Судове рішення #18430995


Справа №22-ц-4070/11Головуючий у І інстанції Гайдученко В.Д.

Категорія26Доповідач у 2 інстанціїСавченко

26.07.2011


Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

04 липня 2011 року                                                                                м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в  складі:

          головуючого                              Даценко Л.М.,

          суддів                                        Іванової І.В., Савченка С.І.,

при секретарі                              Мироненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.05.2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк», треті особи : приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, -          

в с т а н о в и л а :

В січні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що  14.10.2010 р. між відповідачами було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ «Фортуна-Банк»житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1324 га по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області. Вказував, що даний договір іпотеки порушує права та інтереси позивача, поскільки на момент його укладення на все належне відповідаці ОСОБА_2 нерухоме майно було накладено арешт. Даний арешт накладений в порядку забезпечення позову ухвалою Обухівського районного суду від 02.06.2010 р. у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк»до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про виділ в натурі майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Ухвала суду про забезпечення позову була того ж дня передана на виконання до Обухівського ВДВС і того ж дня була виконана, а відтак відповідачі не мали права укладати договір іпотеки, а приватний нотаріус його посвідчувати. Проте, незважаючи на наявність арешту, даний договір був укладений і нотаріально посвідчений, що суперечить актам цивільного законодавства, в тому числі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка забороняє нотаріальне посвідчення угод щодо арештованого нерухомого майна. Просив визнати недійсним оспорюваний договір іпотеки на підставі статей 203, 215 ЦК України та зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 зняти заборону відчуження будинку і ділянки по АДРЕСА_1, накладену у зв’язку із посвідченням договору іпотеки, вилучити із реєстру заборон записи про заборону їх відчуження, виключити із реєстру іпотек запис про обяження цього майна іпотекою.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.05.2011 року позов  задоволено в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення  суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

                                                  -  2  -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення скасуванню з таких підстав.

                                        

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і  обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі  питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 03.07.2008 р. між  ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 (на той час чоловіком відповідачки) укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав в банку кредит в сумі 4600000 доларів США (а.с.94-102). Умови вказаного договору щодо повернення кредиту позичальником не виконувалися, а тому за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 01.02.2010 р., залишеним без змін ухвалами апеляційного суду м.Києва та Верховного Суду України, з нього на користь банку було стягнуто борг в сумі 29005771,28 грн. (а.с.135-137).  

У зв’язку із недостатністю майна у позичальника, позивач в березні 2010 р. подав до суду позов про виділення частки у спільному майні, належному позичальнику ОСОБА_5 та  його дружині ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.147-151). У вказаній справі ухвалою Обухівського районного суду від 02.06.2010 р. в порядку забезпечення позову було  накладено арешт на все нерухоме майно, належне відповідачці ОСОБА_2 Дана ухвала того ж дня була виконана Обухівським ВДВС, який 02.06.2010 р. виніс постанову про накладення арешту (а.с.13), і того ж дня відомості про арешт належного відповідачці майна були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с.14).

Також судом встановлено, що 14.10.2010 р. приватний нотаріус Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчила договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ «Фортуна-Банк»належне їй нерухоме майно у вигляді житлового будинку і земельної ділянки площею 0,1324 га по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області на забезпечення виконання укладеного між нею та банком кредитного договору (а.с.130-134).

На момент укладення і нотаріального посвідчення оспорюваного позивачем договору  іпотеки, арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2, зберігав свою силу і не був змінений чи скасований.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у  відповідачки ОСОБА_2 виникли правовідносини та боргові зобов’язання в інтересах сім’ї перед позивачем ПАТ «Альфа-Банк», де її чоловік отримав кредит, бо згідно ст.61, 73 СК України один з подружжя може нести майнову відповідальність за зобов’язанням, учасником якого був другий із подружжя.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони  зроблені в результаті порушення судом норм матеріального і процесуального права.





                                                  -  3  -

Згідно ст.ст.3,10,60,119 ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог,  викладає обставини, якими обгрунтовуються вимоги, та їх правові підстави, а суд розглядає і вирішує спір на підставі і виключно в межах заявлених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину з підстав  невідповідності його вимогам актів цивільного законодавства, а саме вчиненням правочину у відношенні майна, на яке був накладений арешт у зв’язку із вирішенням судового спору. При цьому позивач чітко послався в позові на норми права, якимим він обгрунтовує вимоги. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував підстави та предмет позову, зазначені позивачем в заяві, та всупереч вимогам ст.213-214 ЦПК України не з’ясував і не обгрунтував у мотивувальній частині рішенні чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, пов’язаних із визнанням правочину недійсним.

Натомість, обгрунтовуючи мотиви задоволення позову, суд послався у мотивувальній  частині рішення на факт виникнення у відповідача зобов’язання в інтересах сім’ї, про яке позивач не просив, і яке не було предметом позову.

