Справа № 22-1122 2007р.            Головуючий у 1 -й інстанції: Годованець І.A.

Категорія:   44                                Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 червня 2007 року                                                  Колегія суддів судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д.(головуючий),

Спірідонової Л.С. ,

Белінської І.М. ,  при секретарі - Шевченко Н.П.,

з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду від 29 березня 2007 року у цивільній справі за її позовом до Олександрівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Олександрівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала,  що 30 січня 2001 року ОСОБА_3 склала заповіт,  яким заповіла їй право на земельну частку(пай),  посвідчене земельним сертифікатом (серія НОМЕР_1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку,  площею 6, 74 га,  на території Олександрівської сільської ради Устинівського району,  яка належала ОСОБА_3  на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю (серія НОМЕР_2),  виданого 20.12.2001р.

Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на цю земельну ділянку з тих підстав,  що предметом заповіту є не земельна ділянка,  на яку відкрилась спадщина,  а право власності на земельну частку (пай),  якого на час відкриття спадщини вже не існувало.

Посилаючись на ці обставини,  просила визнати за нею право на спадщину за заповітом на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою від 22.03.2007 року суд залучив до участі в справі в якості третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  на стороні позивача Устинівську державну нотаріальну контору.

Рішенням Устинівського районного суду від 29 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування цього рішення через порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального та матеріального права. Вказується на те,  що суд неповно

з"ясував обставини,  що мають значення для справи,  та дійшов помилкового висновку про те,  що за даних обставин право власності на земельну ділянку не може бути визнане в судовому порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення позивачки,  дослідивши наявні в матеріалах справи докази,  колегія суддів вирішила,  що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову - з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи і встановлено судом,  30.01.2001 року ОСОБА_3 склала заповіт,  посвідчений секретарем Олександрівської сільської ради,  яким заповіла належне їй на підставі сертифікату ( серії НОМЕР_1) право на земельну частку(пай) позивачці (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла,  про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 6).

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно,  зокрема,  і на земельну ділянку,  право приватної власності на яку за нею посвідчене державним актом серії НОМЕР_2,  виданим Олександрівською сільською радою 20.12.2001 року,  який знаходиться у позивачки.

19.09.2006 року позивачка звернулась до Устинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 28) та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Відмова у видачі свідоцтва & обумовлена тим,  що на час відкриття спадщини того майна,  на яке було зроблено заповіт,  вже не існувало,  оскільки спадщина відкрилась на належну спадкодавцю на праві власності земельну ділянку,  а не на право на земельну частку (пай).

З довідки,  виданої Олександрівською сільською радою вбачається,  що заповіт ОСОБА_3  не скасовавувався і не змінювався (а.с. 10). У встановлений законом ( ст. 1270 ЦК України) строк для прийняття спадщини,  ніхто,  крім позивачки ОСОБА_4,  не заявив про бажання прийняти спадщину ОСОБА_3  З пояснень позивачки,  яка є дальньою родичкою ОСОБА_3,  вбачається,  що спадкодавиця була одинокою людиною,  спадкоємців за законом або за правом представлення немає. Про те,  що ОСОБА_3 проживала в с. Олександрівка одна,  свідчить і довідка сільської ради (а.с. 10). Отже,  на час розгляду справи в суді,  спадкоємців за законом або за правом представлення встановлено не було.

Той факт,  що державний акт про право приватної власності ОСОБА_3  на земельну ділянку було видано на підставі належного їй сертифікату на право на земельну частку (пай) не оспорюється.

Згідно із  ст. 1233,   ст.  1216 ЦК України,  заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті,  а спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1225 ЦК України встановлено,  що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах,  із збереженням її цільового призначення.

3.

Враховуючи викладене,  на підставі  ст. 213 ЦК України,  колегія суддів приходить до висновку,  що справжнє волевиявлення (розпорядження) спадкодавця на випадок своєї смерті було спрямоване на перехід права власності на землю,  право на яку було посвідчене сертифікатом,  а потім і державним актом,  виданим на підставі цього сертифіката,  - до позивачки,  що є підставою для визнання за нею права власності на спадщину (земельну ділянку) за заповітом.

Висновок суду про те,  що таке право не може бути визнане в судовому порядку суперечить п.іч.2  ст. 16 ЦК України. До того ж,  відповідно до абз.2 ч.2  ст. 16 ЦК України,  суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,  що встановлений договором або законом,  зокрема і шляхом тлумачення правочину ( ст. 213 ЦК України).

Таким чином,  суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права,  оскільки не був застосований закон,  який підлягав застосуванню,  а тому таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 303,  304,  307,  309,  313-314,  316 ЦПК України,  колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Рішення Устинівського районного суду від 29 березня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення:

Позов задовільнити. Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину,  якою є земельна ділянка,  площею 6, 74 га,  розташована на території Олександрівської сільської ради,  що належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю (серія НОМЕР_2),  виданого Олександрівською сільською радою 20.12.2001 року,  за заповітом,  вчиненим ОСОБА_3 і посвідченим секретарем виконкому Олександрівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області 30 січня 2001 року та зареєстрованим в реєстрі за №10.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.