Справа № 2-251/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

06 жовтня 2011 року     Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

       Головуючого-судді                          - Казака С.Ю.

       при секретарі                                    - Бабка Г.Г.

    за участю представників позивача - Лесковець Р.І., Місько О.Г.

    відповідача                                        - ОСОБА_3

    представників відповідачів             - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна»до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Альянс Європа»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого зазначило, що ОСОБА_3, працював в ТОВ «Лагуна»комерційним директором, є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з двох поверхів, які мають незалежний вхід. Другий поверх зазначеного приміщення згідно договору оренди №27 від 01.12.200 6року у ОСОБА_3 орендувало ТОВ «Лагуна». Дане складське приміщення площею 210 кв.м, розташоване на другому поверсі, ТОВ «Лагуна»використовувало для зберігання товару –пластикових сіток. ОСОБА_3 отримував орендну плату у повному обсязі. ТОВ «Лагуна»займається реалізацією пластикових сіток з 2002 року. Працюючи комерційним директором в ТОВ «Лагуна»ОСОБА_3 мав доступ до документів, матеріальних коштів, йому підпорядковувались працівники, у тому числі охорона ТОВ «Лагуна». 21.06.2007 року з ініціативи ОСОБА_3 була проведена інвентаризація складу (пластикових сіток), складено інвентаризаційний акт. Згідно акту інвентаризації від 21.06.2007 року на кладі знаходився товар –сітки пластикові на суму 708405 грн. 97 коп. за списком. Товар оприходуван по бухгалтерії. На наступний день 22.06.2007 року ОСОБА_3, як власник приміщення, яке орендувало ТОВ «Лагуна», почав охороняти приміщення за свій кошт, уклавши угоду з приватною охоронною агенцією та змінив замки на приміщенні у якому зберігались пластикові сітки. Після цього, він зібрав працівників ТОВ «Лагуна»та об’явив про своє звільнення з ТОВ «Лагуна». Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Жодну з умов договору ТОВ «Лагуна», як орендар, не порушило, претензій від орендодавця не отримувало. Такими діями ОСОБА_3 односторонньо, в порушення договору самостійно, без їх згоди, повернув собі приміщення, де знаходилось майно ТОВ «Лагуна». 19.06.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали між собою фіктивний договір купівлі-продажу №01 від 19.06.2007 року про продаж пластикових сіток на суму 480561 грн. 12 коп. До зазначеного договору купівлі-продажу додається специфікація, яка повністю співпадає з переліком інвентаризаційного опису від 21.06.2007 року ТОВ «Лагуна», що фактично підтверджує намір відповідачів створити вигляд підстав для вивезення товару з приміщення, яке ТОВ «Лагуна»орендувало у ОСОБА_3 Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_6 отримав товар (сітки пластикові) на складі за адресою: АДРЕСА_1 Оплата товару фактично не відбулась. 02.07.2007 року ОСОБА_3 реєструє нове підприємство ТОВ «Дельта Альянс», де працює також ОСОБА_6, який починає активну продаж пластикових сіток. 26.09.2007 року реєструється нове підприємство ТОВ «Дельта Альянс Європа», де засновником та директором є ОСОБА_3 ТОВ «Дельта Альянс»фактично припиняє свою діяльність, працівники звільняються та працевлаштовуються в ТОВ «Дельта Альянс Європа» і вся діяльність з продажу сіток пластикових поновлюється на цьому підприємстві та продовжується до наступного часу. З часу захоплення складу 22.06.2007 року ТОВ «Лагуна»не має доступу до складу, товар, що залишився на складі не повернуто. З 23.06.2007 року по 07.08.2007 року приміщення складу, в якому зберігались сітки пластикові ТОВ «Лагуна», неодноразово відвідували ОСОБА_6, ОСОБА_3, сини останнього. На 07.08.2007 року було вивезено увесь товар (сітки пластикові), що належать ТОВ «Лагуна»і склад, що знаходиться у офіційній оренді ТОВ «Лагуна»був пустий. Вивезений товар (сітки пластикові), що належав ТОВ «Лагуна», був переданий ТОВ «Дельта Альянс», згідно чого договір купівлі-продажу №01 від 19.06.2007 року, акт про сплату від 09.07.2007 року складено «про людське око», щоб прикрити перехід товару у власність ТОВ «Дельта Альянс», тобто без наміру на дійсне виникнення та припинення правовідносин по договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Так, як уся діяльність ТОВ «Дельта Альянс»після двох місяців була передана ТОВ «Дельта Альянс Європа», воля якого є продовженням волі ОСОБА_3, останнє не могло не знати про передачу йому товару не власником. Як наслідок, і ОСОБА_3, і ТОВ «Дельта Альянс Європа»відносно товару є недобросовісними набувачами, а фіктивний договір №01 від 19.06.2007 року був зроблений для утворення обставин того, що товар не передавався ТОВ «Дельта Альянс Європа». Вищезазначеними діями ТОВ «Лагуна»заподіяна шкода, яку необхідно відшкодувати передачею товару того ж ґатунку та кількості згідно інвентаризаційного опису від 21.06.2007 року на суму 708405 грн. 97 коп. В зв’язку з цим, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу №01 від 19.06.2007 року та акт про сплату від 09.07.2007 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, як фіктивні; стягнути солідарно з ОСОБА_3В, та ТОВ «Дельта Альянс Європа»на користь ТОВ «Лагуна»за заподіяну шкоду шляхом передачі товару (сітки пластикові) в натурі того ж роду і якості згідно переліку.  

        Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та зазначив, що діями відповідачів ТОВ «Лагуна»було заподіяно матеріальну шкоду. Товар (сітки пластикові) перераховано згідно цін продажу компанії «Дельта Альянс Європа». В зв’язку з тим, що ОСОБА_3 реалізував товар та за рахунок продажу отримав дохід вище вартості втраченого ТОВ «Лагуна»майна на суму 708405 грн. 97 коп., то підлягає стягненню на користь ТОВ «Лагуна» з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, а також 5% за користування від отриманої суми. На підставі чого, остаточно просили визнати недійсним договір купівлі-продажу №01 від 19.06.2007 року та акт про сплату від 09.07.2007 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, як фіктивні; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Дельта Альянс Європа»на користь ТОВ «Лагуна»за нанесену шкоду шляхом передачі товару (сітки пластикової) в натурі того ж роду і якості згідно переліку на суму 1467807 грн. 60 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Дельта Альянс Європа»на користь ТОВ «Лагуна» за нанесену матеріальну шкоду кошти інфляційні та 3% річних в сумі 312329 грн. 99 коп., а також за користування чужими коштами (сумою грошей від продажу товару) 47817 грн. 39 коп.

        В судовому засіданні представники позивача позовну заяву підтримали, та посилаючись на викладені в ній підстави, просили задовольнити останню в повному обсязі.

        Відповідач ОСОБА_3 (як директор ТОВ «Дельта Альянс Європа»також представник останнього) та його представник в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В своїх письмових запереченнях та усних поясненнях в судовому засіданні зазначив, що жодного договору оренди з ТОВ «Лагуна»він не укладав. Підписи на договорі оренди від 01.12.2006 року №27 та акті приймання-передачі до договору від 01.12.2006 року підроблено, що підтверджується довідкою НДЕКЦ при ГУВС України в Дніпропетровській області від 12.10.2007 року №135. У всіх договорах внесені невірні реквізити ПП ОСОБА_3 та не проставлено печатку. Грошових коштів за нібито оренду належного йому складського приміщення від ТОВ «Лагуна»він не отримував. Постановою Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 02.03.2010 року кримінальну справу, порушено за заявою ТОВ «Лагуна»за ст.185 ч.5 КК України, за фактом крадіжки пластикових сіток, закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України. Надані позивачем документи складені з порушенням діючого законодавства, протирічать один одному, що свідчить про їх фальсифікацію. В зв’язку з чим, останні не можуть прийняті до уваги, як належні докази по справі. Ним надано всі документи, які прямо підтверджують, що товар, який став предметом спору, належав йому на праві власності та був правомірно в подальшому проданий ОСОБА_6