Крім того, вирішуючи спір, суд застосував норми матеріального права, зокрема ст.ст.60,61,  73 СК України і ст.368 ЦК України, які не регулюють спірних відносин, щодо визнання правочину недійсним з підстав в казаних у позові і на які позивач не посилався обгрунтовуючи свої вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд припустився порушення норм процесуального права, що виразилося у задоволенні позовних вимог та зобов’язанні вчинити дії особу, яка не була притягнута до участі у справі у якості відповідача. Це стосується приватного нотаріуса ОСОБА_3, який має статус третьої особи у справі.

Крім того, зобов’язуючи приватного нотаруса вчинити дії щодо зняття заборони на  відчуження майна, вилучення із реєстру заборон записів про заборону відчуження майна та виключення із реєстру іпотек запис про обяження цього майна іпотекою, суд не з’ясував, та не послався у рішенні в чому полягає спір між позивачем і приватним нотаріусом ОСОБА_3 та які права позивача порушені, невизнані чи оспорюються нотаріусом.

Зазначені вище порушення, яких припустився суд першої інстанції, призвели до  неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої  інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної  скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  ухвалене з порушенням норм матеріального і поцесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.   

За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому  Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.   



                                                  -  4  -

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в   момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 2 і 3 ст.55 Закону України «Про нотаріат»при посвідченні угод про  відчуження або заставу жилого будинку, квартири, земельної ділянки, іншого нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Аналогічні приписи містяться в п.38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій  нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 р.

З огляду на приписи закону колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання  недійсним договору іпотеки, укладеного 14.10.2008 р. між відповідачами, підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що на час укладення вказаного договору, на все належне відповідачці нерухоме майно був накладений арешт, відомості про який були у встановленому законом порядку внесені компетентною особою до відповідного реєстру заборон.

За таких обставин посвідчення нотаріусом оспорюваного договору іпотеки суперечить вимогам діючого законодавства, у зв’язку із наявністю чинного арешту майна, який забороняє в повному обсязі розпоряджатися власністю, а відтак підставі ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України суд визнає договір іпотеки недійсним.

Доводи відповідачки про те, що нотаріус перевірив наявність заборони відчуження та  арешту на майно, яке передавалося банку в іпотеку, і їх не виявив колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не грунтуються на законі.

Підставою визнання недійсності правочину є об’єктивний факт існування арешту майна  відповідачки і внесення відомостей про цей арешт до реєстру, вне залежності від того чи виявив його нотаріус, чи ні при вчиненні нотаріальної дії. Відповідно до вимог закону нотаріус повинен з’ясувати наявність відомостей у реєстрі заборон за всіма параметрами запиту (ім’я власника, вид нерухомого майна, його адреса).

Такі доводи позивача щодо законності дій нотаріуса, який не виявив арешту,  спростовуються матеріалами справи в яких міститься лист Міністерства юстиції України про результати перевірки дій приватного нотаріуса ОСОБА_4 при посвідченні спірного договору іпотеки, згідно якого в діях нотаріуса виявлено порушення норм Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, у зв’язку з чим нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_4 зупинена. (а.с.35-36).

Не грунтуються на законі і доводи відповідачки про те, що права позивача оспорюваним  договором іпотеки не порушені, він не є учасником правочину і не вправі його оспорювати.

За положеннями ч.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину  недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З матеріалів справи вбачається, що арешт на майно відповідачки був накладений у зв’язку  із недостатністю у позичальника ОСОБА_5 майна для повернення кредиту в сумі 4600000 дорарів США та необхідністю звернення стягнення на його частку у майні, яке належить йому та його дружині ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно оспорюваний позивачем договір іпотеки, яким позивач фактично позбавляється  можливості звернення стягнення на майно у зв’язку із укладенням договору іпотеки і забороною його відчуження, безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача, які полягають у поверненні кредиту.

                                                  -  5  -

Позовні вимоги про зобов’язання приватного нотаріуса ОСОБА_3 зняти заборону  відчуження будинку і ділянки по АДРЕСА_1, накладену у зв’язку із посвідченням договору іпотеки, вилучити із реєстру заборон записи про заборону їх відчуження, виключити із реєстру іпотек запис про обяження цього майна іпотекою задоволенню не підлягають, поскільки, поскільки нотаріус не є відповідачем у вказаній справі.

Крім того, позивач не надав доказів про порушення його прав з боку приватного нотаріуса ОСОБА_3, а також доказів про наявність спору.

На думку колегії суддів спір може мати місце лише у випадку відмови приватного нотаріуса у вчиненні дій, чого позивач не довів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.05.2011 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити частково. Визнати недійсним, укладений 14.10.2010 р. між ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк», договір іпотеки  належних ОСОБА_2 : будинку АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області та земельної ділянки площею 0,1324 га по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.



          Головуючий :                    ___________________




Судді :                                   ___________________     ________________



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація