Справа №22-ц-4088/11Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.
Категорія26Доповідач у 2 інстанціїСавченко
26.07.2011
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 21.01.2008 р. ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кошти в сумі 43000 доларів США терміном на 16 років із розрахунку 12,9 % річних. За умовами договору позивач мав повертати кредит та відсотки щомісячними платежами, однак не виконує цих обов’язків, станом на 08.06.2009 р. має прострочену заборгованість в сумі 2654,19 доларів США. Вказував, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 21.01.2008 р. між банком та відповідачами укладено договір іпотеки належної останнім квартири АДРЕСА_1 Посилаючись на умови кредитного договору та ст.1050 ЦК України, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь банку достроково заборгованість за кредитом станом на 08.06.2009 р. в розмірі 42628,54 долари США, з яких 39416 доларів - сума кредиту, що стягується достроково, 1018,25 доларів –прострочений борг за кредитом, 558,35 доларів –прострочений борг по відсоткам, 1635,94 доларів –борг за відсотками, 2084,57 грн. пені та судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 року позов з адоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідачів на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 42628,54 долари США, 2084,57 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач ПАТ АБ «Укргазбанк»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення скасуванню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на наступні питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.01.2008 р. між ВАТ АК «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав в банку кредит на споживчі потреби готівкою в розмірі 43000 доларів США терміном на 16 років із розрахунку 12,9 % річних. За умовами кредитного договору позичальник зобов’язався повертати кредит і відсотки шляхом внесення щомісячних платежів (а.с.13-15). Згідно п.3.2.8 договору банк має право у разі невиконання позичальником зобов’язань за договором і наявності заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.
В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між позивачем і відповідачами 21.01.2008 р. укладено договір іпотеки належної останнім на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 (а.с.18-23).
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує обов’язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, з січня 2009 р. припинив погашення кредиту, в результаті чого станом на 08.06.2009 р. він має прострочену заборгованість по поверненню кредиту в сумі 2654,19 доларів США (28-29).
Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за кредитним договором, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки наявністю простроченої заборгованості, яка у свою чергу дає підстави для дострокового стягнення суми виданого кредиту як з позичальника, так і з інших відповідачів, як майнових поручителів.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що поскільки строк виконання кредитного договору встановлений сторонами до 21.01.2024 р., то питання про звернення стягнення на предмет застави банку слід вирішувати під час виконання судового рішення про стягнення боргу.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені в результаті неповного з’ясування обставин справи, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Визначаючи борг за кредитним договором в іноземній валюті, суд допустив неповне з’ясування обставин справи, поскільки не встановив наявність у позивача генеральної ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, які дають підстави як для видачі так і для стягнення виданого кредиту в іноземній валюті.
- 3 -
Стягуючи суму боргу з усіх відповідачів, суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши приписи ст.11 ЦПК України, яка визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути борг за кредитним договором лише з позичальника –ОСОБА_2, а не з усіх відповідачів.
При цьому, стягуючи борг з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (батьків та брата позичальника), суд помилково вважав, що останні як майнові поручителі (іпотекодавці), несуть перед кредитором відповідальність по поверненню кредитних коштів разом із боржником. Проте суд не врахував положень матеріального права, зокрема ст.575 ЦК України та статей 11, 33 Закону України «Про іпотеку», які встановлюють, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення коштів із майнових поручителів.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції порушив норми матеріального права зокрема ст.33 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює як підстави звернення стягнення на предмет іпотеки (невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання), так і те, що, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку по відмову в позові в цій частині з тих міркувань, що питання про звернення стягнення на предмет застави банку слід вирішувати під час виконання судового рішення про стягнення боргу.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
З огляду на те, що ухвалюючи рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, допустив неповне з’ясування судом обставин справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи справу в межах заявлених вимог колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
- 4 -
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).
Поскільки встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 43000 доларів США, а також встановлено, що відповідач не виконує передбачені договором обов»язки по внесенню щомісячних платежів і станом на 08.06.2009 р. має прострочену заборгованість в сумі 2654,19 доларів США, то відповідно до вимог закону банк має право на дострокове повернення всього кредиту, яка включає в тому числі частину кредиту, строк сплати якої ще не настав.
Колегія суддів вважає, що ухвалення рішення про стягнення боргу за кредитним договором та рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, потягне за собою стягнення в подвійному розмірі, бо передбачає видачу двох виконавчих листів, а відтак з огляду на суть позовних вимог підлягає до задоволення позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
При цьому відповідно до положень ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»суд вважає за необхідне визначити у рішенні : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів погоджується із розміром боргу в сумі 42628,54 долари США та 2084,57 грн., визначеним позивачем, поскільки він грунтується на наданих позивачем розрахунках, які відповідачами не спростовані.
Вимоги позивача про визначення боргу в іноземній валюті обгрунтовані, поскільки з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ АБ «Укргазбанк»на момент укладення кредитного договору від 21.01.2008 р. мав банківську ліцензію НБУ № 123 від 19.11.2001 р. з дозволом № 123-3 від 05.07.2007 р. на здійснення певних валютних операцій, який є генеральною ліцензією і який мається в матеріалах справи. Відповідну банківську ліцензію і дозвіл банк має на дани й час.
Таке відповідає положенням ст. 99 Конституції України, ст. 192, ч.3 ст.533 ЦК України, ст.47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного кнтролю».
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»задоволити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2009 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задоволити частково. В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк»за кредитним договором № 03-Ф/08-25 від 21.01.2008 року в розмірі 42628 доларів 54 центи США та 2084 гривень 57 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області загальною площею 69,8 м2, житловою площею 42,5 м2 за договором іпотеки від 21.01.2008 р.
- 5 -
Предмет іпотеки квартира АДРЕСА_1 в м.Біла Церква Київської області, яка перебуває у спільній сумісній власності та користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною сторонами в договорі іпотеки від 21.01.2008 р. в розмірі 320000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»судові витрати в сумі 150 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________