОСОБА_5 ,

встановив:

26 грудня 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 62024170030000124 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор вважала за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначивши, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Також прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів, з метою забезпечення судового розгляду, так як нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилися, ризики, враховані судом при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою та продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою на сьогодні не змінилися.

Обвинувачений вважав можливим призначення судового розгляду та повідомив, що не заперечує проти продовження запобіжного заходу.

Захисник висловив думку, що можливо призначення судового розгляду та не заперечує проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов висновку про таке.

Обвинувальний акт підсудний Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області, підстав для закриття кримінального провадження, зупинення чи повернення обвинувального акту суд не встановив.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затверджені прокурором дотримані вимоги закону.

Питання про витребування речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті, відповідно до вимог ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3  обвинувачуєтьсяу вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинувачуваному, у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбування покарання;

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування, існує реальна можливість вчинити інший злочин.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.

Ця норма має імперативний характер, тому суд зобов`язаний її дотримуватися у всіх випадках вирішення питання про обрання, скасування, зміну або продовження запобіжного заходу.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно з якою, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому без визначення розміру застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 314-317, 376 КПК України, суд,-

постановив:

Кримінальне провадження № 62024170030000124 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України призначити до судового розгляду в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на 23 січня 2025 року о 15 год. 00 хв.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2025 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання обвинуваченого, повідомити прокурора, захисника, викликати свідків.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення лише в частині продовження запобіжного заходу.

Повний текст ухвали оголошено 15 січня 2025 р. о 14 год. 45 хв.

Суддя                                                                 ОСОБА_1