Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Харків  

 20 січня 2025 року                                                                                 № 520/30260/24  

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом       за позовною заявою        ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), третя особа - Державна казначейська служба України, у якій позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог,  просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;

2. зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн;

3. визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

4. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з рахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

5. допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачами допущено протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, тому позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює усі нарахування і виплати судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків на відповідний бюджетний період, затверджений відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2024 рік» та не має права самостійно зменшувати чи збільшувати розмір суддівської винагороди суддям. Вказує, що інформативним листом Мінфіну від 11.08.2020 № 04110-08-2/24733 було зазначено, що видатки на 2021 рік на оплату праці працівників бюджетної сфери розраховано з урахуванням прогнозного розміру посадового окладу працівника І розряду ЄТС та прогнозного розміру мінімальної заробітної плати; працівників державних органів, суддів - на рівні 2020 року та граничні показники видатків та надання кредитів з державного бюджету на 2021– 2023 роки; видатки на оплату праці суддям залишились на рівні 2020 року. Звертає увагу, що положення статті 7 Закону № 3460-IX, якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 1 січня 2024 року у розмірі 2102 гривні є чинними, неконституційними не визнавалися та не скасовувалися, а тому підлягає виконанню.

Відповідач, Державна судова адміністрація України, відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області правом надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог не скористалась.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.11.2024 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачці строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду за період 01 червня 2024 року по 30 липня 2024 року.

Ухвалою від 20.11.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін відповідно до положень      статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України      (далі -      КАС України).

Оскільки 06.12.2024, 13.12.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, у період з 26.12.2024 по 17.01.2025 суддя перебувала на лікарняному, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки та лікування.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 перебуває на посаді судді Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Указом Президента України №336/2012 від 18 травня 2012 року позивачка була призначена на посаду судді Комінтернівського районного суду м. Харкова строком на п`ять років.

Указом Президента України «Про призначення суддів» № 429/2018 від 19.12.2018 призначена на посаду судді безстроково.

Позивачка вважає, що за час її перебування на посаді судді Комінтернівського районного суду м. Харкова в період з з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року  виплата суддівської винагороди здійснювалася не в повному обсязі, оскільки при нарахуванні суддівської винагороди застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року», та який станом станом на 01 січня 2024 року становить 3028, 00 грн.

Позивачка, вважаючи протиправними  дії щодо нарахування та виплати у період з з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, звернулась до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII визначено, що зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” (далі по тексту - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій”.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV “Про прожитковий мінімум”, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту зазначеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 9 листопада 2023 року № 3460-IX (далі по тексту - Закон України № 3460-IX) встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законами України № 3460-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Проте, Закон України № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Закону України № 3460-IX була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці нараховано та виплачено за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується сторонами по справі.

При цьому, як зазначено вище, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Закону України № 3460-IX є неправомірною.

Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, нараховуючи та виплачуючи позивачці суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 грн., діяло з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивачки та гарантій незалежності судді.

Отже, за таких обставин, оскільки позивачка має право на розмір суддівської винагороди, встановлений      статтею 135 Закону №1402-VIII, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Стосовно позовних вимог до другого відповідача - Державної судової адміністрації України, суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу у цій категорії справ на необхідності дослідження та встановлення фактичних обставин справи саме в аспекті того, ким з відповідачів було допущено протиправну бездіяльність, а також досліджувати належність відповідача у справі.

Так, для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам у цій категорії спорів необхідно з`ясовувати участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, і, як наслідок, визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи відповідач (другий відповідач).

Суд ураховує, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області у відзиві на позовну заяву зазначило, що територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону №2710-ІХ, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року у розмірі 2102 гривні. Вказано, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі.

Ураховуючи надані сторонами пояснення, судом встановлено, що ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів, сума коштів була недостатньо виділена для забезпечення виплати Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області суддівської винагороди обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Із врахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі “щодо розміру суддівської винагороди”, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

З огляду на викладене, суд для ефективного захисту прав позивачки вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн та зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн.

Щодо вимог про допуск до негайного виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Ураховуючи те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивачки конкретної суми недоплаченої суддівської винагороди, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою      статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених      статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень      статті 90 КАС України      суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір»  позивачка звільнена від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями      2,      5,      72,      77,      139,      241,      243-246,      255,      295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служби України  про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, місцезнаходження: майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61050, ЄДРПОУ 26281249.

Відповідач 2 Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5,м. Київ,01601, ЄДРПОУ 26255795.

Третя особа - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6,м. Київ,01601, ЄДРПОУ 37567646.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.01.2025.

Суддя                                                                                      О.В Пасечнік