        Представник відповідача ОСОБА_6 в своїх поясненнях в судовому засіданні та письмових запереченнях проти задоволення позовної заяви заперечувала, зазначивши, що договір поставки товару №17 від 23.01.2007 року між ТОВ «Лагуна»та ПП ОСОБА_9, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, носить характер безтоварної угоди, фактично сторонами не виконувався, ТОВ «Лагуна»зазначений в договорі товар не отримувало та, як наслідок не являлось його власником. Вказані обставини підтверджені постановою Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 02.03.2010 року по кримінальній справі, порушеній за заявою ТОВ «Лагуна» за ст.185 ч.5 КК України, за фактом крадіжки пластикових сіток, яку цією постановою було закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України.

        Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

        Згідно договору купівлі-продажу продукції №214 від 01.06.2007 року, укладеному між ТОВ «Призма С»та ОСОБА_3, останній придбав сітки пластикові виробництва Італії відповідно до Специфікації на суму 480561 грн. 12 коп. (а.с.46-47 т.1).

        Як зазначено в п.2 договору, право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з  моменту підписання сторонами накладної про передачу продукції, яка була підписана сторонами 09.06.2007 року (а.с.48 т.1).

        Згідно квитанцій обумовлена договором сума була сплачена ОСОБА_3 продавцю в повному обсязі (а.с.23 т.2).   

        Згідно договору купівлі-продажу №1 від 19.06.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, останній придбав товар - сітки пластикові в кількості, асортименті та ціні відповідно до Специфікації від 19.06.2007 року на суму 480561 грн. 12 коп. (а.с.43-44 т.1).

        З акту про оплату від 09.07.2007 року ОСОБА_6 було передано ОСОБА_3 та останнім отримано кошти в сумі 480561 грн. 12 коп. (а.с.54 т.1).    

        В своєму позові ТОВ «Лагуна»посилається на те, що товар (пластикові сітки), що були предметом договору №1 від 19.06.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, належав ТОВ «Лагуна»на підставі договору поставки №17 від 23.01.2007 року з ПП ОСОБА_9 та був незаконно вивезений ОСОБА_3 зі складу за адресою: АДРЕСА_1, де ТОВ «Лагуна»орендувало у ОСОБА_3 складське приміщення.   

        Відповідно до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені  підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства,  які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський  облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

        Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

        Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

        Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

        Як вбачається зі звітів фізичної особи –платника єдиного податку ОСОБА_10 за І, ІІ та ІІІ квартал 2007 року факт отримання виручки від реалізації товару за договором поставки №17 від 23.01.2007 року на суму 685859 грн. 22 коп. останнім не відображено (а.с.40-42 т.2).

        З додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за І та ІІ квартал 2007 року ТОВ «Лагуна»балансова вартість запасів, у т.ч. на складах зазначено в розмірі 177434 грн. Тобто наявність товару за договором поставки №17 від 23.01.2007 року також не відображено (а.с.43-46 т.2).    

        Згідно висновку №1447/1448-10 судово-економічної експертизи від 20.10.2010 року за наданими  ТОВ «Лагуна»документами неможливо встановити залишок товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Лагуна»станом на 21.06.2007 року та порівняти з фактичним даними, встановленими при інвентаризації станом на 21.06.2007 року. Встановити чи збігаються дані бухгалтерського обліку по руху товару на складі надані суду ТОВ «Лагуна»в відомості 1 (а.с.238-243 т.1) та відомості 2 (а.с.93-102 т.2) з даними, які мають надаватись до податкової інспекції та мають відображення в додатку К1/1 до Декларації на прибуток ТОВ «Лагуна»за І та ІІ півріччя 2007 року не надається можливим. У видатковій накладній №1-72/2007 від 29.01.2007 року (а.с.92 т.1) не зазначено посадову особу, якою одержано товар, що не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За результатом дослідження виписок банку по ТОВ «Лагуна»по рахунку «26004138345001 в Жовтневому відділенні Приватбанку встановлено, що за період січень-червень 2007 року грошові кошти на рахунок ПП ОСОБА_3 не перераховувались (а.с.152-178 т.3).

         Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.

         Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

         Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

         Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому  разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

         Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

         Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

        Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні письмові докази, надані сторонами на підтвердження свої вимог та заперечень, приймаючи до уваги висновок №1447/1448-10 судово-економічної експертизи від 20.10.2010 року, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів щодо прав власності ТОВ «Лагуна»на товар «сітки пластикові», що був предметом договору №1 від 19.06.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, незаконного заволодіння ОСОБА_3 вказаним товаром.

        Спірний товар в бухгалтерській та фінансовій звітності ТОВ «Лагуна»не відображено.

        Так, згідно висновку №1447/1448-10 судово-економічної експертизи від 20.10.2010 року, звітів фізичної особи –платника єдиного податку ОСОБА_10 за І, ІІ та ІІІ квартал 2007 року, додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за І та ІІ квартал 2007 року ТОВ «Лагуна», фінансового звіту ТОВ «Лагуна»за 12 місяців 2007 року (а.с.207 т.3), в бухгалтерських документах ТОВ «Лагуна»операції щодо поставки товару за договором поставки №17 від 23.01.2007 року між ПП ОСОБА_9 та ТОВ «Лагуна» не відображено.  

        Визнання недійсним договору купівлі-продажу за ознаками фіктивності діючим законодавством не передбачено.

        В своєму позові ТОВ «Лагуна»посилається на незаконне заволодіння належним йому майном, що був в подальшому предметом договору №1 від 19.06.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Тобто, фактично ставить питання про визнання недійсним зазначеного договору, як такого, що порушує публічний порядок.

        Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний  порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

        Як роз’яснено в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини,  що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної,  державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

        Усі інші  правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

        При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися  вина,  яка  виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

        Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст.216 ЦК України).

        А відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

        Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

        Разом з тим, як вбачається з постанови слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 02.03.2010 року, останньою кримінальну справу №63089040, порушену за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за фактом крадіжки на другому поверсі в складському приміщенні по АДРЕСА_1 пластикових сіток на суму 708405 грн., що належали ТОВ «Лагуна», було закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину (а.с.189 т.3).

        Як зазначено в постанові під час проведення досудового слідства було встановлено, що договір №17 від 23.01.2007 року між ПП ОСОБА_9 та ТОВ «Лагуна»носить характер безтоварних операцій та є фіктивним.

        Крім того, з постанови вбачається, що згідно матеріалів виїмки руху по розрахунковому рахунку ПП ОСОБА_9 було встановлено, що між останнім та ТОВ «Лагуна»були спільні фінансово-господарські відносини по договору поставки №72 від 06.08.2007 року щодо поставки ТОВ «Лагуна»на адресу ПП ОСОБА_9 профіля на незначні суми, а не сітки на суму 685859 грн. 32 коп.

        В той час як п.4.2 договору поставки №17 від 23.01.2007 року передбачено здійснення оплати покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (а.с.88 т.1).

        Вказана постанова ТОВ «Лагуна»не оскаржувалась та на теперішній час є чинною.            

        Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

        З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що не підтверджені належними доказами та в задоволенні позову ТОВ «Лагуна»слід відмовити в повному обсязі.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202,204,215,216,228 ЦК України ст.ст.10,11,27,31,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна»до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Альянс Європа»про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування шкоди –відмовити повністю.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

        Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                                                                          С.Ю.Казак