Справа №2-1567

                                                                                                    2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», ВАТ КБ «Надра»в особі  Філії ВАТ КБ «Надра»про стягнення майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулась до суду із відповідним позовом, в обґрунтування якого вказала, що між нею та ВАТ КБ «Надра»в особі Філії ВАТ КБ «Надра»ЛРУ було укладено договір №706989 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»оформленого в рамках «Пакета послуг ПП «Базовий»№1404898 (надалі Договір) сума депозиту 70.000 гривень строком на  чотири місяці з метою отримання депозитних відсотків та повернення вкладу 28 березня 2009 року. Посилалась на те, що сума депозиту відповідачем не повернута. Банком було перераховано суму депозиту на картковий рахунок  наприкінці грудня 2009 року,  але про це позивача не повідомили, навіть після перерахування коштів суму депозиту неможливо було отримати з карткового рахунку. З серпня 2010 року у неї з’явилась  можливість користуватись коштами, але не в повному обсязі, їй було дозволено користуватись сумою що не перевищує 5000 гривень на місяць карткою у споживчій мережі. Вважала, що таким чином порушується її право власності. Вважала, що фактично діями відповідача їй завдано матеріальну та моральну шкоду. Посилалась на те, що відповідно до вимог ст.321 ЦК України порушено її право власності, що є непорушним, окрім того відповідно до вимог 1166 ЦК України відповідач повинен відшкодувати їй завдану матеріальну шкоду в сумі 70.000 гривень, оскільки саме відповідач допустив неправомірні дії.

          Також посилалась на те, що внаслідок дій відповідача вона була обмежена на власний розсуд розпоряджатись своїми коштами, неодноразові відмови відповідача в видачі готівкою коштів призвели до моральних страждань. вона була змушена переживати внаслідок постійної демонстрації банком свого небажання виплатити кошти. Просила врахувати, що вона є матір’ю одиначкою, у неї двоє малолітніх дітей, не заважаючи на це вона була змушена відвідувати установу банкою з метою отримати свої  кошти.

          Просила зобов’язати відповідача компенсувати їй майнову шкоду в розмірі 70.000 гривень, зобов’язати відповідача компенсувати їй моральну шкоду в сумі 25.000 гривень, а також стягнути витрати по оплаті правової допомоги 500 гривень, судові витрати покласти на відповідача.

          Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила їх задовольнити, надала аналогічні пояснення.

          позивачем заявлено вимоги до ВАТ КБ «Надра»в особі  Філії ВАТ КБ «Надра». В ході розгляду справи представником відповідача заявлялось клопотання про заміну неналежного відповідача, оскільки філія не є юридичною особою, але представник позивача проти цього заперечував, тому судом було залучено до участі у справі у якості співвідповідача ПАТ КБ «Надра».

          Представник  відповідача ПАТ КБ «Надра» проти позову заперечувала, подала письмові заперечення, просила в задоволенні позову відмовити.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Судом встановлено, що між сторонами у справі ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1 28 листопада 2008 року укладено договір №706989 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір оформлений в рамках Пакету послуг ПП «Базовий»№1404898 /а.с.4/. Сума вкладу визначена 70.000 гривень, строк дії вкладу 4місяці, з відсотками 18,7.           Позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення вкладу, але відповідачем їй було відмовлено у поверненні вкладу.

          Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.                                                              Сторонами у справі не заперечується, що ВАТ КБ «Надра»в особі Луганської філії по договору №706983 повернув позивачу банківський внесок в розмірі 70.000 гривень у валюті внеску.

Також судом встановлено , що відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 07 жовтня 2010 року було  задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та  стягнуто з  ВАТ КБ «Надра»в особі філії банку Луганське регіональне управління на її користь інфляційні витрати та 3% річних за договором №706989 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір оформлений в рамках Пакету послуг ПП «Базовий»№1404898.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.  Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що позивач має двох малолітніх дітей –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.18/, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.19/, перебуває на обліку в УПСЗН Ленінської районної в м.Луганську раді як одинока мати та отримує допомогу /а.с.19/.

          Посилання позивача на вимоги ст.1166, 1167 ЦК України в даному випадку не обґрунтовані, оскільки правовідносини між сторонами регулюються положеннями про банківський вклад.

Суд вважає, що в даному випадку між сторонами  було укладено договір банківського вкладу та відповідальність сторін була визначена договором. А саме, відповідно до вимог ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.  До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до вимог ст.1060 ЦК України  договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.  За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Враховуюче зазначене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

           Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

           Враховуючи, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а ухвалою суду від 22 листопада 2010 року позивачу було надано відстрочку для оплати витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України,  ст.ст. 321, 526, 530, 554, 623, 629, 1054, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов’язані із сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя:                                                                      О.В.Бугера