УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,
секретаря Сем"янчук С. Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення 438, 87 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою Івано-Франківського міського центру зайнятості на рішення Івано-Франківського міського суду від 5 березня 2007 року, -
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 5 березня 2007 року відмовлено у задоволенні позову Івано-Франківського міського центру зайнятості доОСОБА_1 про стягнення 438, 87 грн. вартості навчання та відмовлено у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У апеляційній скарзі директор Івано-Франківського міського центру зайнятості посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову доОСОБА_1 про стягнення 438, 87 грн. вартості навчання. Скаржник вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки не врахував положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" про те, що у випадку відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. На думку скаржника, суд не дав оцінки тому, що ОСОБА_1. відмовилась від запропонованої їй роботи на Івано-Франківському хлібокомбінаті.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Івано-Франківського міського центру зайнятості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка тривалий час перебувала на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості як така, що шукає роботу.
Справа № 22-ц-720/2007р. Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Категорія 44 Доповідач Ясеновенко Л.В.
16 грудня 2003 року ОСОБА_1. уклала договір з Івано-Франківським міським центром зайнятості про направлення на курси за спеціальністю кондитер, після закінчення яких отримала направлення на роботу на Івано-Франківський хлібокомбінат.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. фактично не сама відмовилась від запропонованої їй посади кондитера, а їй було відмовлено у зв'язку з недостатньою кваліфікацією. Наведена обставина підтверджена тим, що працівники центру зайнятості з'ясовували з керівництвом Івано-Франківського хлібокомбінату причини відмовиОСОБА_1 у працевлаштуванні і погодились на те, що змінять запис у корінці направлення на працевлаштуванняОСОБА_1 щодо причини відмови у працевлаштуванні, чого не заперечив у суді апеляційної інстанції представник центру зайнятості.
Відмовляючи у задоволенні позову Івано-Франківського міського центру зайнятості доОСОБА_1 про стягнення вартості навчання, суд правильно виходив з передбаченого договором з безробітним щодо його професійного навчання обов'язку центру сприяти працевлаштуванню відповідно до набутої професії.
Рішення суду в частині, що оскаржується, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 5 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.