ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/10739/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.08.2024 №2981 про відмову у перетині державного кордону України, встановлення зобов`язання відповідачу та аналогічним правоохоронним органам не чинити перешкод позивачу у виїзді та/або перетині кордону України за відсутності обмежень, передбачених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та наявності документу, що дають право громадянину України на виїзд з України та на в`їзд в Україну, відповідно до статті 2 зазначеного Закону, стягнення матеріальної шкоди в сумі 6742,00 грн та моральної шкоди у сумі 23610,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є безробітним та особою з інвалідністю ІІ групи та має безперешкодне право перетину державного кордону України відповідно норм міжнародного-публічного права та чинного законодавства України. Вказує, що прибувши до українсько-польського державного кордону «Устилуг-Зосин», де простояв у черзі понад 8 годин з трьома пасажирами, начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення від 30.08.2024 №2981 про відмову в перетинанні державного кордону України, з причини того, позивач тимчасово обмежений у праві виїзду з України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, а також Постанови КМ України № 57 (зі змінами) з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон, а саме наказу про службове відрядження.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято без будь-яких правових підстав, при цьому зазначає, що незважаючи на те, що у рішенні наведені положення законів України та підзаконних актів, однак не конкретизовано, яку саме норму ним порушено та яка з них обмежує у праві виїзду за кордон, також не зазначено, яке має бути службове відрядження, від якого державного органу. У свою чергу, під час спроби виїзду за кордон він не був державним службовцем та не є ним по цей час, про що службових осіб відповідача було неодноразово повідомлено, а на його вимогу надати докази про відображення щодо нього інформації, яка перешкоджає перетнути кордон, було відмовлено. Водночас за існуючих умовних обмежень при воєнному стані на перетин державного кордону мають право особи з інвалідністю за наявності документів, що підтверджують інвалідність, такі документи він надав. З урахуванням наведеного зазначив, що його права були суттєво порушені, завдана матеріальна та моральна шкода, стан самопочуття погіршився, внаслідок чого у нього на підставі пережитого стресу та тривалого очікування рішення щодо виїзду з України та відмови у виїзді виникли розлади здоров`я. За його підрахунками прямі матеріальні збитки, спричинені неправомірними діями відповідача, становлять 6742,00 грн (витрати на пальне власним транспортним засобом, а також сплата страховки «Зелена карта»), а розмір моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, перенесення психологічного стресу, що в подальшому призвело до його госпіталізації, - 23610,00 грн. (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).

Ухвалою суду від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що під час проходження позивачем прикордонного контролю уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби було виявлено наявність щодо ОСОБА_1 відповідної інформації в інформаційній системі «Гарт-1» та на момент виникнення спірних правовідносин було присвоєно індекс «В», що передбачало проведення відносно нього додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону. Оскільки згідно витягу з донесення від 31.08.2024 №2/3/57540/24-вн ініціатором доручення була Адміністрація Державної прикордонної служби України, тому останню було проінформовано про факт прибуття до пункту пропуску «Устилуг» гр. ОСОБА_1 .  Крім того, посадовими особами було проведено поглиблену перевірку паспортних та інших документів та опитування позивача з метою встановлення мети поїздки за кордон, під час якої встановлено, що позивач може перетинати державний кордон лише за наявності документу про службове відрядження відповідно до абзацу першого пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995. У свою чергу, позивачем не було пред`явлено на прикордонний контроль відповідного рішення про службове відрядження, що стало підставою для відмови у перетинанні державного кордону. Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то зазначив, що долучені до позовної заяви скріншоти з мобільного банківського додатку жодним чином не підтверджують, що такі витрати є матеріальною шкодою завданою позивачу внаслідок винесення оскаржуваного рішення від 30.08.2024 №2981, недотримання ним Правил №57 та не пред`явлення на прикордонний контроль наказу про службове відрядження, що стало підставою для винесення такого рішення, не може ставитися у провину відповідача та слугувати підставою для відшкодування матеріальної шкоди. Також долучені позивачем медичні документи не підтверджують той факт, що призначення від лікарів, пов`язані із прийняттям уповноваженою посадовою особою рішення від 30.08.2024 №2981, у свою чергу, позивач є особою з інвалідністю, тому такі призначення лікарів можуть не перебувати у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача та перебувати у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його хворобою; оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, то відсутні правові підстави для стягнення останньої з відповідача. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 34-43).

