Справа № 22-ц-1495/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.
Суддя-доповідач Бойчук І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Горблянського Я.Д., Павлишиної А.Т.,
секретаря Сурмачевської У.С.,
сторін: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Космацької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 29 квітня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом і вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Космач померла ОСОБА_5, яка залишила заповідальне розпорядження щодо належного їй майна у АДРЕСА_1 на користь своїх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Проте, жодний із спадкоємців не вступив у володіння спадковим майном.
Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а двоє інших спадкоємців відмовилися від своєї частки у спадковому майні на його користь, то він прийняв спадщину, але не може її оформити на своє ім’я, оскільки відсутні відомості про власність на дане будинковолодіння.
Рішенням Косівського районного суду від 29 квітня 2011 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове будинковолодіння АДРЕСА_1 Івано-Франківської області..
Справа №22-ц-1495/2011 р. Головуючий у І інстанції Крилюк М.І.
Категорія 37 Суддя-доповідач Бойчук І.В.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду, ОСОБА_2 вказує на те, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В описовій частині оскаржуваного рішення суду не зазначено з якого доказу було встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовилися від спадщини на користь позивача.
Спадщина від ОСОБА_9 була прийнята ОСОБА_10 з моменту її відкриття ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Так, ОСОБА_10 вступила в управління своєю спадщиною у виді житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки вона проживала у вказаному житловому будинку, здійснювала своїми силами і за власні грошові кошти ремонт житлового будинку і господарських споруд, підтримувала їх у належному стані, вела господарство з використанням цих споруд тощо.
В свою чергу ОСОБА_10 є матір’ю позивача ОСОБА_3, та інших синів: ОСОБА_2, ОСОБА_11 і ОСОБА_2, які разом є спадкоємцями першої черги після відкриття її спадщини, оскільки відповідно до п. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця, та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Однак, Косівським районним судом не встановлено наявність у ОСОБА_10 спадкоємців і того чи прийняли вони за нею спадщину та не запропоновано таким особам приєднатись до розгляду спору в якості третіх осіб.
На момент відкриття спадщини 16 травня 2006 року за ОСОБА_10 з нею постійно проживав ОСОБА_2. При цьому, позивач ОСОБА_3 не проживав з ОСОБА_10 постійно, що стверджується довідкою виконавчого комітету Космацької сільської ради.
Спірний будинок є самочинно збудований, оскільки на нього немає жодної дозвільної документації. Суд першої інстанції на порушення статей 214, 215 ЦПК на цей факт і положення ч.2 ст.376 ЦК уваги не звернув, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та вирішив питання про визнання права власності в порядку спадкування на будинок, який є самочинно збудованим і спадкодавець не набув права власності на зазначене нерухоме майно.
При цьому, визнавши право власності на житловий будинок і господарські споруди, суд реалізував компетенцію колегіального органу, який здійснює прийняття об’єктів нерухомого майна в експлуатацію, а також компетенцію органу місцевого самоврядування, за розпорядженнями якого здійснюється державна реєстрація прав на об’єкти нерухомого майна.
Просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що спір виник з приводу власності на майно- домоволодіння АДРЕСА_1, яке позивач вважає спадщиною після смерті ОСОБА_9 Суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_3, вказавши, що спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_9 її сини спадщини не прийняли і не звернулися до нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини. Проте, до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного з’ясування дійсних обставин справи. Виходячи із змісту ст. ст. 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, висновок суду про те, що спадкоємці за заповітом, залишеним ОСОБА_9 не вступили в управління спадковим майном на час відкриття спадщини, що один з них помер, а двоє інших відмовилися від спадщини на користь позивача спростовується доводами апелянта про те, що його мати ОСОБА_10, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9, а він та інші брати уже після смерті матері мають право на рівні з позивачем на право власності на спірний будинок.
Саме майно, з приводу якого виник спір, не може вважатися в даний час спадковим, оскільки за змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Проте, будь-яких правоустановлюючих документів на майно, з приводу якого заявлено позов, зокрема свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в матеріалах справи відсутнє і відповідно до довідки Коломийського МБТІ (а.с. – 36) воно ним не видавалося.
Відсутній також висновок компетентного органу про те, що фактично існуюча споруда, час завершення будівництва якої орієнтовно визначається 1938 роком і значиться під господарським номером АДРЕСА_1 ( а.с. 15), на даний час відповідає державним будівельним нормам для житлових будинків.
Суд першої інстанції на вищезазначені недоліки уваги не звернув, у зв’язку з чим оскаржуване рішення не може вважатися законним та обґрунтованим і підлягає до скасування, як таке, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі слід ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 218, 307, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 29 квітня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Космацької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.
Головуючий І.В.Бойчук
Судді: Я.Д.Горблянський
А.Т. Павлишина