РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.
секретаря Логажевської М. Б.
з участю: позивача - ОСОБА_1.;
відповідача - ОСОБА_3 та його
адвоката - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 12 квітня 2007 року, -
встановила:
Рішенням Косівського районного суду від 12 квітня 2007 року відмовлено у позові ОСОБА_1. про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, виданого 20.09.2004 року відповідачу - ОСОБА_3.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що при видачі відповідачу державного акту на землю не було порушено прав сусіднього землекористувача - позивача по даній справі. Суд І-інстанції вважав, що спірний заїзд до присадибної ділянки належить тільки ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що місцевий суд при розгляді цієї справи допустив порушення матеріального права, зокрема ст. 118 ЗК України, яка зобов"язує узгоджувати межі земельної ділянки на місцевості перед її приватизацією. Апелянт зазначив, що спірний заїзд відповідачу передано в приватну власність, на його думку, в порушення ч.3 ст. 83 Земельного Кодексу України та його законних інстересів. У зв"язку із викладеним ОСОБА_1. просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити його позов.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1. свою апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав, зазначивши крім того, що перед приватизацією земельної ділянки відповідач не погоджував з ним її межі. Апелянт також пояснив, що він також користується спірним заїздом до своєї присадибної ділянки, іншого заїзду немає. Вважає, що існує можливість влаштувати йому та відповідачу окремі заїзди в іншому місці.
Відповідач - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, пояснивши, що присадибну ділянку з заїздом йому передано правомірно у межах, які вже існували до приватизації. ОСОБА_3 не заперечує, що позивач користується спірним заїздом. Однак, вважає, що після передачі ділянки йому у власність, ОСОБА_1. повинен влаштувати до свого двору інший заїзд. Оскаржене рішення вважає законним і обгрунтованим.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Справа № 22-Ц-732/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.
Категорія 33 Доповідач Девляшевський В.А.
Згідно п."а" ч.3 ст. 116 Земельного Кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
У відповідності із п.3 „Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України", затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993р. №10 передача громадянам у приватну власність земельних ділянок, що були їм раніше надані, проводиться на підставі матеріалів, які підтверджують їх розмір, і заяв громадян.
З копії рішення №49 від 06.04.1973 року, акту виносу в натурі меж земельної ділянки від 29.01.1985р. (а.с. 23, 25) вбачається, що ОСОБА_3. під індивідуальне будівництво у АДРЕСА_1надано не 0, 0620 га, як зазначено в державному акті про право власності на землю, а 0, 06га. Крім того, з акту розбивки будівель в натурі видно, що заїзд до подвір"я ОСОБА_3 не входить у площу його присадибної ділянки.
Апеляційним судом встановлено, що спірним заїздом по даний час спільно користуються ОСОБА_1. та ОСОБА_3 Цього факту, як і те, що іншого заїзду до подвір"я ОСОБА_1. немає, відповідач не заперечував у судовому засіданні.
На думку колегії суддів, оскільки спірний проїзд є спільним для обох сторін по даній справі, то навіть за відсутності про це відповідного рішення місцевої ради, він згідно ч.3 ст. 83 ЗК України не міг бути переданий у приватну власність ОСОБА_3
Наведені вище обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення спору були залишені без належної уваги місцевим судом.
У зв"язку із викладеним вище, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Тому воно не може бути залишене в силі. Оскільки позов ОСОБА_1. доведено об"єктивними доказами, він підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1; 309; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.
Рішення Косівського районного суду від 12 квітня 2007 року по даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3 20 вересня 2004 року.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України на протязі двох місяців після набуття ним законної сили.