У відповіді на відзив та у додаткових поясненнях позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що відповідач не вказав нормативно-правовий акт, яким визначено таку підставу, що позивач може перетинати державний кордон лише за наявності документу про службове відрядження, формальне посилання на пункт 2-14 Правил №57 є не логічним, оскільки відповідач не довів та не надав доказів, що він належить до будь-якої категорії тих осіб, на яких нібито розповсюджує дію його положення; навіть відсутність так званого службового відрядження за наявності надання інших необхідних документів не є безумовною підставою для відмови у перетині державного кордону (а.с. 51-52, 54).

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України та особою з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.28).

Не є спірною та обставина, що 30.08.2024 позивач прибув до пункту пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» з метою перетину державного кордону України та під час проходження прикордонного контролю надав, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 ; військово-обліковий документ.

30.08.2024 начальник 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенант ОСОБА_3 прийняв рішення №2981 про відмову в перетинанні державного кордону України, з причин того, що громадянин України ОСОБА_1 тимчасово обмежений у праві виїзду з України на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року», а також Постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами) у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, а саме наказ про службове відрядження (а.с. 27).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»  від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII  в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

За приписами частини другої статті 9 Закону №389-VIII Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 20 Закону №389-VIII передбачено, що правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №  2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1); у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового   режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного   стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3).

В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, правовий режим воєнного стану діяв станом на 30.08.2024 (день прийняття оскаржуваного рішення) та діє по цей час.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, за умови, що в указі Президента України про введення воєнного стану таке конституційне право зазначено у вичерпному переліку конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, при цьому, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №  64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №  2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового   режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, статтею 33 Конституції України, тому з 24.02.2022 (дня введення в Україні воєнного стану) право кожного вільно залишати територію України, яке передбачене частиною першою статті 33 Конституції України, може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі – Закон №1710-VI) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

За приписами частин першої, третьої, четвертої статті 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

За змістом частин першої-третьої статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ (далі – Закон №3857-ХІІ) перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №3857-ХІІ право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

За змістом статті 8 Закону №3857-ХІІ рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі – Правила №57, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ці Правила визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

Згідно із пунктом 2 Правил №57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема: паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2-1  Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).

Відповідно до пункту 2-6 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14  цих Правил.

За змістом пункту 12 Правил № 57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

За приписами пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон №  3543-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Верховний Суд у постановах від 17.08.2023  у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі №260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22, від 23.11.2023 у справі № 260/4613/22 та інших сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»  не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

Також Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі №260/2850/22 наголосив, що приписи  Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,  Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,  Закону України «Про прикордонний контроль», Правил № 57 ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, 30.08.2024 мав намір перетнути державний кордон України та під час проходження прикордонного контролю надав, зокрема, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 28).

Судом встановлено, що оскаржуване у даній справі рішення від 30.08.2024 №2981 про відмову в перетинанні державного кордону України було прийнято з причин того, що громадянин України ОСОБА_1 тимчасово обмежений у праві виїзду з України на підставі Закону №389-VIII, Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року», а також Правил № 57 (зі змінами) у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, а саме наказ про службове відрядження (а.с. 27).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що під час проходження позивачем прикордонного контролю уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби було виявлено наявність щодо ОСОБА_1 відповідної інформації в інформаційній системі «Гарт-1» та на момент виникнення спірних правовідносин було присвоєно індекс «В», у зв`язку з чим посадовими особами було проінформовано Адміністрацію Державної прикордонної служби України про факт прибуття позивача до пункту пропуску «Устилуг», так як згідно витягу з донесення від 31.08.2024 №2/3/57540/24-вн остання була ініціатором доручення, також було проведено поглиблену перевірку паспортних та інших документів та опитування позивача з метою встановлення мети поїздки за кордон, під час якої встановлено, що він може перетинати державний кордон лише за наявності документу про службове відрядження відповідно до абзацу першого пункту 2-14 Правил №57, такого документу позивач не надав, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

В матеріалах справи наявні також письмові пояснення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_4 від 15.10.2024 (а.с. 44), який 30.08.2024 виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Старший прикордонних нарядів в пункті пропуску» та прийняв оскаржуване рішення від 30.08.2024 №2981, в яких зазначено, що близько 21.05 30.08.2024 він отримав доповідь від військовослужбовця складу  прикордонного наряду «Перевірка документів» штаб-сержанта ОСОБА_5 , що при оформленні на виїзд з України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спрацював індекс «В» (особа має право на перетинання державного кордону України за наявності відповідного документа про службове відрядження), тобто на момент оформлення перебуває на державній посаді або з інших причин відомості про гр. ОСОБА_1 були присутні в базі даних Державної прикордонної служби України. Під час співбесіди із вказаним  громадянином, він надав наступні документи: закордонний паспорт, пенсійне посвідчення та військово-обліковий документ.  Відповідно до наказу від 23.06.2017 №535 - права перетинати державний кордон України за вищеперерахованими документами – не має. Під час співбесіди з громадянином, вимоги пропуску осіб, щодо яких є спрацювання індексу «В» - пояснив ввічливій формі та на підставі відсутності відповідних документів прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.

Також Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 08.01.2025 №19/2029-25-вих,  у відповідь на ухвалу суду від 17.12.2024 про витребування доказів, підтвердив, що інформацію про гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уведено до інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України та присвоєно індекс «В» (а.с.72).

Відповідно до пункту 1 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю “Гарт-1” Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.09.2008 №810, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2008 за № 1086/15777 (далі – Положення №810), це Положення, розроблене  відповідно  до Законів України "Про  Державну прикордонну службу України", "Про інформацію", "Про Національну програму інформатизації", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних  системах", визначає структуру, складові та призначення інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного  контролю  "Гарт-1"  Державної прикордонної служби України (далі - система "Гарт-1").

Відповідно до пункту 3 Положення №810 система "Гарт-1" - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та  телекомунікаційних  засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання,  передавання) щодо прикордонного контролю осіб і транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, та автоматизований доступ до інформації, що зберігається в базах даних системи "Гарт-1".

Згідно пунктом 5 Положення №810 система "Гарт-1" створюється і використовується в інтересах розвідки, контррозвідувального  забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової  діяльності, участі в  боротьбі з організованою  злочинністю та протидії незаконній міграції з метою своєчасного та  достовірного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності  підрозділів та органів  Державної прикордонної служби України для здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з  України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних  органів,  розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від  органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань,  посилення контролю за  додержанням  правил в`їзду,  виїзду,  перебування  в  Україні  іноземців та осіб без громадянства,  а також виконання інших  завдань  у  правоохоронній сфері згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення №810 власником  системи  "Гарт-1" та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби. Користувачами  системи  "Гарт-1"  є  посадові  та службові особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким  в  установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017 №535, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2017 за № 1091/30959, затверджено Порядок  дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі – Порядок №535).

Як вбачається із пункту 1 розділу I Порядку № 535 його розроблено з метою визначення алгоритму взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, забезпечення оперативності й злагодженості дій їх підрозділів та посадових осіб під час виконання наданих ними доручень у пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (далі - пункт пропуску).

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: доручення уповноважених державних органів (далі - доручення) - письмовий припис уповноважених державних органів Держприкордонслужби щодо проведення відносно окремих осіб (у визначених законодавством випадках та спосіб) певних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів; індекс доручення - літера українського алфавіту в базах даних системи «Гарт-1», що позначає вид доручення та дії, які службова особа органу Держприкордонслужби України повинна виконати стосовно особи, вказаної в дорученні.

Згідно з пунктом 5 розділу I Порядку №535 залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи «Гарт-1» їм присвоюються, зокрема, індекс «В» - доручення щодо додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами або їх в`їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу I Порядку №535 перевірка наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи «Гарт-1» здійснюється уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби, яка в установленому порядку призначена і несе службу в прикордонному наряді «Перевірка документів», з використанням автоматизованих робочих місць «Інспектор» (далі - АРМ «Інспектор») програмно-технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю «Гарт-1/П» системи «Гарт-1» під час прикордонного контролю. У разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1», на АРМ «Інспектор» програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю «Гарт-1/П» системи «Гарт-1» відображається повідомлення про такий збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення.

