УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.,
секретаря Логажевської М. Б.,
з участю: позивачаОСОБА_1., його представників
ОСОБА_2. і ОСОБА_3. , представника відповідача ОСОБА_4. -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов"язати відповідача у присутності свідків вибачитись перед позивачем і стягнення 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1700 грн. судових витрат, посилаючись на те, що відповідач, з особистої неприязності за відмову у прийнятті його на роботу направляє в різні правоохоронні органи безпідставні заяви про порушення відносно позивача кримінальної справи, чим принижує честь, гідність, порушує право позивача на недоторканість ділової репутації і завдає моральної шкоди.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2007 рокуОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення і задоволення його позову, вказуючи на те, що відповідач, звертаючись з заявами до правоохоронних органів мав на меті принизити його честь, гідність та ділову репутацію, що не було враховано судом при вирішенні спору у справі. У зв"язку з цим, вважав апелянт, судом неправильно застосовано норми ст. 277 ЦК України.
У судовому засіданні апелянт та його представники підтримали доводи апеляційної скарги, просять цю скаргу задовольнити.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення позивача і його представників та представника відповідача, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Справа №22-ц-721/07 Головуючий у 1 ін ст. Перегінець Л.В.
Категорія 44 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
2
ВідмовляючиОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є заступником генерального директора 'Західно-Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" і відповідач, як акціонер цього товариства, у своєму зверненні до Генерального прокурора України повідомляв про можливе порушення позивачем законів та вимагав поновлення законності, а не мав наміру принизити честь і гідністьОСОБА_1. та заподіяти йому моральної шкоди.
Суд також зазначив, що у своїх зверненнях до прокуратури, відповідач давав критичну оцінку діям позивача щодо здійснення ним господарської діяльності, а не принижував його ділову репутацію.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
За змістом ст. ст. 277, 280 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів сім"ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Суд встановив і ця обставина не оспорюється сторонами, що позивач у грудні 2005 року звертався до прокуратури з заявою, в якій повідомляв про можливе порушення законів ОСОБА_1. при здійсненні господарської діяльності Західноукраїнським закритим акціонерним товариством "Вторкольормет" і підтверджується копією такого звернення (а. с. 67-70).
Компетенція органів міліції та прокуратури, а також перевірки таких звернень цими правоохоронними органами визначені законами від 20 грудня 1990 р. №565-12 "Про міліцію", від 5 листопада 1991 року №1789-12 "Про прокуратуру", від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян", положеннями КПК та інших нормативних актів.
Вислови викладені у зверненні "шахраї"", "аферисти" щодо керівництва акціонерним товариством, суд правильно визнав оціночними судженнями відповідача, який як акціонер вважав, що керівництво цим товариством здійснюється з допущенням порушень вимог закону.
Як роз'яснив Конституційний Суд у своєму рішенні від 10 квітня 2003 року, "поширення неправдивих відомостей" слід розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
За таких обставин, відповідно ст. ст. 277, 280 ЦК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовившиОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки направляючи звернення до прокуратури ОСОБА_4. повідомляв про можливе порушення позивачем законів при здійсненні керівництвом акціонерним товариством, а не мав на меті принизити його честь, гідність чи ділову репутацію та заподіяти моральну шкоду, що підтверджується письмовими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків судді викладених в оскаржуваному рішенні, тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду по суті є правильним і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і
3
процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.