РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-2628-1/07
26 червня 2007 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва під головуванням судді Мельника В.В. при секретарі Соколюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,
встановив:
У липні 2007 р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що 13.07.1991 року вони зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
Позивачка зазначала, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалося через взаємне нерозуміння на несумісництво характерів. Проживають окремо та шлюбні відносини не підтримують з травня 2004 року. Зазначивши, що подальше збереження сім'ї є неможливим, шлюб носить формальний характер, позивачка просила задовольнити позов.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2. у попередньому судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, а тому згідно частини 4 статті 130 ЦПК України суд вважав за можливе ухвалити судове рішення у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13.07.1991року. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.
У травні 2004 року сторони припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, збереження сім'ї неможливо.
Встановленому факту відповідають сімейні правовідносини сторін, урегульовані нормами Сімейного кодексу України, що виникли у зв'язку з укладенням шлюбу. Підставою для задоволення позову є те, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї в умовах, що склалися, стали неможливими.
Враховуючи майновий стан кожного з подружжя й інші конкретні обставини справи, зокрема, вчинення дій, що призвели до розпаду сім'ї, суд вважає за необхідне покласти обов'язок по сплаті державного мита, яке суд визначає згідно абзацу третього підпункту "б" пункту 5 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в розмірі 17 грн., при реєстрації розірвання шлюбу на відповідача. Виходячи з наведеного, позивачку від сплати мита необхідно звільнити.
При задоволенні позову суд також враховує визнання позову відповідачем у справі, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,11,60, 130,213-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 13 липня 1991 року відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного району м. Києва, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, актовий запис НОМЕР_1, розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу органами РАЦСу, стягнути з ОСОБА_2 17 грн. державного мита на користь держави, ОСОБА_1від сплати державного мита звільнити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження