РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В. А.,
суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.,
секретаря Сем"янчук С. Й.,
з участю: представників ВАТ „Івано-Франківське
племпідприємство" - Ємел"янової Н.В.; Посмаг М. В.;
Вахняк М. С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2007 року, -
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_1: його поновлено на посаді водія ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство"; в його користь з відповідача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6564 грн. 87 коп. та 1574 грн. 40 коп. оплати за роботу у надурочний час. З ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" стягнуто 110 грн. 50 коп. судового збору. Рішення в частині поновлення на роботі позивача і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 504 грн. 99 коп. допущено до негайного виконання.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що наданими доказами доведено, що ОСОБА_1 1 та 2 лютого 2006 року не вчинив прогулів без поважних причин. Тому суд вважав звільнення ОСОБА_1. за п.4 ст. 40 КЗпП України безпідставним. Крім того, на думку суду I-інстанцїї, позивач перепрацював 246 годин понад норму, і тому йому слід стягнути за цей робочий час оплату в сумі 1574 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" посилається на те, що висновок суду І-інстанції про невчинення ОСОБА_1 прогулу 1 і 2 лютого 2006 року не відповідають дійсним обставинам справи. На його думку, суд не дав належної оцінки доповідній заступника голови правління ВАТ про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 01.02.2006р. більше 3-х годин, невиконання ним доручення щодо ремонту автомашини в цей день. Вважає, що пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. не підтверджують факту перебування позивача 01 лютого 2006р. на робочому місці.
Представник апелянта також зазначає, що були відсутні об'єктивні докази наявності у ОСОБА_1 поважної причини відсутності його на роботі 02 лютого 2006 року. Крім того, представник акціонерного товариства вважає необгрунтованим стягнення в користь позивача 1574 грн. 40 коп.3а роботу понад нормою робочого часу, оскільки ОСОБА_1 згідно ст. 8 Закону України „Про відпустки" додатково отримував 4 дні відпустки. Вважаючи оскаржене
Справа № 22-ц-712/2007р. Головуючий у інстанції Островський Л.Є.
Категорія 40 Доповідач Девляшевський В.А.
2
рішення незаконним, представник акціонерного товариства просить його скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1.
В засіданні Апеляційного суду представники ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, зазначивши, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог норм чинного законодавства про працю, внаслідок скоєння ним прогулів та з врахуванням допущення ним у 2005 році трудової дисципліни. Пояснили, що заборгованості перед позивачем за перепрацьований час підприємство в дійсності не має. Тому вважають рішення суду І-інстанції законним і обґрунтованим.
ОСОБА_1 в засіданні Апеляційного суду 15.06.2007 року доводи апеляційної скарги заперечив, пояснивши, що 01 лютого 2006 року він перебував на роботі, здійснюючи ремонт службової автомашини, а 02 лютого 2006 року був відсутній на роботі з поважної причини. Тому вважає, що суд І-інстанції обґрунтовано своїм рішенням поновив його на роботі і стягнув кошти за вимушений прогул, оскільки прогулів він не допускав. В засідання 20.06.2007 року після оголошення перерви ОСОБА_1 не з'явився, мотивуючи подане клопотання про відкладення розгляду даної справи захворюванням адвоката. Однак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї заяви, не підтвердженої документально доказами. Отже, є підстави для вирішення даного спору у відсутності ОСОБА_1
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство", дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відсутність ОСОБА_1 на роботі 02.02.2006 року була пов'язана з його поїздкою в м. Городенку Івано-Франківської області на святкування ювілею у родині. Це випливає з його пояснень у засіданні місцевого і апеляційного суду.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він в цей день, тобто 02.02.2006 року не встиг повернутись на роботу по причині поломки його автомашини, не підтверджено об'єктивними доказами. Одне тільки пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що він 02.02.2006р. буксирував автомашину позивача до м. Івано-Франківська, на думку колегії, не може бути підтвердженням поважної причини відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня - 02 лютого 2006 року. Адже встановлено, що названий свідок перебуває у родинних відносинах ОСОБА_1 Тому його пояснення суд І-інстанції помилково вважав належним і об'єктивним доказом невчинення позивачем прогулу.
З пояснень ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету від 02.03.2006р. (протокол - а.с. 51) вбачається, що він мав намір на слідуючий день - 03.02.2006 року погодити з адміністрацією підприємства оформлення документально надання йому 2.02.2006 року відгулу.
Отже, з наведеного випливає висновок, що ОСОБА_1 , самовільно використавши 2.02.2006 року відгул, вчинив прогул. Тому у адміністрації була підстава для звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Звільнення позивача проведено з дотриманням ст. 252 КЗпП України.
Що стосується тверджень апелянта про те, що заборгованості за роботу ОСОБА_1 понад норму робочого часу у відповідача немає, то вони є безпідставні. По-перше, чинним законодавством встановлено грошову компенсацію за понадурочну працю, а не надання відгулів. По-друге, в довідці (а.с. 44) ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" визнало, що ОСОБА_1 у 2005 році відпрацював понадурочно 199 годин. Оскільки вони залишились неоплаченими, то згідно ст. 106 КЗпП України з відповідача в користь ОСОБА_1 слід стягнути не 1574 грн. 40 коп., як помилково визначено судом І-інстанції, а 1086 грн. 34 коп..
При розрахунках апеляційний суд виходить з того, що по-перше, позивачем надурочно відпрацьовано не 246 годин, а 199 годин; по-друге, з його середньомісячного заробітку за 2005 рік, який складав 452 грн. 57 коп.
Отже, годинна ставка ОСОБА_1. на той час дорівнювала 2 грн. 83 коп (252 грн. 57 коп.: 20 робочих днів : 8 годин).
3
Подвійний розмір годинної ставки становить 5 грн. 66 коп. Таким чином, за 199 годин понадурочного часу відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 1086 грн. 34 коп. (тобто 199 годин х 5 грн. 66 коп.).
Вимога про стягнення 430 грн. в якості компенсації за спецодяг позивачем необгрунтована доказами, тому вона не підлягає до задоволення.
Приймаючи до уваги наведене вище, оскаржене рішення не можна вважати законним і обґрунтованим. Тому воно підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення.
Керуючись ст. ст. 209, 307 ч.1; 309; 319; 325 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2007 року по даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково: стягнути в його користь з ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 34 коп.
В решті його позовних вимог відмовити.
Стягнути з ВАТ „Івано-Франківське племпідприємство" в користь держави 51 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після набрання ним законної сили.