Справа №  2-1321/1539/11

У Х В А Л А

 13.07.2011  року  суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Вергопуло А.К., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, стверджуючи, що за кредитним договором у нього виникла заборгованість на загальну суму 24953, 64 грн., в зв’язку з чим просив суд накласти арешт на грошові кошти, рухоме та не рухоме майно, яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження та обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань.

Суд вважає, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, чи відповідає вид забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечити шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Позивач не вказав на яке саме майно, його місцезнаходження, кількість.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При таких обставинах, враховуючи предмет та підстави позову, а також що накладенням арешту та обмеженням у праві виїзду за межі України може бути завдана шкода правам та інтересам відповідача, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як є необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 137, 151, 153, 209, 210 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь –яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження та обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву про забезпечення позову.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя –