Справа №22-ц-4148/11Головуючий у І інстанціїСкрипник О.Г.
Категорія29Доповідач у 2 інстанції Савченко
26.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
11 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, УДАІ ГУ МВС України в Київській області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2010 р. позивач звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що 16.12.2009 р. інспектором Вишгородського взводу ДПС відносно неї була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., яка постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2010 року скасована. Крім того, 05.05.2010 р. інспектор Вишгородського взводу ДПС склав відносно неї протокол про адміністративне правопорушення і постановою Вишгородського районного суду Київської області на неї було накладено стягнення, проте постановою апеляційного суду Київської області від 26.10.2010 р. постанова суду скасована. Вказувала, що в результаті неправомірних дій працівників ДАІ при виконанні службових обов’язків їй завдано моральної шкоди, пов’язаної з незаконним обвинуваченням в адміністративному правопорушенні, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала в результаті приниження її честі і гідності та морального тиску з боку працівників міліції. Завдану моральну шкоду оцінила в 5000 грн, яку і просила стягнути з відповідача на її користь.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
- 2 -
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю вини у діях працівників міліції при виконанні ними своїх службових обов’язків при складанні адмінпротоколу і постанови, а також відсутністю шкоди, яка зі слів позивачки була їй завдана.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить відшкодувати моральну шкоду, завдану на її думку неправомірними діями працівників міліції по притягненню її до адміністративної відповідальності (в першому випадку) та складанням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення (у другому випадку) і передачею його на розгляд до суду.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконних дій, рішень органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, перелічених у ч. 1 ст. 1176 ЦК України, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Частина 1 ст.1176 ЦК України не передбачає такої підстави відшкодування шкоди як незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,а лише у вигляді арешті чи виправних робіт.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода завдана фізичній особі внаслідок іншої, ніж визначено в ч. 1 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності, незаконного рішення цих органів, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Згідно із зазначеними нормами обов'язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.12.2009 р. інспектором Вишгородського взводу ДПС Ізовітою В.І. у відношенні позивачки винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., яка постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2010 року скасована. Штраф позивачкою сплачений не був.
Крім того, 05.05.2010 р. інспектором Вишгородського взводу ДПС Хмельницьким Ю.Ю. у відношенні позивачки було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, на підставі якого Вишгородський районний суд своєю постановою від 16.07.2010 р. наклав стягнення на позивачку у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Постановою судді апеляційного суду Київської області від 26.10.2010 р. постанова суду скасована і провадження у справі закрите у зв’язку із відсутністю події та складу адмінправопорушення.
Також судом встановлено, що наявності загальних підстав для відшкодування моральної шкоди позивачка не обгрунтувала, доказів її заподіяння незаконними діями. рішеннями чи бездіяльністю всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надала.
За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги про те, що ч.2 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»містить положення щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу, не звільняють позивачку від необхідності доказування факту заподіяння моральної шкоди, як і не спростовують
- 3 -
висновків суду про відсутність у справі передбачених ст.57 ЦПК України доказів завдання такої шкоди позивачу.
Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення строків вручення їй судової повістки та те, що суд двічі виходив до нарадчої кімнати не спростовують вищенаведених висновків і не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що після видалення до нарадчої кімнати для постановлення рішення у справі суд першої інстанції вийшов із нарадчої кімнати і поновив судовий розгляд, про що постановив відповідну ухвалу, що передбачає ст.195 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________