Розділом II Порядку №535 регламентовано алгоритм дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону. Так, пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 535 визначено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану України територію чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «В», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:

1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів, при виявленні особи, стосовно якої є доручення з індексом «В»: доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення зазначеної особи; передає її паспортний документ старшому прикордонних нарядів та не пропускає особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї;

2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про доручення за індексом «В»; невідкладно, але не пізніше п`яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; з`ясовує наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України.

Під час виконання доручення щодо громадянина України організовує здійснення: поглибленої перевірки паспортного та інших документів з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі; додаткового вивчення інших документів; опитування особи з урахуванням аналізу та оцінки ризиків.

У разі підтвердження законних підстав для перетинання державного кордону або в`їзду на тимчасово окуповану територію України повертає паспортний документ особи інспектору прикордонної служби, який перевіряв її документи, для завершення прикордонного контролю.

У разі відсутності законних підстав для перетинання державного кордону або в`їзду на тимчасово окуповану територію України:

особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України не пропускає та відмовляє їй у перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль», або рішення про відмову особі у в`їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами);

повертає паспортний та інші документи особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України;

організовує та забезпечує вибуття особи, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України, за межі пункту пропуску.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що  листом від 30.12.2024 №19-90279/18-24-вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив, що стосовно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконується доручення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18.07.2024 № 01.6/130873/24-Вн, яке надане для виконання у відповідності до пункту 2-14 Правил № 57 на підставі наданої Офісом Генерального Прокурора інформації, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69 (лист ОГП №07/2/2-58238ВИХ-24 від 17.07.2024) (а.с. 70).

Відповідно до пункту 2-14 Правил № 57 (вказаний пункт доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69) у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що за змістом абзацу другого пункту 2-1  Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності, зокрема,  пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності. Проте враховуючи зміст пункту 2-6 Правил №57 із цього правила встановлено винятки і ці винятки поширено на осіб, визначених, у тому числі, пункті 2-14 цих Правил.

Отже, перелічені у пункті  2-14 Правил № 57  особи мають право перетинати державний кордон виключно на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

З урахуванням вище наведеного та враховуючи те, що станом на 30.08.2024 позивач був включений до інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, з  присвоєннням індексу «В», у свою чергу він  під час проходження прикордонного контролю не надав відповідного рішення про службове відрядження, тому суд приходить до висновку, що відповідачем з дотриманням вимог Порядку №535 прийнято рішення від 30.08.2024 №2981 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22 дійшов висновку, що враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.

При цьому варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.

Крім того, оскаржуване рішення від 30.08.2024 №2981 про відмову в перетинанні державного кордону України відповідає формі, затвердженій наказом МВС України від 05.06.2023 № 457 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.06.2023 за № 1019/40075). У рішенні наведено персональні дані позивача, його паспортні документи. Вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України “Про правовий режим воєнного стану”, Указ Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022”, Правила №57; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, не подані документи, що підтверджують підставу виїзду за кордон, а саме наказ про службове відрядження.

Суд також зазначає, що спірне рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 у справі №  160/14641/22, від 27.09.2023 у справі №  380/16876/22, від 26.10.2023 у справі  №  260/3428/22).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 30.08.2024 №2981 щодо тимчасового обмеження позивача у праві виїзду з України в умовах воєнного стану є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить відмовити.

Оскільки суд відмовив у визнанні протиправним та скасування рішення відповідача від 30.08.2024 №2981, то похідна позовна вимога про встановлення зобов`язання відповідачу та аналогічним правоохоронним органам не чинити перешкод позивачу у виїзді та/або перетині кордону України за відсутності обмежень, передбачених статтею 6 Закону №3857-ХІІ та наявності документу, що дають право громадянину України на виїзд з України та на в`їзд в Україну, відповідно до статті 2 зазначеного Закону, не підлягає до задоволення також. Крім того, суд зазначає, що за наявності у позивача документів, які беззаперечно будуть підтверджувати підставу для виїзду за кордон, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право виїзду за межі України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, яке встановлено у статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, шкода підлягає відшкодування лише у тому випадку, коли її завдано фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень.

Враховуючи, що судом при розгляді цієї справи не встановлено порушень вимог законодавства при прийнятті рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 30.08.2024 №2981, тому правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6742,00 грн та моральної шкоди у сумі 23610,00 грн.  також відсутні.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд   

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

 Суддя                                                                                                О. О. Андрусенко