Справа № 127/295/25

Провадження № 1-кп/127/13/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

провівши підготовче судове засідання в приміщенні суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 за № 12024020020001238,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту не вбачає. Передбачених законом підстав для складання досудової доповіді також не вбачає. В судове засідання просив викликати обвинуваченого, захисника, свідків згідно реєстру. Прокурором також заявлено клопотання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 передбачених частиною 5 статті 194 КПК України обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2024 у справі № 127/33095/24, як на особу, яка внесла заставу, які продовжені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2024 у справі № 127/38969/24 до 04.01.2025 року, строк дії яких закінчився. Клопотання мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_4 заперечив проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, заявив суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору на підставі п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також з тих підстав, що доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає КПК (містить ряд дефектів: не зазначено час проведення процесуальних дій та ін.). Щодо визначення обов`язків не заперечував. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 32, 33 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд не вбачає.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору суд вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Оскільки повернення обвинувального акту є правом, а не обов`язком суду, то підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Пункт 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачає в якості підстави для повернення обвинувального акту прокурору – його невідповідність вимогами КПК України. Стаття 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту. Так, зокрема, відповідно до п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Захисник в клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору зазначає, що в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та відсутнє формулювання обвинувачення, а саме: при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення стороною обвинувачення свідомо приховано ряд встановлених на досудовому розслідуванні фактичних обставин, які, на думку захисту, виправдовують обвинуваченого, в тому числі і про провокацію злочину. Захисник також наголошує на тому, що в формулюванні обвинувачення не розкрито дату, час, місце незаконного придбання ОСОБА_5 наркотичної та психотропної речовин з метою подальшого збуту, а обмежено лише формулюванням: «у невстановленому органом досудового розслідування місці, дату та час незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, які зберігав при собі з метою подальшого збуту».

Проте, ці обставини, зазначені стороною захисту, стосуються предмету доказування винуватості або невинуватості обвинуваченого, що підлягають з`ясуванню під час судового розгляду справи по суті, та не вказують на відсутність в обвинувальному акті викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та на відсутність формулювання обвинувачення. Непогодження стороною захисту з викладом в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та з формулюванням обвинувачення ще не вказує на їх відсутність.

Дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення дотрималася вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Щодо тверджень сторони захисту про недолік викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Тобто, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Суд до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи не уповноважений перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення під час направлення обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Окрім того, повернення обвинувального акта прокурору для виправлення недоліків не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування та не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення обвинувального акта відповідно до вимог ст. 291 КПК.

Посилання захисником на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, як на підставу для повернення обвинувального акту, суд вважає необґрунтованими, оскільки незазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування часу проведення процесуальних дій (обмежуючись тільки датою) не є підставою для повернення обвинувального акта. Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Судом встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для його повернення прокурору, визначені законом, відсутні. Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, угоди у вказаному провадженні не укладались.

Сукупність вказаного переконує суд у тому, що обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду.

З метою підготовки до судового розгляду, суд вважає за необхідне визначити, що судовий розгляд слід провести у відкритому судовому засіданні, в яке викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Щодо заявленого прокурором клопотання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених частиною 5 статті 194 КПК України обов`язків, як на особу, яка внесла заставу, то суд при вирішенні означеного процесуального питання входить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2024 у справі № 127/33095/24 до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з одночасним визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та у випадку внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Заставодавцем було внесено заставу. Означені обов`язки продовжені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2024 у справі № 127/38969/24 до 04.01.2025 року, строк дії яких закінчився.

В клопотанні прокурор просить повторно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 передбачені пунктами 1 – 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 5 статті 194 КПК України передбачено: якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, застосовуються слідчим суддею (судом) до підозрюваного (обвинуваченого) під час обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і за своєю правовою природою є частиною запобіжного заходу, що обраний судом. Означені обов`язки не є самостійним запобіжним заходом, оскільки вичерпний перелік видів запобіжних заходів визначний ч. 1 ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч.7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Як видно, частина 7 статті 194 КПК України передбачає процесуальну можливість продовження слідчим суддею, судом строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були визначені при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, однак не передбачає можливості їх самостійного визначення слідчим суддею, судом без обрання запобіжного заходу.

Оскільки станом на дату проведення підготовчого засідання запобіжний захід – взяття під варту з можливістю внесення застави ОСОБА_6 вже обрано, заставу внесено, а строк дії обов`язків закінчено, то самостійне визначення судом обов`язків без обрання обвинуваченому запобіжного заходу – не передбачене ч. 3 ст. 315 та ч.7 ст. 194 КПК України. Тому, в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому обов`язків слід відмовити.

Керуючись статтями 314, 315, 316, 317, 194 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5  – адвоката  ОСОБА_4  про повернення прокурору обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 за № 12024020020001238 – відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 за № 12024020020001238, на 16:00 год. 28.01.2025 в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, зал судових засідань № 9).

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника.

В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених частиною 5 статті 194 КПК України обов`язків, як на особу, яка внесла заставу – відмовити.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя: